Ухвала суду № 55074553, 14.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мосьондза І.А.,

суддів Горб І.М., Новова С.О., Сілкової І.М., Худика М.П.,

з участю секретаря Бакути А.Ю.,

прокурора Зимогляда В.М.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001495 від 14.07.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганськ, зареєстрованого за адресою: м. Луганськ,вул. Опитне поле, 4, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Новий Іржавець Оржицького району Полтавської області, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Дєдовськ Істрінського району Московської області, Російська Федерація, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, з апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001495 від 14.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновок суду про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, і в ньому зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підозрюються у вчиненні злочинів, які їм інкримінуються, не відповідає вимогам процесуального законодавства та фактичним обставинам провадження.

Зазначає, що в обвинувальному акті повністю викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, у хронологічному порядку наведені дані про час, місце, спосіб, наслідки та інші обставини кожного з кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим, сформульовано обвинувачення та зазначено правову кваліфікацію злочинів. Також, що у відповідності до вимог п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувальний акт містить твердження про вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кримінально караних діянь.

Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсності, посилання суду на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за відповідними статтями кримінального кодексу фактично не пред'явлено обвинувачення, оскільки кримінальним процесуальним законодавством взагалі не передбачено процедури пред'явлення обвинувачення, а зазначені особи набули статусу обвинувачених 20.10.2015 року, після направлення обвинувального акта щодо них до суду.

Не надав суд належної оцінки і тому, що під час досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, за якими вони обвинувачуються згідно змісту обвинувального акта. Відомості про це містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який подано до суду разом із обвинувальним актом.

Також прокурор вважає, що не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта і висновок суду про те, що в обвинувальному акті нечітко викладено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вказані статті зазнали змін Законом України №1261-VIIвід 13.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», у зв'язку з чим прокурору в обвинувальному акті необхідно чітко зазначити редакцію відповідного закону про кримінальну відповідальність, кваліфікація кримінального правопорушення за яким інкримінується ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Дані обставини, з позиції прокурора, підлягають вирішенню під час судового розгляду, оскільки на стадії підготовчого судового провадження суд перевіряє лише те, чи містить обвинувальний акт формулювання обвинувачення, не вдаючись до оцінки його суті.

Крім цього, звертає увагу на те, що в ході судового розгляду прокурор наділений законом повноваженнями змінити обвинувачення, доповнити його або відмовитись від підтримання державного обвинувачення.

Помилковим також вважає посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року, оскільки дане рішення стосується виключно проведення судового розгляду та зміни обсягу обвинувачення.

В обґрунтування порушення судом вимог кримінального процесуального закону зазначає, що суд в постановленій ухвалі не визначив строк проведення та зміст конкретних слідчих або інших процесуальних дій для виправлення допущених, на думку суду, недоліків.

За наведених обставин вважає, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про повернення обвинувального акту за відсутності підстав, передбачених ст.314 КПК України, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

За результатами апеляційного перегляду просить ухвалу суду скасувати та направити обвинувальний акт в той же суд на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

На апеляційну скаргу прокурора захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подані письмові заперечення, в яких вони вважають рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору, з підстав невідповідності його вимогам КПК України, законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд послався на наступні встановлені обставини:

- обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, через відсутність формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, оскільки в ньому зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підозрюються у вчиненні злочинів, які їм інкримінуються, що унеможливлює подальший судовий розгляд кримінального провадження;

- в обвинувальному акті нечітко викладено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вказані статті зазнали змін Законом України №1261-VIIвід 13.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», у зв'язку з чим прокурору в обвинувальному акті необхідно чітко зазначити редакцію відповідного закону про кримінальну відповідальність, кваліфікація кримінального правопорушення за яким інкримінується ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, через відсутність у ньому формулювання обвинувачення, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51); у рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії", суд зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001495 від 14.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, містить висунуте обвинувачення, сформульоване на підставі оголошеної ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підозри.

Зокрема, як вбачається зі змісту обвинувального акта, слідчий прийшов до висновку, що в ході досудового розслідування встановлені фактичні обставини, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, та наводяться обставини, за яких ці злочини були скоєні.

Про хибність висновків суду першої інстанції свідчить і той факт, що обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сформульоване відносно кожного з них, із зазначенням правової кваліфікації, яка містить в собі не тільки посилання на окремі статті (частини статті) кримінального закону, але й формулювання об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Разом із цим, викладені в поданих до суду апеляційної інстанції запереченнях сторони захисту доводи про невідповідність пред'явленого Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачення критеріям чіткості, однозначності і визначеності, а також про його невідповідність правовій кваліфікації діяння, не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути предметом судової перевірки в стадії підготовчого судового засідання. Ці питання підлягають вирішенню лише в стадії судового розгляду, в тому числі шляхом реалізації прокурором своїх повноважень щодо зміни, доповнення обвинувачення або відмови від підтримання державного обвинувачення.

Обґрунтованими є також апеляційні доводи прокурора про те, що не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта і висновок суду, що в обвинувальному акті нечітко викладено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вказані статті зазнали змін Законом України №1261-VII від 13.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», у зв'язку з чим прокурору в обвинувальному акті необхідно чітко зазначити редакцію відповідного закону про кримінальну відповідальність, кваліфікація кримінального правопорушення за яким інкримінується ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Як вірно зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі, питання щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі підлягають вирішенню під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого судового провадження.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

З цих підстав колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу прокурора, скасовує ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001495 від 14.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Судді:

___ ______ __ ______ _____

Мосьондз І.А. ГорбІ.М. Новов С.О. Сілкова І.М. Худик М.П.