Ухвала суду № 55069640, 16.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/726/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 641/4323/15 Боговський Д.Є.

Категорія:сімейні Доповідач -Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2015 року за заявою ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа : Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа : Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА :

23.04.2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в кому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за нею та ОСОБА_4 право власності по ? частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь ? частину грошових коштів в розмірі 417687, 34 грн., сплачених нею за період з липня 2005 року по лютий 2015 року за кредитним договором. Визнати за нею право особистої власності на автомобіль марки Mitsubishi моделі Outlander , реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску. Зобов»язати ОСОБА_4 виплатити грошову компенсацію за автомобіль НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 46800,00 грн. а також частину грошового боргу за розпискою від 08.09.2010 року в розмірі 81900.00 грн. ( а.с.2-6, 25-30).

06 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернувсь до суду з зустрічною позовною завою ,в якій з урахування уточнень позовних вимог, просив визнати спільним майном подружжя вказані квартиру та автомобіль , а також земельну ділянку площею 0, 15 га кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану в АДРЕСА_2 та в порядку розподілу вказаного майна - припинити його право власності на ? частину на квартири АДРЕСА_1. Визнати за ним право власності на зазначені вище автомобіль та земельну ділянку , припинивши право власності на ? частину вказаних вище автомобіля та земельної ділянки за ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_3 на його корист компенсацію в розмірі 204828,00 грн. (а.с.16-21).

12 листопада 2011 року ОСОБА_4 звернувсь до суду з заявою, в якій з метою попередження його знищення або пошкодження , посилаючись на те, що вказаний автомобіль знаходиться у ОСОБА_3 у користуванні та 29.10.2015 року вказаний автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просив забезпечити його позов шляхом заборони ОСОБА_3 експлуатувати автомобіль марки Mitsubishi моделі Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, залишивши їй вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ( а.с.23).

30 листопада 2015 року представник позивача за зустрічним позовом уточнив вказану заяву та посилаючись на вказані обставини, просив забезпечити зустрічний позов ОСОБА_4, шляхом вилучення документів та ключів від зазначеного автомобіля у ОСОБА_3, передавши вказаний автомобіль на відповідальне зберігання до ВДВС Комінтерніського району до розгляду справи по суті та ухвалення рішення суду.( а.с.34).

Ухвалою суду від 30 листопада 2015 року вказана заява ОСОБА_4 була задоволена. Суд, з метою забезпечення його зустрічного позову, заборонив ОСОБА_3 експлуатацію вказаного автомобіля та вилучив і передав на відповідальне зберігання Комінтернівському ВДВС технічний паспорт та комплект ключів на вказаний автомобіль.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу суду як незаконну та скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує порушенням судом першої інстанції ст. 152 ЦПК України при постановленні вказаної ухвали та зазначає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають встановленим ст. 152 ЦПК України видам забезпечення позову, порушують її права як співвласника вказаного автомобіля, а також порушують права їх малолітньої дитини, задля інтересів якої було придбано вказаний автомобіль та використовується нею для поїздок дитини до лікарні та є основним засобом її існування.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , посилаючись на законність і обгрунтованість вказаної ухвали суду та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши виділений матеріал, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Забезпечуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 шляхом заборони ОСОБА_3 експлуатації зазначеного автомобіля та вилучення і передачі на відповідальне зберігання Комінтернівському ВДВС технічного паспорту та комплекту ключів на вказаний автомобіль, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст. ст. 151 , 152 ЦПК України, виходив з того ,що невжиття таких заходів забезпечення позову може привести до пошкодження або знецінення зазначеного вище об»єкта спільного майна подружжя, який є предметом розгляду справи.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

В ч.3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль марки Mitsubishi моделі Outlander , реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, який є предметом виниклого між сторонами спору щодо розподілу спільного майна подружжя та є спільним майном сторін, зареєстрований за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про його реєстрації (а.с.11).

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач за зустрічним позовом без відома та згоди ОСОБА_4 не може розпорядитись вказаним автомобілем.

Матеріали справи також свідчать про те, що за ОСОБА_4 також зареєстровано автомобіль марки ВАЗ 2110 реєстраційний номер НОМЕР_3 ( а.с.31).

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів, які б свідчили, що дії відповідача за зустрічним позовом направлені на знищення чи пошкодження вказаного автомобіля , утримання нею автомобіля в неналежному стані, ОСОБА_4, в порушення вимог вказаної норми ЦПК України, суду не надав .

Надані ж представником позивача данні що спірний автомобіль потрапив в ДТП, при якому мав незначні пошкодження, не є доказом умисних дій відповідача за зустрічним позовом , направлених саме на його знищення чи пошкодження.

Більш того, забезпечення зустрічного позову таким шляхом, буде порушувати встановлені ч.1 ст. 319 ЦПК України права відповідача за зустрічним позовом щодо володіння та користування зазначеним автомобілем як його співвласником, тоді як відповідно до частин и 1 ст. 321 ЦК України таке її право власності є непорушним.

Вказані обставини справи, вимоги зазначених норм матеріального та процесуального права, свідчать про відсутність підстав для забезпечення зустрічного позову ОСОБА_4, шляхом заборони відповідачу за зустрічним позовом експлуатацію зазначеного автомобіля та вилучення і передачі на відповідальне зберігання Комінтернівському ВДВС технічного паспорту та комплекту ключів на вказаний автомобіль.

Суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухали та вказані обставини справи, вимоги зазначених вище норм матеріального та процесуального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення зустрічного позову позивача у визначений судом спосіб , і це у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду від 30 листопада 2015 року та постановлення нової ухвали про відмову позивачу за зустрічним позовом в задоволенні заяви про забезпечення позову, з зазначених вище підстав.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 312, ст.ст. 315, 317, 319. 324, 218 ЦПК України,судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2015 року.

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий, суддя: І.Г. Гальянова

Судді : А.І. Колтунова

Т.М. Костенко