Ухвала суду № 55077013, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 820/6906/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 820/6906/15

за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ

до ОСОБА_2

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 40595,40 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та не врахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судове засідання позивач та відповідач не прибули, про час та місце розгляду справи належно повідомлені.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 30.08.2010 року по 02.06.2015 року.

Наказом ХНУВС від 10.08.2010 року № 403 о/с, ОСОБА_2 зараховано курсантом на денну форму навчання з присвоєнням з присвоєнням спеціального звання "рядовий міліції" з постановлянням на всі види утримання (а.с. 6).

01.09.2010 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, відповідачем та ГУМВС в Харківській області укладено договір №12202-10 од/ха про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, за умовами якого відповідач зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років. Крім того, згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання , в тому числі у випадку звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, відшкодувати фактичні витрати , понесені на його підготовку під час навчання. Договір діє до 31.12.2017р.(а.с.9-10)

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 02.06.2015 року №248 о/с, лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" в запас Збройних Сил за п. 64 "ж" (за власним бажанням)(а.с.8).

За час навчання позивачем понесені витрати на утримання відповідача, які складалися з грошового забезпечення в сумі 9887,30 грн., продовольчого забезпечення в сумі 15914,19 грн., речового забезпечення в розмірі 3488,86 грн. та вартості житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв в розмірі 11305,05 грн., що склало в сумі 40595,40 грн., та які відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені навчальним закладом на його навчання, оскільки звільнився з органів внутрішніх справ до закінчення встановленого трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчального закладу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України врегульовано Законом України « Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007р. № 313, якою затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок № 313).

Відповідно до ст.18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п.2 ст.52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст..1 Порядку № 313 визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

-дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;

-відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу.

Відповідно до ст.2, 3 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Відповідно до ч.1 ст.6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх здійснюється в судовому порядку.

Виходячи з положень зазначених нормативних актів та встановлених в справі обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку , що відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням у вищому навчальному закладі МВС України, так як він звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вузу.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього такого обов'язку, з огляду на відсутність в договорі від 10.09.2010р. такої підстави для відшкодування витрат, як звільнення за власним бажанням, колегія суддів вважає помилковими, оскільки п.2.3.6 договору передбачений такий обов'язок відповідача, також такий обов'язок встановлений Порядком № 313.

Згідно п. 4.2. договору від 10.09.2010р. відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п.2.1 Порядку № 419, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Позивачем в підтвердження понесених витрат надано довідки розрахунок фактичних витрат на підготовку відповідача, атестат на предмети речового майна, роздаточні відомості, загальний розмір яких становить 40 595, 40 грн., які складалися з грошового забезпечення в сумі 9887,30 грн., продовольчого забезпечення в сумі 15914,19 грн., речового забезпечення в розмірі 3488,86 грн. та вартості житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв в розмірі 11305,05 грн.,.(а.с.11,20-24)

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції проживання відповідача, під час навчання, за межами університету, не харчування в навчальному закладі та не користування у повному обсязі комунальними послугами, колегія суддів вважає недоведеними та такими, що не спростовують висновків суду, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження викладених обставин.

Постановлення курсантів на продовольче забезпечення, зняття з нього здійснюється відповідно до наказу МВС України № 438 від 13.06.1995 року "Про введення в дію норм забезпечення майном продовольчої служби" .

Відповідачем не надано доказів зняття його з продовольчого обліку, виплати йому грошової компенсації замість продовольчого пайка.

Відповідно до Порядку № 313, до спожитих комунальних послуг належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія розрахунок яких здійснюється з середнього обсягу споживання на одного курсанта. Вказаний розрахунок має характер середньодобового та заноситься до довідки коли курсант перебував в навчальному закладі (згідно навчального розпорядку ХНУВС в період з 08.00 до 20.00 год.) Якщо курсант в конкретний день був відсутній в навчальному закладі (хвороба, відпустка, практика тощо) за цей день комунальні послуги не нараховуються.

Доказів, на спростовування того, що позивач протягом всього періоду навчання виконував обов'язок щодо продовольчого , грошового , речового забезпечення відповідача, надання комунальних послуг, матеріали справи не місять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення відповідача відбулося за власним бажанням до спливу трирічного строку після закінчення навчального закладу, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його підготовкою у Харківському національному університеті внутрішніх справ в розмірі 40595,40 грн.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 820/6906/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2016 р.