Ухвала суду № 55076152, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Київ К/800/26943/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про зобов'зання вчинити певні дії та стягнення заборгованності по соціальним виплатам, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, в якому просила: визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо виплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2013 року по 30.06.2014 року в меншому розмірі, ніж це встановлено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району здійснити перерахунок та виплатити суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2013 року по сьогоднішній день у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, в саме 16 236 гривень; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району у подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, по червень 2016 року включно.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо виплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2013 року по 30.06.2014 року в меншому розмірі, ніж це встановлено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району здійснити перерахунок та виплатити позивачеві за період з липня 2013 року по 30.06.2014 року включно державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом та забезпечити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з несплатою нею судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року апеляційну скаргу повернуто позивачу на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішення суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду апеляційної інстанції шляхом звільнення позивача від сплати судового збору.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у даній адміністративній справі заявлено вимоги майнового характеру, а отже, позивачем за подання апеляційної скарги має бути сплачено розмір ставки судового збору, який складає 913 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що при поданні апеляційної скарги вона зверталася до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із важким матеріальним становищем, проте судом не було взято до уваги доводів позивача та в ухвалі від 23 квітня 2015 року не вказано з яких підстав судом відхилено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

В подальшому, у зв'язку із несплатою судового збору судом апеляційної інстанції було винесено оскаржувану ухвалу від 20 травня 2015 року про повернення апеляційної скарги позивачеві.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, а справу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, у зв'язку із встановленням неправомірності ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року як похідної.

Керуючись ст.ст. 100, 162, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: