Ухвала суду № 55076628, 12.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2016 рокусправа № 804/8793/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року в адміністративній справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 у липні 2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0003461703 від 06.02.2015.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою південною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 10.12.2014 по 16.12.2014 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Вейлер» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, ТОВ «Вотум Груп» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, за результатами якої складено Акт № 1188/173/2790308334 від 18.12.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 06 лютого 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003461703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 54756,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13689,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Вейлер» та ТОВ «Вотум Груп», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у квітні 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вотум Груп» на суму 29175,24 грн., у липні 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вейлер» на суму 14369,13 грн., у серпні на суму 11211,58 грн.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 зазначив, що висновки податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Вейлер» є необґрунтованими, оскільки на підтвердження поставки товару позивачем було надані всі необхідні первинні документи бухгалтерської звітності, при цьому вказав, що транспортування товару здійснювалось власним транспортом, а тому посилання відповідача на неможливість встановлення факту переміщення товару у просторі є такими, що не відповідають дійсності.

Також апелянт зазначив, що картки складського обліку та сертифікати якості не є документами, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини по придбанню ТМЦ.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що з висновками податкового органу та суду в частині взаємовідносин з ТОВ «Вотум Груп» позивач погоджується.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів апеляційної скарги, висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вейлер» 05 травня 2014 року було укладено договір поставки № 25, на виконання якого були виписані податкові, видаткові та прибуткові накладні, рахунки-фактури. На підтвердження оплати товару позивачем надано копії банківських виписок.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Вейлер», адже Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що ненадання певних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару (надання послуг).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки не було надано податковому органу документів на підтвердження транспортування товару (ТТН, подорожні листи тощо), тоді як відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Не були надані вказані документи й до суду.

Пояснення позивача стосовно здійснення перевезення товару власним автотранспортним засобом спростовуються матеріалами справи, оскільки в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено невідповідність вантажопідє'мності транспортного засобу заявленій у видаткових накладних кількості (вазі) товару, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість здійснення переміщення товару власним транспортним засобом.

Жодних доказів залучення до перевезення вантажу третіх осіб позивачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що спростувати висновки суду першої інстанції в цій частині можна виключно поясненнями ФОП ОСОБА_1, який самостійно здійснював перевезення товару, проте колегія суддів зазначає, що такі пояснення не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що ані під час перевірки, ані до суду ФОП ОСОБА_1 не було надано доказів оприбуткування придбаного товару на складі та його використання у власній господарській операції.

Пояснення позивача щодо здійснення часткової реалізації придбаного товару, що підтверджується книгою обліку доходів і витрат, суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими, адже у вказаній книзі відображається лише дохід та витрати суб'єкта господарювання та жодним чином не підтверджує факту оприбуткування товару, його реалізації та не дає змогу встановити, який саме товар, в якій кількості було реалізовано, контрагентів-покупців тощо.

Вказані обставини ставлять під сумнів реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Вейлер» що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Доводи апелянта щодо протиправності висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки останні здійсненні на підставі податкової інформації, а саме: акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вейлер» щодо господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.08.2014», суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки підставами для здійснення висновків про нереальність господарських операцій позивача стало встановлення відсутності необхідних первинних документів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0003461703 від 06.02.2015.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року в адміністративній справі № 804/8793/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 16 січня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова