Рішення № 55068712, 11.01.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11113/15 Ц

Номер провадження 2/638/4952/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016 р. Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Штих Т. В.

за участю секретаря Кондратюк І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики від 28.07.2011 р.,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 30.06.2015 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості: в розмірі 83000,00 грн. (вісімдесят три тисячі), 3 % річних 6712 грн. (шість тисяч сімсот дванадцять) 76 копійок, інфляційні збільшення суми боргу 29763,00 грн. (двадцять девять тисяч сімсот шістдесят три) 80 копійок, а також проценти від суми позики за ст. 1048 ЦК України 11047,30 грн. (одинадцять тисяч сорок сім) 30 копійок, разом: 130523 (сто тридцять тисяч пятсот двадцять три) гривні 86 коп. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі: 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Відшкодувати ОСОБА_1 суму судових витрат за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначає, що 28.07.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики. За цим договором ОСОБА_1 передав відповідачу 83000, 00 грн. строком на один рік, до 28.07.2012 р. Відповідач позику не повертає, тому станом на 02.09.2014 р. утворилася заборгованість в розмірі 211945,52 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності № 1462 від 13.10.2015 р. посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мустафаєвою ОСОБА_5 вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов на тих підставах, які в ньому викладені.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з`явилась, позовні вимоги визнала частково, зазначила, що розписка написана нею власноручно, але суму коштів вона отримувала меншу ніж зазначено в розписці, а саме 40000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до тексту розписки від 27.07.2011 р. ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 суму 83 000,00 грн. (вісімдесят три тисячі грн. 00 коп.), зобовязалася повернути в строк один рік, тобто до 28.07.2012 р.

ОСОБА_1 прийняті на себе зобовязання за договором виконав в повному обсязі, передав грошові кошти в розмірі 83 000,00 грн. відповідачу, про що свідчить розписка від 27.07.2011 р.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленний договором або законом.

ОСОБА_2 прийняті на себе зобовязання за договором не виконує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Станом на 30.06.2015 р. у відповідача ОСОБА_2 існують боргові зобовязання по погашенню позики на загальну суму 130523,86 грн., з яких:

83000, 00 грн. заборгованість за договором позики;

6712, 76 грн. - 3 % річних;

29763, 80 грн. - інфляційні збільшення суми боргу;

11047, 30 грн. - проценти від суми позики.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 сума заборгованості за договором позики від 28.08.2011 р. в розмірі 130523, 86 грн. (83 000,00 грн. сума позики + 6712,76 грн. три проценти річних + 29763, 80 інфляційні збільшення суми боргу + 11047, 30 проценти від суми позики).

Стосовно відповідача ОСОБА_3 представник позивача зазначив, що саме відповідач ОСОБА_3 переконав позивача надати позику відповідачу ОСОБА_2, запевнив, що вона є добросовісним позичальником, систематично та у строк виконує грошові зобовязання, характеризується позитивно за місцем роботи та мешкання, таким чином, саме в цей момент між ОСОБА_1 та ОСОБА_3Л було укладено усний договір.

З таким твердженням позивача не можливо погодитися, оскільки, вони суперечать ст. 626 ЦК України. Суду не надано доказів укладання такого договору, якими саме правами та обовязками були наділені сторони вказаного договору, в яких саме правових відносинах перебувають позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Тому суд приходить до висновку, що вимоги стосовно стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди та суми судових витрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вислухавши думку представника позивача, приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню. Представник позивача не довів глибини фізичних та душевних страждань позивача.

За ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Одночасно з відповідача ОСОБА_2 у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1305,24 грн.

На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики від 28.07.2011 р. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 б. 23 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики в розмірі 83000 ( вісімдесят три тисячі) гривен, три відсотки річних - 6712 гривен 76 копійок ( шість тисяч сімсот дванадцять гривен 76 копійок), інфляційне збільшення суми боргу - 29763 гривни 80 копійок ( двадцять девять тисяч сімсот шістдесят три гривни 80 копійок), та проценти від суми позики - 11047 ( одинадцять тисяч сорок сім гривен 30 копійок), всього суму 130523,86 ( сто тридцять тисяч пятсот двадцять три гривни 86 копійок).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2,зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 б. 23 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1305 гривен 24 копійки ( одна тисяча триста пять гривен 24 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Головуючий: