Ухвала суду № 55075035, 13.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3930/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

13 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004452203 від 28.09.2015 року Вінницької ОДПІ ГУ ДФІ у Вінницькій області про стягнення до бюджету з СУІП ТОВ "Сперко Україна" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, в сумі 60 171,87 грн.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 09.09.2015 р. № 1817/22, наказу Вінницької ОДПІ від 09.09.2015 р. №2509, а також на підставі повідомлення уповноваженого банку ПАТ «Мегабанк» щодо порушення законодавчо встановлених строків при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними операціями головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Левчук Т.І. проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання СУІП ТОВ Сперко Україна вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за договором №05/02/15-КС/Б від 18.02.2015 р. за період з 18.02.2015 р. по 31.08.2015 р.

За результатами такої перевірки складено акт від 17.09.2015 р. №2507/2203/20112362, який позивач отримав 16.11.2015 р.

Відповідно до висновків вказаного акта під час перевірки виявлені порушення СУІП ТОВ Сперко Україна, зокрема, ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті № 185/94-ВР від 23.09.1994 р., п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України, а саме частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по договору №05/02/15-КС/Б від 18.02.2015 р., укладеному із нерезидентом ОДО «Фармин» Республіка Білорусь.

На підставі висновків перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 р. №0004452203 про застосування 60171 грн. 87 коп. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

СУІП ТОВ Сперко Україна не погодилося із зазначеними висновками акта перевірки та подало ГУ ДФС у Вінницькій області скаргу за вих. №1127/101-06 від 05.10.2015 р.

За результатами розгляду поданої скарги Вінницька ОДПІ надіслала рішення від 15.10.2015 р. №1288/10/02-32-10-04 про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № 0004452203 від 28.09.2015 р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

СУІП ТОВ Сперко Україна не погодилося з рішенням від 15.10.2015 р. №1288/10/02-32-10-04 та подало скаргу за вих. №1185/101-06 від 20.10.2015 р. до ДФС України.

У відповідь на скаргу СУІП ТОВ Сперко Україна за вих. №1185/101-06 від 20.10.2015 р. ДФС України надіслало рішення від 05.11.2015 р. за вих. №23556/6/99-99-10-01-04-25 про залишення скарги без розгляду.

Відмовляючи в задовленні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994№185/94-ВР передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Разом з тим, ст. 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.

У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 Національний банком України зменшено визначений статтею 1 Закону строк та встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як встановлено з матеріалів справи, 18.02.2015 р. позивач уклав з ОДО Фармин (Республіка Білорусь) договір №05/02/15-КС/Б. Предметом договору є здійснення передачі постачальником у власність покупця лікарських засобів згідно заявки покупця, на виконання умов якого позивачем здійснено відвантаження товару 17.03.2015 р. на суму 48330,13 доларів, 22.05.2015 р. на суму 64919,81 доларів, згідно з МД від 17.03.2015 р. № 401090002/2015/004977, від 22.05.2015 р. №401090002/2015/010306.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР дійсно є момент фактичного перетину товаром митного кордону.

Так, в даному випадку мали місце операції з експорту товару, а відтак підлягають застосуванню норми ст. 1 Закону №185/94-ВР щодо строків зарахування виручки резидента в іноземній валюті (з урахуванням спеціальних строків, визначених Постановою Правління Національного банку України), яка безпосередньо пов`язана з датою митного оформлення (виписки вивізної вантажної декларації) продукції, що експортується.

В свою чергу, ст. 1 Закону №185/94-ВР чітко визначено граничний строк зарахування виручки на валютних рахунках резидента при здійсненні експортної операції та момент, з якого слід рахувати 90 календарних днів, - з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

За змістом ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Що стосується посилань позивача на те, що пеня за період з 16.06.2015 р. по 26.06.2015 р. та з 21.08.2015 р. по 31.08.2015 р. на загальну суму 60171 грн. 87 коп. нарахована безпідставно, оскільки постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 діяла до 03.06.2015 р. включно, необхідно зазначити наступне.

Нормами постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015 р. №160 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, хоча пеня була нарахована в період з 16.06.2015 р. по 26.06.2015 р. та з 21.08.2015р. по 31.08.2015 р., відвантаження товару було здійснено 17.03.2015 р. та 22.05.2015 р., тобто в період дії постанови правління Національного банку України від 03.03.2015 р. №160, якою було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Отже, нарахування позивачу пені за вказаний період здійснено правомірно.

Щодо твердження позивача про невідповідність постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України положенням Конституції України та Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавство України передбачає чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними.

Відтак, закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Водночас, на час розгляду адміністративної справи відсутнє рішення Конституційного Суду України про визнання зазначених постанов або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції.

Що стосується невідповідності постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. №160 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині визначення строків розрахунків у сфері ЗЕД, то слід звернути увагу на те, що Законом України №5480-VI від 06.11.2012 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок внесено зміни до Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 р. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, відповідно до яких Нацбанку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону України №185.

Вимогами п. 1, 5 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Тобто, на рівні Закону Нацбанку України надано право запроваджувати інші строки розрахунків, ніж 180 календарних днів.

Таким чином, твердження позивача про невідповідність постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України положенням Конституції України та Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є необґрунтованими.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Смілянець Е. С.