Постанова № 55076974, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р. Справа № 816/4503/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2015р. по справі № 816/4503/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.06.2015 року № 78-17

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.06.2015 року № 78-17.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління ДФУ у Полтавській області (далі - відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та не врахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 27.11.2014 року позивачем придбано транспортний засіб - автомобіль марки Toyota Саmry, легковий седан-В, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см, державний номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 23, 34-35).

22.06.2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №78-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. (а.с. 20).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, необґрунтовано .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (ст. 265 ПК України).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1 ПК України). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 ПК України).

Таким чином, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років.

При цьому згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Судом встановлено, що транспортний засіб автомобіль Toyota Саmry, легковий седан-В, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см, державний номерний знак НОМЕР_1, (дата першої реєстрації 08.05.2012 року), з 27.11.2014р. перебуває у власності позивача, що підтверджується даними Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Полтави підпорядкованого УДАІ УМВС України в Полтавській області, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.(а.с.23, 34-35)

Згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14 ПК України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Згідно з пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Водночас пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків зокрема належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Отже, транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.

Висновки суду першої інстанції про неправомірність спірного рішення податкового органу з підстав наявності недоліків в податковому повідомленні-рішення, а саме не вірне зазначення номерів статей 286-288 ПК України, на підставі яких прийнято рішення податкового органу, та неможливість встановити податковий період, назву платежу, за яким нараховане податкове зобов'язання, строк його сплати, колегія суддів вважає помилковими.

Колегія суддів зазначає, що дійсно в податковому повідомлені рішенні міститься посилання на статті 286-288 Податкового Кодексу України, які не регулюють спірних правовідносин, проте наявність зазначених недоліків не є самостійною підставою для скасуванні податкового повідомлення-рішення та не є обставиною, що звільняє платника податку від обов'язку сплати податкового зобовязання.

Спірне податкове повідомлення-рішення містить зазначення назви платежу, по якому визначено податкове зобов'язання, а саме транспортний податок з фізичних осіб 18011000, граничний строк його сплати - 60 днів з дня вручення та суму податкового зобов'язання 25000 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що невірне зазначення норм у оскаржуваному податковому повідомленні-рішення не впливає на його зміст та дає змогу встановити який саме платіж та по якому податку необхідно зробити позивачу, строк його сплати та суму.

Щодо висновків суду першої інстанції про виникнення обов'язку сплати цього податку у позивача з 2016р., з посиланням на рішення сесії Полтавської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рішення позачергової 47 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 30.01.2015 року "Про місцеві податки і збори", оприлюдненого в газеті "Полтавський вісник" від 06.02.2015 року №6, викладено Положення про податок на майно, до складу якого входить транспортний податок.

Згідно з п. 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можу ть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Принцип стабільності застосовується у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.

Відповідно до п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.7.3. ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, питання сплати транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платника сплачувати податки та збори.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015 року № 78-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність податкового повідомлення- рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2015р. по справі №816/4503/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 18.01.2016 р.