Ухвала суду № 55074526, 14.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц /796/1510/2016 Головуючий в суді 1 інстанції - Українець В.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», яка подана представником ВІЛЬКО Наталією Георгіївною, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення страхового відшкодування, пені, моральної шкоди та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

встановила:

25 грудня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ АСК «Інго Україна» та просив стягнути на його користь невиплачене страхове відшкодування у сумі 626 850 грн., пеню за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування на суму 60 596 грн. 94 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 63 000 грн.

21 вересня 2015 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з відрахуванням франшизи та дійсної ринкової вартості залишків транспортного засобу, тому просив стягнути страхове відшкодування в сумі 583 860 грн. 51 коп., пеню - 58 386 грн. 05 коп. та відшкодування моральної шкоди - 63 000 грн.

Відповідач ПрАТ АСК «Інго Україна» 23 вересня 2015 року звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 330588556.14 від 11 квітня 2014 року, посилаючись на те, що ОСОБА_3 було введено страховика в оману шляхом надання недостовірної інформації про вартість застрахованого майна, що призвело до безпідставного завищення страхової суми.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 583 860 грн. 51 коп. та пеню в сумі 58 386 грн. 05 коп. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ АСК «Інго Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 3654 грн.

В задоволенні зустрічного позову ПрАТ АСК «Інго Україна» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ПрАТ АСК «Інго Україна» Вілько Н.Г. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_3 та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 989 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про страхування», страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування надати страховикові інформацію про всі обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику. Проте інформація щодо дійсної вартості застрахованого майна, яка має суттєве значення для оцінки ризику, не була надана страхувальником, а надана позивачем інформація була завідомо недостовірною.

Інформацію про те, що автомобіль придбано на підставі довідки-рахунку, відповідно до якої вартість автомобіля складає 127 000 грн., ОСОБА_3 взагалі замовчав.

Відповідно до п.12.1.3 договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником або його представником завідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Тому представник відповідача вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права - ст. 230, 989, 991 ЦК України та ст. 21, 26 Закону України «Про страхування».

Суд не прийняв до уваги, що страхування має на меті компенсацію завданих збитків, тоді як метою страхувальника було отримання прибутку при настанні страхового випадку. Придбавши автомобіль за 127 000 грн. , позивач просить стягнути на його користь 583 860 грн. 51 коп. страхового відшкодування, що в 4 рази перевищує вартість, за яку автомобіль придбано.

Вважає, що судом прийнято до уваги докази, які в розумінні ст. 59 ЦПК України не можуть бути допустимими, адже розписка продавця автомобіля ОСОБА_5 від 04.04.2014 року про отримання коштів не є доказом вартості автомобіля.

Висновок суду першої інстанції про неприйняття до уваги даних про вартість транспортного засобу, зазначеної у довідці-рахунку, зроблений з порушенням норм матеріального права - п.12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційній номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 11.11.2009 року, відповідно до якого у довідці-рахунку підприємством, що здійснює комісійну торгівлю, зазначається інформація про оціночну вартість такого транспортного засобу ( номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності, який має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів.

В судовому засіданні представник відповідача ПрАТ АСК «Інго Україна» - Вілько Н.Г. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2014 року між ПрАТ АСК «Інго Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування № 330588556.14 , згідно з яким було застраховано транспортний засіб марки «BMW -X5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

18 червня 2014 року в автомобілі марки «Lexus GS 350», д.н. НОМЕР_2, по вул. Протасів Яр, 2-д, у м. Києві сталася пожежа, внаслідок якої вогнем було знищено розташований поруч автомобіль «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1, що підтверджується довідкою Солом'янського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві № 21/1815 від 01.07.2014 року; актом про пожежу від 18.06.2014 року; довідкою Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 26.06.2014 року, витягом з кримінального провадження.

18 червня ОСОБА_3 повідомив ПрАТ АСК «Інго Україна» про настання страхового випадку, а 12 серпня 2014 року - звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.

21 серпня 2014 року відповідач ПрАТ АСК «Інго Україна» відмовив ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови страхова компанія зазначила ту обставину, що відповідно до заяви на страхування від 11.04.2014 року, поданої позивачем страховику, дійсна вартість автомобіля заявлена у розмірі 630 000 грн. Тоді як згідно з довідкою-рахунком № 416247 серії ВІА від 04.04.2014 року, автомобіль придбано ОСОБА_3 за 127 600 грн.

Відповідно до п.3 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

З цих же підстав страховою компанією було заявлено зустрічний позов.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання договору страхування недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається ПрАТ АСК «Інго Україна» як підстави задоволення позовних вимог, не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Так, з умов договору встановлено, що у договорі страхування сторони погодили, що дійсна вартість транспортного засобу становить 630 000 грн. Оспорюваний договір підписаний обома сторонами, що свідчить про визначену ними оцінку автомобіля.

Відповідно до звіту № 3299 про визначення ринкової вартості автомобіля від 12.05.2014 року, ринкова вартість автомобіля марки «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1 становить 730 821 грн. 57 коп.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.10.2.4 договору страхування при повній загибелі ( конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу.

Тому розмір страхового відшкодування визначено наступним чином: 630 000 грн. (визначена сторонами вартість автомобіля) - 3150 грн. (визначена договором франшиза - 0,5%) - 42 989 грн. 49 коп. ( вартість утилізації автомобіля, що визначена звітом № 4159-ост від 14.09.2015 року) = 583 860 грн. 51 коп.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з умов п.8.5 договору страхування, яком встановлено, що страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки, але не більше 10% від суми боргу.

Встановивши, що пеня за період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить суму, більшу, ніж 10% від суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 58 386 грн. 05 коп., що становить 10% від суми боргу.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права - ст. 16, 203, 229, 230, 551, 549, 551, 611, 626, 638, 979, 988, 990 ЦК України, ст. 20, 21, 25, 26, 29 Закону України «Про страхування» відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що страхувальник не повідомив при укладенні договору страхування дійсну вартість майна, яка відповідно до довідки-рахунку про придбання транспортного засобу становить 127 600 грн., а навпаки, приховав її, і зазначена обставина є підставою для визнання договору страхування недійсним та для відмови у виплаті страхового відшкодування - колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку ( страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 15 ст. 9 Закону України «Про страхування» , при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Пунктом 8.3.1 договору страхування передбачено, що страховик має право перевіряти інформацію, надану страхувальником.

Відповідно до п.8.3.3 страховик має право вимагати надати для огляду транспортний засіб при укладанні договору страхування.

Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник ПрАТ АСК «Інго Україна», представник страхової компанії, що укладав договір із ОСОБА_3, оглядав автомобіль «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1, а його вартість визначав на підставі заяви страхувальника, перевіряючи її розмір по «Бюлетеню автотоварознавця».

Позивач пояснив, що представник страхової компанії самостійно визначив дійсну вартість автомобіля та запитав у нього, чи погоджується страхувальник з такою вартістю.

Як вбачається зі змісту заяви на страхування транспортного засобу від 11.04.2014 року, заява виготовлена на бланку ПрАТ СК «Інго Україна», із застосуванням комп'ютерної техніки, дійсна вартість транспортного засобу у розмірі 630 000 грн. зазначена представником ПрАТ АСК «Інго Україна», заява підписана представником страховика та страхувальником ОСОБА_3 ( а.с. 16, 117).

Визначення поняття дійсної вартості майна надано у «Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженій Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, в пункті 1.6 якої визначено, що ринкова вартість КТЗ (його складників) - вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складників) на ринку подібного КТЗ (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.

Пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року визначено, що дійсна вартість майна для цілей страхування - це вартість

відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 31 Національного стандарту № 1 передбачено, що імовірний розмір страхової суми визначається на основі результатів аналізу умов договору страхування в цілому, для окремого страхового випадку, групи страхових випадків, а також врахування особливостей фізичного стану майна, його поточного використання, впливу зовнішніх факторів на формування ринкової вартості майна тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до договору страхування сторони погодили, що дійсна вартість транспортного засобу становить 630 000 грн., про що свідчать підписи сторін.

За вищевикладених обставин, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги доводи представника відповідача про те, що страхувальником було введено страхову компанію в оману щодо дійсної вартості автомобіля, оскільки належних доказів тих обставин, що ОСОБА_3 навмисно ввів в оману представника страхової компанії щодо вищезазначених факторів, які впливають на визначення дійсності вартості автомобіля при укладенні договору страхування, матеріали справи не містять.

Визначена у довідці-рахунку від 04.04.2014 року вартість автомобіля при його придбанні ОСОБА_3 не має правового значення, адже дійсну вартість транспортного засобу сторони визначили у договорі страхування, укладеному з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданого позивачем звіту № 3299 про визначення ринкової вартості автомобіля від 12.05.2014 року, ринкова вартість автомобіля марки «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1 становить 730 821 грн. 57 коп.

Зі змісту звіту № 3299 про визначення ринкової вартості автомобіля, проведеного 12.05.2014 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6, вбачається , що автотоварознавче дослідження проводилось для передання автомобіля в оренду.

З огляду на викладене, доводи представника відповідача про недопустимість такого доказу як розписка продавця автомобіля ОСОБА_5, відповідно до якої вартість автомобіля, який придбав ОСОБА_3, становить 57 000 доларів США, що було еквівалентно 680 000 грн., - висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували повне знищення автомобіля внаслідок пожежі, що є підставою для визначення розміру страхового відшкодування, виходячи із розміру страхової суми, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Пунктом 10.2.4 договору страхування передбачено, що при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ. Дійсна ринкова вартість залишків пошкодженого ТЗ визначається на підставі результатів торгів інтернет-аукціонів (таких як, наприклад, ТОВ УПП «Авто Онлайн Україна»). Під повною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) складає більше ніж 75% страхової суми.

Як вбачається з акту про порушення законодавства у сфері фінансових послуг Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» № 1218/13-15/13/6 від 01.10.2014 року складеного представником Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, при перевірці звернення ОСОБА_3 було встановлено, що 20.06.2014 року ПрАТ АСК «Інго Україна» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та складено відповідний протокол огляду. 07.07.2014 року ПрАТ АСК «Інго Україна» було отримано звіт № 233 про оцінку автомобіля «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Екліс», відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику пошкодженого транспортного засобу, становить 679 901 грн. 07 коп. (а.с. 138-139).

З викладеного вбачається, що розмір збитку, визначений ТОВ «Екліс» за заявою ПрАТ АСК «Інго Україна», перевищує розмір страхової суми, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення розміру відшкодування відповідно до п.10.2.4 договору страхування.

Крім того, в суді апеляційної інстанції позивачем було надано звіт № 4159 від 14.09.2015 року, складений суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_6, яким встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1 станом на 18.06.2014 року складає 741 116 грн. 72 коп., що дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження, оскільки вартість відновлювального ремонту є більшою (1 014 651 грн. 51 коп.), ніж ринкова вартість.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом вимог п.10.2.4 договору страхування, згідно з яким при визначенні розміру страхового відшкодування приймається до розрахунку дійсна ринкова вартість залишків пошкодженого транспортного засобу, визначена на підставі торгів інтернет-аукціонів, та про необґрунтоване прийняття до уваги висновку № 4259-ост від 14.09.2015 року про визначення утилізаційної вартості автомобіля.

Так, відповідно до п. 7.17. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Пунктом 7.18. Методики передбачено, що вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися.

Згідно з довідкою суб'єкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що автомобіль «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1 внаслідок пожежі має пошкодження номерних агрегатів і відновити їх неможливо відповідно до технічних вимог виробника, отже, автомобіль як об'єкт ринку втрачений в цілому і не має ринкової вартості. Замість ринкової вартості розраховується утилізаційна вартість.

Відповідно до звіту № 4159-ост від 14.09.2015 року ( а.с. 153-154), вартість утилізації автомобіля «BMW -X5», д.н. НОМЕР_1 становить 42 989 грн. 49 коп.

Доказів, як б спростовували зазначену вартість, відповідачем до суду надано не було, а тому судом правильно прийнято до уваги звіт № 4159-ост від 14.09.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про порядок визначення та розмір страхового відшкодування на загальну суму 583 860 грн. 51 коп.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо стягнення пені обґрунтовані лише посиланнями про неправильно визначений розмір страхового відшкодування, на підставі якого обчислюється пеня, а тому, виходячи із вищевикладеного, висновків суду про розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 8.5 договору страхування, не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують і не дають підстав вважати, що ним допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 63 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що укладеним між сторонами договором не передбачено відшкодування моральної шкоди страховиком за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, тому така вимога позивача не ґрунтується на вимогах закону чи умовах договору і є безпідставною.

Рішення у цій частині сторонами не оскаржено, обов'язкових підстав для скасування не вбачається, а тому рішення у вказаній частині також необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307- 308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: