Ухвала суду № 55077240, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Київ К/800/6996/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В. Ліпського Д.В.розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року,

встановив:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради) про визнання нечинним рішення від 15.08.2014р. № 1232.2; зобов'язання відповідача встановити належність її до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнати дійсним посвідчення "Члена сім'ї загиблого" серії НОМЕР_1 від 21.02.2006 р., видане ОСОБА_4 УПСЗН Рівненського міськвиконкому, відновити з 01.09.2014 р. надання пільг, передбачених статтею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позов обґрунтувала тим, що її чоловік ОСОБА_5 за життя мав статус інваліда війни, так як був військовослужбовцем, безпосередньо зайнятим на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та отримав І групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, позов задоволено. Скасовано рішення, ухвалені відповідно до протоколу від 15.08.2014 р. № 1232.2 засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо ОСОБА_4 Зобов'язано УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради: встановити належність ОСОБА_4 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; визнати дійсним посвідчення "Члена сім'ї загиблого" серії НОМЕР_1 від 21.02.2006 р., видане ОСОБА_4 УПСЗН Рівненського міськвиконкому; відновити з 01.09.2014 р. надання ОСОБА_4 пільг, передбачених статтею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У касаційній скарзі УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради просить скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову. Посилається на відсутність підстав для віднесення чоловіка позивача ОСОБА_5 до інвалідів війни, оскільки він не проходив військову службу (не був військовослужбовцем) під час перебування на військових зборах у складі військової частини і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Водночас чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється на сім'ї осіб, які призивалися на збори військовозобов'язаних, лише за умови, що вони загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Справа розглядається у письмовому провадженні за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час і місце проведення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 з 03.11.1988 р. по 21.04.1989 р. під час перебування на військових зборах у складі військової частини 43187 безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В подальшому ОСОБА_5 була встановлена І група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а в експертному висновку Рівненської обласної спеціалізованої ЛКК від 13.11.2000 р. № 177 причиною його смерті зазначено виконання обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з рішенням від 16.02.2006 р. № 341 комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_4 як дружина померлого громадянина з числа ліквідаторів першої категорії отримала право на відповідні пільги, встановлені цим Законом.

Відповідно до протоколу засідання комісії від 15.08.2014 р. № 1232.2 вирішено, що ОСОБА_4 не належить до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано недійсним видане ОСОБА_4 посвідчення "Члена сім'ї загиблого" серії НОМЕР_1 від 21.02.2006 р. з подальшим його вилученням та припинено з 01.09.2014 р. надання ОСОБА_4 пільг, передбачених статтею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Рішення комісії від 16.02.2006 р. № 341 в частині, що стосується ОСОБА_6, визнано таким, що втратило чинність з 01.09.2014 р.

Предметом спору у справі є питання про те, чи має ОСОБА_4 право на пільги особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", передбачені статтею 15 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до статей 5 і 6 Закону СРСР від 12.10.1967 р. "Про загальний військовий обов'язок" (чинного в період участі ОСОБА_5 в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.

Згідно з частиною другою статті 68 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" права та обов'язки військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, що випливають з умов військової служби, встановлюються цим Законом та військовими статутами.

Частинами першою і другою статті 29 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на вересень 2014 року) передбачено, що військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Права та обов'язки військовозобов'язаних під час проходження зборів встановлюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами. На військовозобов'язаних поширюється дія статутів Збройних Сил України.

Отже, за змістом наведених норм закону, для військовозобов'язаних, призваних на збори, встановлюються Законом та військовими статутами такі ж права і обов'язки, як і для військовослужбовців, що випливають з умов військової служби.

У статті 10 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" серед переліку осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначено і військовослужбовців, до яких згідно з приміткою до цієї норми Закону віднесено також військовозобов'язаних, призваних на військові збори.

З метою правильного вирішення на практиці питання щодо надання статусу інвалідів війни військовослужбовцям із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство праці та соціальної політики України спільно з Міністерством оборони України прийняли наказ "Про застосування статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 01.12.1997 р. № 24/428, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.12.1997 р. за № 572/2376 (є чинним на теперішній час), про поширення дії статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на військовослужбовців із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_5 як військовозобов'язаний, призваний на військові збори, виконував обов'язки військової служби, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого став інвалідом, а згодом помер.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_4 в розумінні абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є членом сім'ї особи, прирівняної до військовослужбовців, і на неї поширюється чинність цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.