Рішення № 55068803, 15.01.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3883/15-ц

провадження №2/619/305/16

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіОСОБА_1за участю секретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_3 до Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

встановив

14 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області, в якій просила: гараж з погребом із цегли; трудовий стаж охоронника; заробітну плату охоронника; премії Дергачівської міської ради; депозит коштів ціни гаража; відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що у 90-х роках її викликали в Дергачівську міську раду та запропонували ключі від погреба у підвалі житлового будинку по вул. Петровського №176-Б у третьому підїзді. Спочатку вона не погоджувалася на вказане, але з надією на краще майбутнє вона згодилася на пропозицію, оскільки їй міський голова говорив про обовязок перед Вітчизною у важкі роки держави, про те, що міській раді так треба, що у них і премії бувають та ОСОБА_3 буде серед людей. ОСОБА_3 сказала, що здасть гроші на депозит до банку, але міський голова заборонив це робити. Погріб був гірше, ніж очікувала позивач, але сусідка по погребу заспокоювала ОСОБА_3, що вони в підвалі на роботі в закритому режимі від міської ради. Почалося нестерпне життя у погребі. Минали роки, а Дергачівська міська рада забула про ОСОБА_3 В усній та письмовій формах позивач зверталася до відповідача по проблемах з підвалом та погребом, але позитиву немає. В місті побудували палац культури де вручають премії у відкритому режимі, а ОСОБА_3 із закритого режиму виганяють на вулицю. Тому вона вирішила, що прийшов час оцінити її працю та вклад в потреби Дергачівської міської ради. Позивач сподівалася, що заробила у відповідача: гараж з погребом із цегли; трудовий стаж охоронника; заробітну плату охоронника; премії Дергачівської міської ради. Відповідач скасував їй права: розпоряджатися своїми коштами, одержання депозиту, будівництва, відпочинку, оплати праці. На підставі викладеного позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана внаслідок порушення її прав. До того ж, у 2014 році у ОСОБА_3 стався ішемічний інсульт. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10000 гривень.

У судове засідання представник відповідача не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява міського голови ОСОБА_4, в якій він просив справу розглядати у відсутність представника міської ради.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 просила задовольнити позов з підстав, які зазначені у позовній заяві.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вимоги гаражу з погребом із цегли.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних з позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача порушується його право власності чи законного володіння.

Суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів або обґрунтувань вимог вказаного закону, а саме, що ОСОБА_3 є власником гаражу з погребом із цегли та її права порушені.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення в частині гаражу з погребом із цегли.

Щодо вимог про трудовий стаж, заробітну плату, премії та депозит коштів ціни гаража.

Трудовий стаж- це тривалість роботи і інших видів діяльності, з якими пов'язується право людини.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 4 березня 1995 року заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 4 березня 1995 року, основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів перебування у трудових відносинах з Дергачівською міською радою Дергачівського району Харківської області та внесення коштів на депозит.

У звязку з цим відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.п.1-4 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у п.5 своєї постанови №4 від 31.03.95 року розяснив судам, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також в п. 7 зазначеної Постанови розяснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів наявності моральної шкоди, протиправності дій відповідача, і як наслідок наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ухвалив

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. А. Болибок