Постанова № 55076862, 14.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/2967/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Косач І.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради звернулось до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області та просило скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 04.03.2015 ВП №28476307.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена державним виконавцем у відповідності до ст.ст. 25, 28 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є законною та обґрунтованою.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист №2-а-8539/11, виданий Новозаводським районним судом міста Чернігова 16.08.2011 на виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до УПСЗН Новозаводської районної у місті Чернігові ради про зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

01 Вересня 2011 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження за вищеозначеним виконавчим листом, про що винесено відповідну постанову, якою, зокрема, зобов'язано боржника добровільно негайно виконати рішення суду.

09 Вересня 2011 року УПСЗН Новозаводської районної у місті Чернігові ради листом за вих. №8081/14 повідомило Відділ примусового виконання рішень про часткове виконання рішення суду та про причини неможливості виконання рішення в частині виплати допомоги.

Надалі, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у межах виконавчого провадження №28476307 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 04.03.2015 , якою у зв'язку з невиконанням боржником у встановлений строк вищевказаного виконавчого документу постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1 360,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 04.03.2015 ВП №28476307 була винесена відповідачем з порушенням строків, визначених ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» та п.3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, а тому дійшов висновку про наявність підстав до її скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом..

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно.

Аналогічна позиція викладена в пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», яким надано роз'яснення, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Крім того в постанові від 26.06.2014 по справі К/800/32360/13 Вищий адміністративний суд звернув увагу на те, що за своєю правовою природою виконавчий збір є грошовою сумою, яка стягується з боржника у разі невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання, що зумовлює необхідність здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Більше того, вказав на те, що вислів «зумовлює необхідність здійснення» не слід ототожнювати з поняттям «передують», оскільки заходи примусового виконання вживаються державним виконавцем вже саме після невиконання рішення боржником самостійно та без поважних причин у строк, встановлений для його самостійного виконання

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній самостійно рішення суду не виконав, з огляду на що колегія суддів вважає, що державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Посилання ж позивача на порушення строків винесення оскаржуваної постанови як на підставу до скасування останньої колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Чинне законодавство не встановлює такого наслідку порушення строку винесення постанови, як недійсність останньої. Застосувавши такі наслідки суд фактично перебрав на себе повноваження законодавця.

Інших доводів на обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач не навів та не довів.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, не звільняє державного виконавця від обов'язку, передбаченого ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», щодо стягнення з боржника, який не виконав судове рішення у встановлений строк, виконавчого збору.

Таким чином доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Натомість, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 41, 197, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2015 року скасувати.

Управлінню праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради в задоволенні адміністративного позову до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.