Рішення № 55075406, 11.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2016 р.Справа № 916/4741/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №222/исх-гс від 11.06.2015р.)

Від відповідача-1: не зявився;

Від відповідача-2: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська бутербродна компанія (відповідач 1), Одеського міського управління юстиції в Одеській області (відповідач-2) про скасування державної реєстрації права власності та зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.11.2015р. Одеської міської ради звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська бутербродна компанія (відповідач 1), Одеського міського управління юстиції в Одеській області (відповідач-2) про скасування державної реєстрації права власності та зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2015р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачі в засідання суду призначені на 16.12.2015р. та 11.01.2016р., не з`явилися, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 30.11.2015р. та від 16.12.2015р., направлялись відповідачам за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявних в матеріалах справи спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 16.12.2015р. та від 11.01.2016р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 16.12.2015р. та від 11.01.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

11.01.2016р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Під час проведення перевірки прокуратурою Суворовського району ОСОБА_1 додержання вимог природоохоронного, земельного та містобудівного законодавства при розміщенні і експлуатації об'єктів, розташованих на узбережжі Чорного моря, прокуратурою встановлено, що на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського ТОВ «Одеська бутербродна компанія» використовує у комерційних цілях земельну ділянку площею 0,027га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 172-А (пляж «Лузанівка»), під розміщення кафе-бару «Піцерія Буено» загальною площею 278,4 кв. м. та 6 літніх будиночків площею 137,4 кв. м. (всього 415.8 кв.м.).

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 самочинно побудувала кафе «Альонка» (на даний час бар «Піццерія Буено») загальною площею 278,4 кв. м. з літніми будиночками та первинно оформила право власності на зазначене нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005р.у справі № 30-25/271-05-9048.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2006 р. рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006 року у справі № 30-25/271-05-9048 було задоволено позов СПД ФО ОСОБА_2 до ТОВ «Південна будівельна компанія» про визнання права власності. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. в позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. про відмову у задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_2 до ТОВ «Південна будівельна компанія» про визнання права власності на кафе «Альонка» і на даний час бару «Піццерія Буено») з літніми будиночками залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 26.07.2007 р. в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2007р. у справі № 30-25/271-05-9048 відмовлено.

Таким чином, рішення про визнання права власності СПД ФО ОСОБА_2 було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. у справі № 30-25/271-05-9048.

З метою захисту прав територіальної громади як власника самовільно зайнятої земельної ділянки заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради до СПД - ФО ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва. Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2006 г. у справі №9/447-05-12024 в задоволені позову прокуратурі району відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського супу від 22.01.2008 р. рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2006 р. у справі № 9/447-05-12024 скасовано, позов прокуратури Суворовського району м. Одеси задоволено, ФО ОСОБА_2 зобов'язано знести самочинно збудоване кафе-морозиво «Альонка», загальною площею 278,4 кв.м. У зазначеній постанові Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2008р., прийнятій у справі № 9/447-05-12024, встановлено факт самочинного будівництва житлових приміщень кафе «Альонка» загальною площею 278,4 кв. м. з літніми будиночками (6 штук), загальною площею 137,4 кв. м., що розташовані на території «Гідропарку Лузанівка» за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дор. 172 «а», на земельній ділянці, що

належить до комунальної власності.

Проте, незважаючи на відсутність права власності на спірний об'єкт, 19 вересня 2008р. СПД - ФО ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу цього кафе у простій письмовій формі з ОСОБА_3

Право власності зареєстроване 14.10.2011 р. за ОСОБА_3 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.07.2011 р. у справі №2-4240/11.

В подальшому ОСОБА_3 уклав договори купівлі-продажу по 1/2 частки кафе з літніми будиночками від 27.12.2011 р. з ОСОБА_4 (посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрований за № 471) та ОСОБА_6 (посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрований за № 474.)

Після укладення договорів купівлі-продажу спірного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали власниками по 1/2 частки кафе з шістьма літніми будиночками. Право власності за цими договорами було зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН» 23.01.2012 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_6 згідно з протоколом № 3 від 23.03.2012 року стали засновниками ТОВ «Одеська бутербродна компанія» (зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємців та організацій від 28.07.2008 за № 10036926376, ідентифікаційний код юридичної особи 36043630). За актом прийому-передачі майна від 23.03.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 передали по 100% своєї частки кожний до Статутного фонду зазначеного товариства.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.06.2012 р. ТОВ «Одеській бутербродній компанії» видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення кафе загальною площею 278,4 кв.м. з літніми будиночками (шість штук), загальною площею 137,4 кв.м., що розташовані на території «Гідропарку «Лузанівка» за адресою: м. Одеса, вул.Миколаївська дорога, 172 А.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 р. скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.07.2011р. у справі №2-4240/11. Таким чином, у фізичної особи ОСОБА_3 також було відсутнє право продажу спірного кафе.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2015 р. по справі №523/7180/14-ц за позовом заступника прокурора Суворовського гайону м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ТОВ «Одеська бутербродна компанія», Виконавчого комітету Одеської міської ради було вирішено:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.12.2011 року,

укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо 1/2 частки кафе*з

літніми будиночками (шість штук), що знаходиться за адресою: м. Одеса,

зул. Миколаївська дорога, 172 а та складається в цілому з кафе з літніми

будиночками (шість штук), загальною площею 278,4 кв.м.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.12.2011 року, укладений між ОСОБА_3Д та ОСОБА_7 щодо 3/2 частки кафе з літніми будиночками (шість штук), що знаходиться за адресою: м. Одеса, зул. Миколаївська дорога, 172 а та складається в цілому з кафе з літніми будиночками (шість штук), загальною площею 278,4 кв.м.;

-визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності від 27.06.2012 року серії САЕ № 670219, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська бутербродна компанія» на нежитлові приміщення кафе загальною площею 278,4 кв. м. з літніми будиночками (шість штук), загальною площею 137,4 кв. м., що розташовані на території «Гідропарку «Лузанівка» за адресою: м.Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 а, на земельній ділянці, загальною площею 0,027 га.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.03.2015 р. у справі № 523/7180/14-ц (номер провадження № 22-ц/785/2933/15) рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2015 р. було залишено без змін, апеляційна скарга ТОВ «Одеська бутербродна компанія» без задоволення.

З наведених підстав Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська бутербродна компанія (відповідач 1), Одеського міського управління юстиції в Одеській області (відповідач-2) про скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська бутербродна компанія» на нежитлові

приміщення кафе загальною площею 278,4 кв. м. з літніми будиночками шість штук), що розташовані за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 172-а, яка була здійснена комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2012 р. САЕ №670219 та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська Бутербродна компанія» (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-а, ідентифікаційний код 36043630) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,027 га, розташовану за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 172-а, на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1 код ЄДРПОУ 26597691) шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення кафе загальною площею 278,4 кв.м.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, частини 1 статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та обєктом прана власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 122 Земельного кодексу України встановлено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Судом встановлено, що ТОВ «Одеська бутербродна компанія» порушує права територіальної громади міста ОСОБА_4 як власника земельної ділянки.

Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються з судовому порядку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не забуває права власності на нього.

Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що якщо власник користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво і його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушень, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, статтею 103 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно до вищевказаної постанови Пленуму самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для д:єї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентної о органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК України, Класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Разом із тим, спірна земельна ділянка площею 0,027 га знаходиться на узбережжі Чорного моря на території парку садового-паркового мистецтва їм. Котовського, відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду і її використання без правовстановлювальних документів в комерційних цілях є неприпустимим.

Пляжами природного походження є «Гідропарк Лузанівка» (пляж природного походження) - від території судноремонтного заводу № 2 до балки „Крижанівська".

Відповідно до п. а, в, і ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема пляжі землі оздоровчого призначення, землі водного фонду тощо.

Рішенням Одеської міської ради від 25.02.2015р. №6297-VІ «Про відмову у наданні дозволу суб'єктам господарювання на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі та скасування раніше прийнятих рішень Одеської міської ради» було відмовлено ТОВ «Одеська бутербродна компанія» в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 а, для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення кафе.

Частиною 2 ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про регулювання сто будівної діяльності» за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховним Судом України свідчить про те, що право власності може набуватися різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Похідними способами набуття права власності зазвичай є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб чи публічно-правових утворень.

Загальною ознакою похідного способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід права власності від одних осіб до інших. Таким чином, підстава набуття права власності в одних осіб є одночасно підставою для припинення права власності в інших осіб і навпаки. Отже, важливе значення у таких випадках має визначення моменту, коли до набувача майна переходить право власності, адже з цього моменту переходить і тягар утримання власності (ст. 322, ч. 5 ст. 1268 ЦК) і ризик випадкового знищення чи пошкодження майна (ст. 323 ЦК).

Відповідно до даних, вказаних в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.07.2015 р щодо об'єкта нерухомого майна за ТОВ «Одеська бутербродна компанія» було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення кафе, загальною площею 278,4 кв. м. з літніми будиночками (шість штук), загальною площею 137,4 кв. м., що розташовані на території «Гідропарку «Лузанівка», на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2012 року сепії САЕ № 670219, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Згідно з ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі:

1)відчуження власником свого майна;

2)відмови власника від права власності;

3)припинення права власності на майно, яке за законом не може

належати цій особі;

4)знищення майна;

5)викупу пам'яток культурної спадщини;

6)примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших

об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної

необхідності відповідно до закону;

7)виключено

8)звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;^

9)реквізиції;

10)конфіскації;

11)припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до ч 2. вказаної статті право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Так, згідно зі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, зважаючи, що об'єкт самочинного будівництва первинно збудований не відповідачем, а іншою особою - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на даний час відсутні будь-які відомості, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська бутербродна компанія» на нежитлові приміщення кафе загальною площею 278,4 кв. м. з літніми будиночками шість штук), що розташовані за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 172-а, яка була здійснена комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2012 р. САЕ №670219. та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська

Бутербродна компанія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,027 га, розташовану за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 172-а, на користь Одеської міської ради шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення кафе загальною площею 278,4 кв. м. і літніми будиночками (шість штук), загальною площею 137,4 кв. м. за власний рахунок.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська бутербродна компанія оскільки порушення права власності громади міста ОСОБА_4 відбулось з вини відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська бутербродна компанія (відповідач 1), Одеського міського управління юстиції в Одеській області (відповідач-2) про скасування державної реєстрації права власності та зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська бутербродна компанія» (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-а, ідентифікаційний код 36043630) на нежитлові приміщення кафе загальною площею 278,4 кв. м. із літніми будиночками (шість штук), що розташовані за адресою: м.Одеса, Миколаївська дорога, 172-а, яка була здійснена комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2012 р. САЕ № 670219.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська Бутербродна компанія» (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-а, ідентифікаційний код 36043630) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,027 га, розташовану за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 172-а, на користь Одеської міської ради (65004, м.Одеса, пл. Думська, 1 код ЄДРПОУ 26597691) шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення кафе загальною площею 278,4 кв. м. із літніми будиночками (шість штук), загальною площею 137,4 кв. м. за власний рахунок.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська бутербродна компанія» (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-а, Ідентифікаційний код 36043630) на користь Одеської міської ради (65004, V. ОСОБА_4, пл. Думська,,Ікод 26302537, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, код банку 828011, дебетах. № 35411001034995) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 16 січня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев