Ухвала суду № 55074995, 14.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.Справа № 816/3617/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015р. по справі № 816/3617/15

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Начальник Новосанжарського відділу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Повідерний Ігор Віталійович , ОСОБА_5

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА

27.08.2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, відповідач), начальника Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Кухарова Костянтина Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3.), начальник Новосанжарського відділу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Повідерний Ігор Віталійович, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом 09.09.2015 року, просив суд визнати протиправними дії посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в частині відмови в погодженні проекту землеустрою ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2, викладені в листі від 21.07.2015 року № 788/0/72-15; зобов'язати посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Полтавській області погодити проекти землеустрою земельних ділянок для фермерського господарства з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2.

22.10.2015 року Полтавським окружним адміністративним судом по справі № 816/3617/15було винесено окрему ухвалу стосовно порушень Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень. Постановлено направити окрему ухвалу до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру для вирішення питання щодо уникнення повторення у подальшому таких порушень чинного законодавства з боку Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, та належного виконання в подальшому зазначеним суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків щодо надання витребуваних судом документів на вимогу ухвали суду.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області та Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру надати суду повідомлення про вжиті заходи не пізніше одного місяця з дня отримання даної ухвали.

Відповідач, не погодившись із вказаною окремою ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року по справі № 816/3617/15.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що нормативно-правова позиція відмови ГУ Держгеокадастру в Полтавській області достатньо викладена у листі-відповіді про відмову у затвердженні проектів землеустрою від 21.06.2015 року № 788/0/72-15, в якому відповідач послався на норми законодавства - Закон України «Про землеустрій», Земельний кодекс України, постанову Кабміну міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а тому посилання суду на ненадання відповідачем документального підтвердження нормативно-правової позиції даної відмови є безпідставним. Вказує, що відповідно до ст.51 КАС України подача заперечень відповідача проти адміністративного позову є його правом, а не обов'язком. Вважає, що пояснення представника позивача про наявність у нього інформації з усних джерел від працівників ГУ Держгеокадастру в Полтавській області щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду іншій особі у розумінні ч.1 ст.69 КАС України не є належними доказами та не повинні були враховуватись судом, а відтак, посилання суду на такі пояснення є необґрунтованими. Стверджує, що суд першої інстанції, зобов'язавши ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати відомості про наявність чи відсутність рішень відповідача про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 площами 4,9945 га та 18,7999 га вийшов за межі предмету спору. Зазначив, що оскільки ухвала про витребування документів від 13.10.2015 року була направлена відповідачу лише 19.10.2015 року, суд, встановивши в ухвалі термін подачі документів до 20.10.2015 року, не дотримався розумних строків, необхідних для виконання вимог ухвали. Пояснив, що представником відповідача в ході судового розгляду було повідомлено суду, що у ГУ Держегокадастру в Полтавській області примірник проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній, один із примірників зберігається у Відділу Держгеокадастру у Новосанжарському районі, який не є районним відділом Держгеокадастру в Полтавській області, тобто, не є підпорядкованим підрозділом відповідача по справі. Враховуючи вищевикладене, вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для винесення окремої ухвали відносно ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року по справі № 816/3617/15.

Позивач та треті особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, від третіх осіб начальника ГУ Держгеокадастру в Полтавській області Повідерного І.В. та ФОП ОСОБА_3 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про прийняття окремої ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем повторно не було виконано вимог суду про надання документів та пояснень щодо нормативно-правової позиції відповідача, якою останній керувався при відмові ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою, та витребуваних судом документів, чим порушено ч.2 ст.14 КАС України .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.

Вказана норма закону дає можливість суду першої інстанції відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням в майбутньому.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на державний орган - суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення позивачем норм земельного законодавства, на підставі яких позивачу відмовлено у погодженні проектів землеустрою.

Як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.72 КАС України).

Згідно ч. 1-6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Колегія суддів вказує, що при розв'язанні адміністративних спорів діє принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч.ч.3, 5 ст.71 КАС України).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 110 КАС України, суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може, зокрема, прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача.

Матеріалами справи підтверджено, що в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі № 816/3617/15 зобов'язано відповідача надати до суду копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, оригінали висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; у разі заперечення проти позову надати до суду у строк до 25 вересня 2015 року заперечення на адміністративний позов та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, а також належним чином завірені викопіювання з кадастрового плану з відмітками в частині спірних сумісних ділянок та витяги з Державного земельного кадастру стосовно таких земельних ділянок (а.с.5).

У судове засідання, призначене на 29 вересня 2015 року, заперечення та належним чином завірених копій перелічених документів надано не було, направлено лише їх відскановані копії, що були отримані судом на електронну пошту в день судового розгляду.

В наступне судове засідання, призначене на 05 жовтня 2015 року, відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, явку уповноваженого представника особи не забезпечив, заперечень та належним чином завірених копій перелічених в ухвалі суду від 14 вересня 2015 року документів до суду не надав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 09 жовтня 2015 року.

В судовому засіданні 09 жовтня 2015 року представником позивача повідомлено суд про наявну в нього інформацію з усних джерел від працівників ГУ Держеокадастру у Полтавській області відносно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу такої земельної ділянки в оренду для іншої невідомої йому третьої особи в той час, як позивач намагається погодити проект землеустрою відносно тієї ж земельної ділянки та оскаржує протиправні дії відповідача щодо відмов в погодженні і зобов'язання відповідача погодити проекти землеустрою щодо такої земельної ділянки, що в свою чергу може вплинути на права та обов'язки такої особи. Однак, зауважив, що підтвердження вказаної інформації або її спростування може надати лише відповідач, оскільки лише ним, як уповноваженим органом приймалося рішення про затвердження проекту землеустрою однієї із спірних земельних ділянок для іншої особи, ніж позивач.

Однак, належним чином завірені копії документів, витребуваних ухвалою від 14 вересня 2015 р., не надані представником відповідача і на третє судове засідання, що відбулось 09 жовтня 2015 року, за результатами якого оголошено перерву до 13 жовтня 2015 року для надання додаткових доказів, у тому числі протокольною ухвалою відповідача зобов'язано надати письмові пояснення щодо підстав відмови в погодженні клопотань позивача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зазначених у листах відповідача, в тому числі з чітким зазначенням назви та реквізитів документу, якого, на думку відповідача, не було додано позивачем до вказаних клопотань, а також належні докази на підтвердження вказаної інформації, відомості та завірені належним чином докази на їх підтвердження по факту наявності чи відсутності станом на 13 жовтня 2015 року наказу про погодження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок іншим особам, ніж позивач.

За результатами судового розгляду, призначеного на 13 жовтня 2015 року, у зв'язку з невиконанням вимог суду з приводу надання доказів, судом першої інстанції постановлено ухвалу, відповідно до якої:

1. Витребувано у відповідача письмові пояснення щодо підстав відмови в погодженні клопотань ОСОБА_2 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зазначених у листах відповідача від 22.05.2015 р., 03.06.2015 р., 21.07.2015 р., в тому числі з чітким зазначенням назви та реквізитів документу, якого не було додано позивачем до вказаних клопотань, а також належні докази на підтвердження вказаної інформації.

2. Витребувано у відповідача у письмовому вигляді інформацію про наявність чи відсутність рішень відповідача про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1, НОМЕР_3 площами 4,9945 га та 18,79999 га відповідно. У випадку наявності таких рішень зобов'язано надати належним чином засвідченні копії вказаних рішень, а також документи на підставі яких відповідачем було прийнято вказані рішення.

3. Покладено персональну відповідальність за виконання п.1, 2 резолютивної частини ухвали на керівника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та доведено до його відома про кримінальну відповідальність за умисне невиконання ухвали суду та про адміністративну відповідальність за неповагу до суду.

4. Встановлено строк для надання вказаних доказів до 20 жовтня 2015 року.

5. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, начальник Новосанжарського відділу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Повідерний Ігор Віталійович про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії зупинено для надання доказів по справі до 12:10 22 жовтня 2015 року.

6. Звернуто увагу осіб, які беруть участь у справі, що відповідно до ч.2 ст.114 Кодексу адміністративного судочинства України у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів та пояснень (без поважних причин), зазначені докази (пояснення) судом не приймаються та справу може бути вирішено на підставі наявних доказів відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Попереджено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом, та може бути підставою для реагування суду в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступна та резолютивна частина вказаної ухвали була оголошена в присутності представника відповідача, а копія повного тексту, виготовленого 15 жовтня 2015 року, отримана уповноваженою особою відповідача 19 жовтня 2015 року, про що свідчить підпис такої особи на розписці про вручення такої ухвали.

20 жовтня 2015 року відповідачем на виконання ухвали від 13.10.2015 року надіслано до суду засобами електронної пошти лист від 20 жовтня 2015 року № 3355/0/72-15, в якому зазначено, що листи-відповіді від 22.05.2015 р. № 5359/2-15, від 03.06.2015 р. № 31-16-0.4-5637/2-15, від 21.07.2015 № 788/0/72-15, які адресовані позивачу, містять вичерпні підстави відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 4,9945 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 13,5847 га (кадастровий номер НОМЕР_4). Додаткових пояснень з цього приводу Головне управління надати не може, оскільки вважає, що дані відмови є вичерпними та надані відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Щодо п. 2 зазначеної ухвали відповідачем повідомлено суду, що 05.08.2015 р. до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області звернувся громадянин ОСОБА_5 з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5847 га (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованої на території Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області для ведення фермерського господарства. Дане клопотання було розглянуто в межах та в строки, встановлені чинним законодавством. Наказом від 14.08.2015 № 877/0/75-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду" затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області в межах населених пунктів. Договір оренди землі на земельну ділянку загальною площею 13,5847 га (кадастровий номер НОМЕР_4) між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області та громадянином ОСОБА_5 було укладено 21.08.2015 року. Станом на 20.10.2015 р. інформація щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 13,5847 га (кадастровий номер НОМЕР_4) в Головному управлінні Держгеокадастру у Полтавській області відсутня. Щодо вимоги надати суду проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який став підставою видачі зазначеного наказу повідомлено з посиланням на Постанову КМУ від 04.03.2004 р. №226, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовляється у трьох примірниках один - замовнику, другий - органу по земельних ресурсах, третій - Державному фонду документації із землеустрою.

Також повідомлено суд, що інформація щодо правового становища земельної ділянки загальною площею 4,9945 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в Головному управлінні відсутня. Одночасно зазначено відповідачем, що запитувана судом інформація, відповідно до ухвали суду, не відноситься до предмету спору.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем на неодноразові вимоги суду не було надано повних та обґрунтованих пояснень, а також належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких ним було прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, відповідачем не було надано документів на підставі яких ним було прийнято рішення про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області в межах населених пунктів. Зокрема відповідачем не надано жодних документів, які ним отриманні від позивача разом із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та на підставі, яких відповідачем прийнято оскаржувану відмову, чим було порушено вимоги ч. 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України, як суб'єктом владних повноважень та ст.14 КАС України. Тобто, не було виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребуваних документів.

Колегія суддів зауважує, що ані у запереченнях на позов, поданих 29.09.2015 року, ані у листі від 20.10.2015 року, надісланому на ухвалу суду, відповідачем не наведено правового обґрунтування відмови ОСОБА_2 в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та витребування у нього матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування в повному обсязі, відомостей про обчислення площі земельних ділянок, матеріалів перенесення меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі, а також висунення до позивача інших вимог, наведених у листах від 22.05.2015 р. № 5359/2-15, від 03.06.2015 р. № 31-16-0.4-5637/2-15, від 21.07.2015 № 788/0/72-15 (а.с.43-45).

При цьому, слід відмітити, що в позові ОСОБА_2 ставилось питання про оскарження дій відповідача щодо непогодження проектів землеустрою по земельних ділянках під кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 13,5847 га та НОМЕР_1 площею 4,9995 га, в той час як у листі ГУ Держгеокадастру від 22.05.2015 року № 5359/2-15 йдеться про земельні ділянки НОМЕР_1 площею 4,9995 га та НОМЕР_3 площею 18,7999 га.

Враховуючи викладені розбіжності, беручи до уваги специфічність предмету спору, колегія суддів зазначає, що ненадання відповідачем детальних вмотивованих пояснень з приводу підстав відмови позивачеві у погодженні проектів землеустрою створює перешкоди суду у всебічному та об'єктивному встановленні судом обставин справи та ускладнює прийняття судом обґрунтованого рішення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-яких дій, направлених на виконання вимог ухвали в частині надання документів, на підставі яких було відповідачем відмовлено позивачу в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідачем здійснено не було. В той же час, слід відмітити, що ухвалою від 13.10.2015 судом покладено персональну відповідальність за виконання п.1, 2 резолютивної частини ухвали на керівника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та доведено до його відома про кримінальну відповідальність за умисне невиконання ухвали суду та про адміністративну відповідальність за неповагу до суду, попереджено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом, та може бути підставою для реагування суду в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене, не спростовуючи тієї обставини, що подання заперечень є правом відповідача, колегія суддів вважає, що зазначення відповідачем у листі від 20.10.2015 року про неможливість надати жодних додаткових пояснень з посиланням на те, що письмові відмови позивачеві у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 4,9995 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 13,5847 га (кадастровий номер НОМЕР_2) не є належним виконанням вимог суду.

Як зазначено судом першої інстанції, представником відповідача надавалися усні пояснення про можливе знаходження вказаних документів у одному із районних відділів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, з працівниками якого він мав телефону розмову але вони відмовилися надавати йому будь-які документи. Однак, доказів на підтвердження вказаних пояснень суду надано не було.

В апеляційній скарзі відповідачем вказано про знаходження вказаних документів у Новосанжарському районному відділі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, який не є структурним підрозділом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості витребувати вказані документи у місці їх знаходження, однак, такою можливістю не скористався, клопотання про витребування вказаних документів у Відділу Держгеокадастру в Новосанжарському районі, а також про надання додаткового часу для підготовки вказаних документів відповідачем до суду першої інстанції не подавалось.

З приводу тверджень відповідача про безпідставність витребування відомостей щодо наявності чи відсутності рішень відповідача про погодження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок іншим особам, зокрема, ОСОБА_5, з посиланням на те, що витребувані відомості не відносяться до предмету спору, слід зазначити, що з урахуванням положень ст.ст.69, 70, 71, 86 КАС України визначення переліку доказів та документів, необхідних для розгляду справи, та визначення їх відношення до предмету спору, надання оцінки доказам, наданим сторонами, є законодавчо закріпленим повноваженням суду.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Таким чином, пояснення представника позивача є доказами по справі разом з іншими поясненнями та документами у справі, та підлягають оцінці та перевірці судом незалежно від ставлення до цього відповідача.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із уточненням кола осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, та статтях 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищезазначені ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14 вересня 2015 року та про витребування доказів та зупинення провадження від 13 жовтня 2015 року набрали законної сили в частині витребування з моменту їх постановлення.

За приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В свою чергу розгляд адміністративної справи у розумний строк та своєчасне виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Це відображено, зокрема, і в рішеннях Європейського суду з прав людини, що після ратифікації Україною Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод стали частиною національного законодавства. Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс (справа Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року).

У даному випадку неналежне виконання вимог ухвал суду від 14 вересня 2015 року та невиконання вимог ухвали від 13 жовтня 2015 року в частині витребування доказів по справі, необхідних для повного та всебічного встановлення обставин справи, призводить до затягування судового розгляду справи та вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим вжиття судом заходів у вигляді винесення окремої ухвали з метою усунення порушення Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області вимог чинного законодавства, які виразились у зволіканні щодо виконання рішень суду, що, в свою чергу, призводить до затягування строків розгляду справи та порушення прав позивача на ефективне правосуддя.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015р. по справі № 816/3617/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.01.2016 р.