Ухвала суду № 55075069, 14.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.Справа № 816/3987/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пилипенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 816/3987/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, Рішення про застовування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 20 жовтня 2015 року та від 09 листопада 2015 року, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № 0076881701, Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № 0076781701 та податкову вимогу від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про завищення підприємцем в деклараціях про майновий стан і доходи за 2011-2013 роки витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, внаслідок включення до складу таких витрат вартості ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами не відповідають фактичним обставинам. Незаконність визначення контролюючим органом суми доходів ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року призвело до безпідставного збільшення платнику суми єдиного внеску, який обчислюється із суми доходу за ставкою 34,7%.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року вказаний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, код ЄДРПОУ НОМЕР_3, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві.

У період з 31 березня 2015 року по 21 квітня 2015 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 квітня 2015 року № 1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_3 (далі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків: - вимог пунктів 138.1, 138.4 статті 138, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі: за 2012 рік на 1500,00 грн., за 2013 рік - на 1500,00 грн., за 2014 рік - на 1500,00 грн.; - пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску на 13269,21 грн., а саме: у 2012 році на 4232,48 грн., у 2013 році на 4365,37 грн., у 2014 році на 4671,36 грн.

На вказаний Акт перевірки позивач подав заперечення від 05 травня 2015 року, за результатами розгляду яких вищий контролюючий орган залишив без змін висновки спірного Акта перевірки та на підставі Додатка до акта від 28 квітня 2015 року № 1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_3 вніс уточнення до його змісту.

На підставі Акта перевірки від 28 квітня 2015 року № 1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_3 контролюючим органом 21 травня 2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення № 0076881701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4500,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1125,00 грн., прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № 0076781701 та винесено податкову вимогу від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись із зазначеними податковим повідомленням-рішенням, Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податковою вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючих органів про завищення позивачем протягом періоду, охопленого перевіркою, витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, є безпідставними, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № 0076881701.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано статтею 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, у відповідності з пунктом 138.1 якої - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу "ж" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

При цьому, основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500,00 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України до нематеріальних активів групи 6 включається, зокрема, право на ведення діяльності. Строк дії права користування нематеріальними активами групи 6 визначається відповідно до правовстановлюючого документа.

Порядок ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493, якою затверджено Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються уповноваженими на те Мінекономрозвитку органами у районах, районах у містах Києві та Севастополі, а у містах обласного підпорядкування - виконкомами міських Рад за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності за погодженням з територіальними управліннями Міністерства фінансів терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації у відповідній державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

За висновками акта перевірки, позивач безпідставно відніс до складу витрат господарської діяльності витрати, пов'язані з придбанням ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, в періоді, охопленому перевіркою, на суму 30000,00 грн., чим порушив вимоги пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи та витрати, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено завищення валових витрат в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік на 10000,00 грн., за 2013 рік на суму 10000,00 грн. та за 2014 рік на 10000,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у перевіреному періоді на 4500,00 грн.

Водночас, зважаючи на те, що строк дії придбаних позивачем ліцензій не перевищує одного року, останні не належать до основних засобів внаслідок чого не підлягають амортизації у складі нематеріальних активів, то у відповідача відсутні правові підстави для позбавлення платника права на включення вартості придбаних ліцензій до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, висновки контролюючих органів про завищення позивачем протягом періоду, охопленого перевіркою, витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, є безпідставними, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № 0076881701, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4500,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1125,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неправомірне зменшення контролюючим органом бази витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, позивача, вплинуло на безпідставне збільшення зобов'язань ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, який у відповідності з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислюється від суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності платників, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Тому, вимога ДПІ у м. Полтаві від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13269,21 грн. та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № 0076781701 підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність винесених ДПІ у м. Полтаві повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № 0076881701, Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № 0076781701 та податкової вимоги від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

17 грудня 2015 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року по справі №816/3987/15 до ухвалення рішення по справі (а.с.186).

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року N 484-VIII, та які набули чинності з 01 вересня 2015 року, встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В свою чергу, на час подання по справі адміністративного позову чинною редакцією Закону України "Про судовий збір" було встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає у 2015 році 1827 грн., та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, що у 2015 році становить 4872 грн.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, мінімальний розмір ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який було встановлено на час подання позову до суду, в даному випадку розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 2009 гривні 70 копійок.

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року по справі №816/3987/15, наявні підстави для стягнення з Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області судового збору в розмірі 2009 гривні 70 копійок.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 816/3987/15 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2009 грн. 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 19.01.2016 р.