Ухвала суду № 55076157, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Київ К/800/34834/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі №810/1542/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд" звернулося в суд з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000041/2, №100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 року №100260006/2014/000050/2, №100260006/2014/000051/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що крім обов'язкових документів до митного органу були подані додаткові документи, які не мали розбіжностей та повністю підтверджували складові митної вартості імпортованих товарів, а тому оскаржувані рішення відповідача є протиправними та такими, що прийняті з порушенням ст. 53, 58 Митного кодексу України.

Постановою Київського окружного адміністративного від 6 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, позов задоволений повністю. Визнані протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000041/2, №100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 року 100260006/2014/000050/2, №100260006/2014/000051/2.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Київська міська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з контрактом від 14.09.2012 року №441 (далі - Контракт), укладеного між компанією „VION Sales West BV" (Нідерланди) (Продавець) та ТОВ „Фоззі-Фуд" (Покупець), Продавець продає, а Покупець придбаває м'ясну продукцію в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

На виконання умов даного Контракту позивачу був поставлений товар (печінка морожена свійських свиней) та до митниці подані митні декларації від 20.10.2014 року №100260006/2014/157521, від 20.10.2014 року №100260006/2014/157513, від 13.10.2014 року №100260006/2014/157439, від 13.10.2014 року №100260006/2014/157450 для митного оформлення імпортованого товару позивачем за вказаним вище Контрактом.

Митна вартість товару позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ „Фоззі-Фуд" подані, зокрема, наступні документи: картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602); інвойси (код 3105); заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом (код 9000); міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730) ; документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007); страхові поліси (код 3530); ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (код 5053); сертифікати про походження товару (код 7011); сертифікати якості (код 9000); прайс-листи виробника (код 3014), а також Контракт (код 4104); додаткова угода №1 (код 4103); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (код 5504); інформацію про позитивні результати фітосанітарного контролю (код 5503); резервна позиція (5511).

За результатами розгляду поданих документів відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписка з бухгалтерської документації; страхові документи та документи, що підтверджують вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листами від 13.10.2014 року №1821, від 13.10.2014 року №1822, від 20.10.2014 року №1861 та від 21.10.2014 року №1862 позивач направив відповідачу на підтвердження митної вартості товару: роздруківки станом на 13.10.2014 року та на 20.10.2014 року з сайту: www.alibaba.com стосовно вартості печінки мороженої свинячої; прайс-лист; комерційну пропозицію; на підтвердження витрат на транспортування: довідки про вартість транспортування; договір перевезення; заявка на перевезення вантажу; страховий поліс.

Крім того, листами від 21.10.2014 року №1861 та №1862 ТОВ „Фоззі-Фуд" поданий експертний висновок №Ц-392 від 21.10.2014 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.10.2014 року №100260006/2014/000051/2 по ВМД №100260006/2014/157521 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4145 євро за одиницю товару до 0,6275 доларів євро за одиницю товару.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.10.2014 року №100260006/2014/000050/2 по ВМД №100260006/2014/157513 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4145 євро за одиницю товару до 0,6275 доларів євро за одиницю товару.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000041/2 по ВМД №100260006/2014/157439 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4241 євро за одиницю товару до 0,6270 доларів євро за одиницю товару.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000044/2 по ВМД №100260006/2014/157450 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4241 євро за одиницю товару до 0,6270 доларів євро за одиницю товару.

Згідно митних декларацій від 14.10.2014 року №100260006/2014/157456, №100260006/2014/157460 та від 21.10.2014 року №100260006/2014/157535, №100260006/2014/157533, складених позивачем з урахуванням рішень про коригування митної вартості товарів, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 МК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем було надано достатньо документів, які підтверджували заявлену митну вартість імпортованого товару за основним методом, а тому оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень „митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. На виконання вимог ст. 54 МКУ контроль правильності визнання митної вартості товарів здійснений під час проведення митного контролю і митного оформлення, внаслідок чого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності: відсутня складова митної вартості - вартість робіт, пов'язаних із пакуванням; в інвойсі зазначені інші умови оплати ніж в контракті, а саме не зазначаються конкретні строки оплати тридцятиденного терміну". У зв'язку з викладеним відповідачем було зобов'язано ТОВ „Фоззі-Фуд" подати додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 МК України.

Надаючи оцінку твердження Митниці про відсутність можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом у зв'язку з відсутністю деяких документів та наявності розбіжностей, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно п.2.1 Контракту ціна на товар встановлюється в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, навантаження, витрат з митного оформлення вантажу в країні Продавця.

Отже, судами вірно зазначено, що згідно умов Контракту, документом, що підтверджує ціну товару є інвойси, які були надані позивачем при митному оформленні товару, а відтак твердження відповідача про відсутність документального підтвердження такої складової витрат як вартість робіт, пов'язаних з пакуванням, що унеможливлює встановити всі складові митної вартості товару є необґрунтованою, оскільки згідно умов Контракту пакування товару включене до складу вартості товару.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування наявності розбіжностей у поданих ТОВ „Фоззі-Фуд" документів митниця вказує на те, що в інвойсах зазначені інші умови оплати ніж в контракті, а саме, не зазначені контрактні строки оплати тридцятиденного терміну.

Згідно п.8.1 Контракту платежі за товар, який поставлений за даним Контрактом, будуть проводитися шляхом грошового переказу в євро на банківський рахунок Продавця наступним чином: оплата здійснюється через 30 календарних днів від дати CMR, згідно пунктів 3.1 та 3.2 Контракту та за умови надання повного комплекту документів, вказаних в розділі 7 Контракту.

У той же час, як встановлено судами, зі змісту інвойсів вбачається, що строк оплати (Term of payment) визначено 30 днів (30 DAYS). При цьому відповідачем не було враховано, що положеннями Контракту врегульовано як початкову дату, з якою відраховується тридцятиденний строк сплати за товар, так і передбачено всі необхідні для платежу умови. Відтак твердження митного органу про наявність суперечностей між даними інвойсів та Контракту є безпідставним.

Судами встановлено, що зі змісту наявних у матеріалах справи довідках про транспортні витрати випливає, що страхування вантажів не передбачено. При цьому, відповідачем не враховано, що таке страхування не передбачено в рамках надання позивачу транспортних послуг перевізником.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПрАТ „СК „Граве Україна" та ТОВ „Фоззі-Фуд" укладений генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 року №101014611.

Додатком №3 до вказаного договору є форма полісу, який складається страховиком за замовленням страхувальника. Отже, подання митниці полісів, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, в розумінні п.8 ч.2 ст.53 МК України і в розумінні положень ст.18 Закону України „Про страхування" свідчить про підтвердження позивачем страхових витрат.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що зі змісту листів від 13.10.2014 року №1821, від 13.10.2014 року №1822, від 20.10.2014 року №1861 та від 21.10.2014 року №1862 вбачається, що ТОВ „Фоззі-Фуд" направляло відповідачу копію договору №24 від 13.03.2012 року.

Щодо зауважень відповідача до експертних висновків, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в пункті 6 експертних висновків Київської обласної Торгово-промислової палати чітко визначені використані експертом джерела, в тому числі, зазначені конкретні сайти мережі Інтернет; в пункті 8 зазначено, що проведення аналізу вартості товару базувалося на інформації, одержаної від замовника та в ході незалежних досліджень, проведених експертом.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.11 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

З наведеного випливає, що позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відповідність поданих документів вимогам МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч.3 ст.53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч.3 ст.53 МК України), а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч.8 ст.55 МК України відповідачем не доведена обґрунтованість прийнятих оскаржуваних рішень в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.

Крім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12, від 11.09.2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила №598), що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ч.1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.

Отже, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Приписи ч. 2 ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В оскаржуваних рішеннях не визначено, яка з перелічених у частині другій ст. 58 Митного кодексу України підстав у даній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Разом з тим, відповідачем не доведено, чому неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ст.ст.59,60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Судами встановлено, що позивачем було визначено митну вартість товару у розмірі 0,4145 та 0,4241 євро за одиницю товару.

У той час як в оскаржуваних рішеннях застосований метод 2ґ (резервний) з ціною 0,6275 та 0,6270 євро за одиницю товару відповідно.

Разом з тим, відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 14.07.2014 року по 14.10.2014 року, митна вартість печінки мороженої свійських свиней (код за УКТЗЕД 0206410000) визначається від 0,79 долари США/кг до 0,80 долари США/кг.

Таким чином, відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте застосував метод 2ґ (резервний), не надавши будь-яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, про що не було зазначено і в спірних рішеннях про визначення митної вартості товару.

Крім того, судами встановлено, що у графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів окрім резервного.

Судами вірно встановлено, що зазначення даної обставини в оскаржуваних рішеннях не є достатнім доказом проведення консультації, у разі заперечення цього факту позивачем, так як консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до позивача не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь якої мети щодо визначення основи вартості. Крім того, в порушення правил заповнення графи 33 Правил №598 відповідачем не вказано результати проведеної консультації.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: