Ухвала суду № 55074062, 16.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 січня 2016 року м. Київ К/800/51737/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування припису і постанов, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати припис відповідача від 15.11.2013 № 21-Л про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанову від 25.11.2013 № 1л/395/1-ф.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 25.11.2013 № 1л/395/1-ф залишено без розгляду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 31-Л від 15.11.2013.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.2013 в результаті проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо вчинення реконструкції індивідуального житлового будинку по вул. Курінна, 5 в місті Львові встановлено самовільне здійснення реконструкції вказаного будинку за рахунок влаштування житлової кімнати на мансардному поверсі без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, про що складено акт № 123-л.

На підставі цього 15.11.2013 відповідачем прийнято припис, яким вимагалося від позивача в двохмісячний термін з дня його отримання, з метою усунення порушень містобудівного законодавства, здійснити знесення влаштованих стін на горищі житлового будинку з ліквідацією самовільно влаштованої житлової кімнати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-ХІV).

Відповідно до статті 10 Закону № 687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно із статтею 9 Закону № 687-ХІV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

Частиною 9 статті 37 Закону № 3038-VI визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про основи містобудування» особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будівництво позивачем здійснювалось із правовстановлюючими документами на житловий будинок, однак враховуючи положення статтей 7, 9, 27 Закону № 687-ХІV із порушенням, яке полягало в здійсненні будівництва без належної проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтею 38 Закону № 3038-VI передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може своїм рішенням зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що до повноважень Інспекції віднесено право приймати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил шляхом визначення особі, яка вчинила виявлене інспекцією порушення, зокрема вимоги про зупинення будівництва (в разі коли таке не завершено), здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій які усунуть такі порушення.

Однак, відповідач не в праві приймати припис про знесення самочинно збудованого об'єкта, оскільки вказане віднесено до виключної компетенції відповідного суду.

Враховуючи, що законодавством запроваджено виключно судовий механізм застосування таких заходів, як знесення самочинного будівництва, метою чого є недопущення зловживань у цій сфері з боку органів державної влади, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Державній архітектурно-будівельній інспекції України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити Державній архітектурно-будівельній інспекції України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока