Постанова № 55071091, 22.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року 810/5168/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.09.2015 року №Ф-7437-23/82.

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.09.2015 року №Ф-7437-23/82.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що отримує пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), і, будучи фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VІ) вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску. У зв'язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином не з`явились. Позивачка у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи без її участі. Від представника відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності, належним чином повідомлених, сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (посвідчення від 09.09.1996 року серії В-П №068753 категорія 4).

З липня 2009 року ОСОБА_1 є пенсіонеркою (пенсійне посвідчення від 23.07.2009 року НОМЕР_2), як особа, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, отримала право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 28.10.1996 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, є платником податків, який обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку (дата (період) обрання спрощеної системи оподаткування - з 16.04.2012)

У вересні 2015 року Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області визначила позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 6959,72 грн. та надіслала йому вимогу від 21.09.2015 року № Ф-7437-23/82 про сплату недоїмки у вказаній сумі.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, вважаються роботодавцями і є платниками єдиного внеску.

Однак, в силу положень частини четвертої статті 4 вказаного Закону фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальні умови призначення пенсій за віком, відповідно до яких право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, а відповідно до положень статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

В силу положень статті 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.

Норми усіх перелічених законодавчих актів є чинними і сукупно утворюють правове регулювання відносин з приводу набуття особами права на пенсію за віком в Україні.

Системний аналіз статей 2, 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дозволяє дійти висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та отримали право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належать до кола осіб, які отримали право на пенсію за віком як різновиду трудової пенсії.

Жодних обмежень для осіб, які набували права на пенсію за віком або визнані в установленому порядку інвалідами у минулому і на підставі різних законодавчих актів, положення частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлюють.

Таким чином, особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонерами за віком і це відповідає положенням Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо вказані пенсіонери є фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, це означає, що вони звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.04.2014 в адміністративній справі № 21-25а14, у постанові від 16.09.2014 року в адміністративній справі №21-323а14, у постанові від 24.03.2015 року в адміністративній справі №21-103а15, і в силу положень статті 242-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і належить до кола осіб, які отримують на пенсію за віком.

Отже, позивачка є звільненою від сплати за себе єдиного соціального внеску, таким чином, вимога органу доходів і зборів щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною і підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-7437-23/82 від 21.09.2015 року на суму 6959,72 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сплачений ним судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.