Ухвала суду № 55075996, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Київ К/800/25401/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року у справі № 811/2526/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову №46/2013ю-Кд про накладення штрафу у розмірі 41292 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача протиправно застосовані штрафні санкції встановлені ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" за проведення реконструкції кафе без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, так як під час перевірки відповідачем об'єкту (кафе по АДРЕСА_2), ніяких будівельних робіт не проводилося, а лише планувалася реконструкція літньої площадки. На об'єкті лише зберігалися будівельні матеріали.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичній особі ОСОБА_2, яка зареєстрована у якості суб'єкта підприємницької діяльності, на підставі права власності належить торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1, в якому згідно карти обліку розташоване кафе "Оболонь" та нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2.

Із копії акту №435/2013ю-Кд вбачається, що 5 червня 2013 року посадовою особою відповідача у присутності ФОП ОСОБА_2 була проведена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Даний акт був складений стосовно об'єкта, що розташований за адресою АДРЕСА_1. В той же час, виходячи з пояснень, наданих позивачем під час перевірки, адреса об'єкту, що перевірявся, була зазначена як кафе по АДРЕСА_2.

У відповідності до пункту 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23 травня 2011 р. №553 (далі по тексту - Порядок), акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Копія вищевказаного акту була направлена позивачу засобами поштового зв'язку за місцем проживання позивача, що вказана у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем виявлене порушення, а саме на літньому майданчику кафе до цегляних несучих стін були прибудовані цегляні стіни з віконними та дверними отворами, які теж є несучими та збудовані з трьох сторін літнього майданчика. Також проведена реконструкція покриття літнього майданчика. Реконструкція проведена без реєстрації декларації про початок будівельних робіт, чим порушені вимоги абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Факти правопорушення підтверджуються названим актом, поясненнями свідка ОСОБА_3, матеріалами на оформлення будівництва, фотозйомкою.

Cуб'єктом владних повноважень 26 червня 2013 року по відношенню до позивача винесений припис № 92/2013ю-Кд про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого позивач зобов'язаний у термін до 19.08.2013 року подати декларацію про початок виконання будівельних робіт до Інспекції ДАБК.

Також, відповідачем складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №48/2013ю-КД від 26.06.2013 року.

Вищезазначені припис та протокол відповідачем були направлені засобами поштового зв'язку за місцем проживання позивача, що вказана у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, та в подальшому названі документи були отримані позивачем. Зазначеними обставинами спростовуються посилання позивача на те, що відповідачем не було здійснено направлення припису суб'єкту містобудування.

За результатами перевірки, у зв'язку з порушенням позивачем абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідачем винесена постанова №46/2013ю-Кд від 09.07.2013 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції у розмірі 41292 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що зазначення в акті перевірки та постанові невірної адреси об'єкту перевірки, на якому виявлене порушення, в зв'язку з наданням особою, що перевіряється, неточної інформації щодо адреси об'єкту перевірки не спростовує факту виявленого порушення законодавства та не може бути підставою для звільнення від відповідальності винної у порушенні особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно абз.2 п.2 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно абз.3 п.4 ч.2 ст.2 вищевказаного Закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем в ході перевірки встановлений факт порушення позивачем абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Щодо посилань позивача на помилковість зазначеної відповідачем адреси літнього майданчика кафе "Оболонь", судами вірно зазначено, що посадовою особою відповідача фактично була проведена перевірка об'єкту, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Виходячи з того, що наявність порушень, допущених позивачем, підтверджується належними доказами, зазначення невірної адреси об'єкту перевірки, на якому виявлено порушення, не спростовує факту виявленого порушення законодавства та не може бути підставою для звільнення від відповідальності винної у порушенні особи.

Крім того, реконструкція об'єкту з порушенням чинного законодавства України пов'язана з діяльністю ФОП ОСОБА_2, оскільки зазначений об'єкт є місцем здійснення діяльності зазначеної фізичної особи - підприємця, а тому саме ОСОБА_2, як суб'єкт господарювання, є замовником робіт та суб'єктом правопорушення, до якого застосовуються положення Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

З огляду на викладені обставини справи та зазначені правові норми, суди дійшли правильного висновку стосовно відповідності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства України.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: