Ухвала суду № 55076989, 14.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.Справа № 816/3238/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. по справі № 816/3238/15

за позовом Фізичної особої-підприємця ОСОБА_1

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Миргородська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001312202 та №0001322202 від 19.09.2014р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 р. адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001312202 від 19 вересня 2014 року, № 0001322202 від 19 вересня 2014 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 року здійснено заміну відповідача - Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її правонаступника - Миргородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 14.01.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.09.2014 р. ГДРІ Кунатенком О.І. та ГДРІ Табунщиком Д.В. відповідно до наказу Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 406 від 01.09.2014р. (а.с. 28) та направлень на перевірку від 02.09.2014р. №№ 681, 682 (а.с.23-24) проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, Великобагачанського району Полтавської області, з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 02.09.2014р. (реєстраційний номер 0100/16/31/22/НОМЕР_1 від 03.09.2014р.) (а.с. 22), в якому контролюючим органом зафіксовано наступні порушення, допущені суб'єктом господарювання:

- не забезпечення виконання щоденного друку фіскального звітного чеку 15.06.2014р., при цьому відсутні записи в розділах 3,4 КОРО;

- здійснення реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими мінімальних роздрібних цін, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008р. № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", а саме: реалізовано пляшку горілки "Вдала", 0,5 л, міцн. 40% по ціні 35 грн. (чек № 5188 від 23.08.2014р.).

19.09.2014 р. Миргородською ОДПІ на підставі акту перевірки від 02.09.2014р. № 0023/16/06/22/НОМЕР_1 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001312202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) згідно із абз. 13 ч. 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у сумі 10 000 грн. (а.с. 6);

- № 0001322202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) згідно з п.4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у сумі 340 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись з правомірністю винесення вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0001312202 та №0001322202 від 19.09.2014 р., як акти індивідуальної дії, прийняті за результатами незаконної перевірки, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно в випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, фактична перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1. статті 80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу вимог п. 80.1. статті 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду справи встановлено, що фактичну перевірку позивача 02.09.2014 р. проведено працівниками Головного управління Міндоходів у Полтавській області згідно з наказом Головного управління Міндоходів у Полтавській області №406 від 01.09.2014р. "Про проведення фактичної перевірки", прийнятим на підставі пункту 20.1.4 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2.2., 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України (а.с. 28).

В свою чергу, відповідно до підпункту 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПКУ встановлено, що фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення вказаної перевірки згідно з пп. 80.2.2., 80.2.5. статті 80 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактичну перевірку проведено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що передбачено пп. 80.2.5 п. 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки фактична перевірка позивача 02.09.2014 р. була проведена не лише стосовно дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення розрахункових операцій та інших питань.

Колегія суддів не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19 Податкового кодексу України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (пп.19-1.1.20) та ін.

В свою чергу, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки позивача здійснено без дотримання вимог пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.2., 80.2.5. п. 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, на які наявні посилання у наказі про проведення перевірки від 01.09.2014р. № 406, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про незаконність перевірки, та, відповідно, відсутність правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Така компетенція не виникає в силу лише вчинення суб'єктом господарювання правопорушення, натомість для винесення акту індивідуальної дії контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку.

У випадку ж незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015р. у справі № К/800/1926/15 (реєстраційний номер 46058701).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0001312202 та №0001322202 від 19.09.2014 р., як акти індивідуальної дії, прийняті за результатами незаконної перевірки, підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року відстрочено Миргородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області сплату судового збору в розмірі 2009,70 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення Харківським апеляційним адміністративним судом рішення у даній справі.

У зв'язку з тим, що апеляційна скарга Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволенню не підлягає, судовий збір у розмірі 2009,70 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. по справі № 816/3238/15 залишити без змін.

Стягнути з Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Кашинського, 26, м. Миргород, Полтавська область, 37600; код ЄДРПОУ: 39740766) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009, 70 грн. (дві тисячі дев'ять гривень сімдесят коп.), який має бути направлено за реквізитами: отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок-31210206781011, код класифікації доходів бюджету -22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.01.2016 р.