Ухвала суду № 55068298, 18.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань ОСОБА_1

З участю представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Дарвіше на ухвалу Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рівне-Стиль про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за майно та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Ухвалою Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року визнано мирову угоду між сторонами у справі: ОСОБА_3 та ТОВ „Рівне-Стиль на таких умовах.

1.Сторони визнають, що на підставі та у відповідності до договору купівлі-продажу від 29 серпня 2014 року ТОВ „Рівне-Стиль продало, а ОСОБА_3 купив споруду, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16, загальною площею 60,1 кв.м.

2.Представник ТОВ „Рівне-Стиль визнає, що у власність ОСОБА_3 було передано споруду, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16, загальною площею 60,1 кв. м. і погоджується з тим, що ОСОБА_3 прийняв цю споруду та оплатив її вартість у повному обсязі.

ОСОБА_4 визнає, що прийняв від ТОВ „Рівне-Стиль споруду, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16, загальною площею 60,1 кв. м., а тому за ОСОБА_3 визнається право власності на цю споруду.

4.ТОВ „Рівне-Стиль не заперечує проти визнання за ОСОБА_3 права власності на споруду, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16, загальною площею 60,1 кв. м.

5.Після підписання даної мирової угоди ОСОБА_3 відмовляється від розірвання договору купівлі-продажу від 29 серпня 2014 року про купівлю споруди, що по вул. Соборній, 16, в м. Рівне, загальною площею 60,1 кв. м. та від стягнення з ТОВ „Рівне-Стиль на його користь 10000гривень втраченої вигоди та 2000гривень моральної шкоди. В подальшому сторони не будуть мати у майбутньому жодних претензій матеріального чи морального характеру з приводу купівлі-продажу споруди.

6.Всі витрати по справі понесені сторонами, покладаються на сторони і відшкодуванню не підлягають.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Рівне-Стиль про розірвання договору купівлі-продажу від 29 серпня 2014 року та стягнення збитків закрито у звязку з укладенням мирової угоди та визнання її судом.

Позивачу розяснено, що у звязку з укладенням мирової угоди, він буде позбавлений права звертатись до суду з аналогічним позовом.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що судом його не було залучено до участі у справі, а оскаржувана ухвала порушує його права та інтереси, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводив, що відповідно до рішення Рівненської міської ради № 1055 від 11 серпня 2011 року „Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборній, 16 у спільну часткову власність шляхом викупу з подальшими змінами розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Соборній, 16 у спільну часткову власність шляхом викупу громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно відомості обчислення площ контурів земельної ділянки, що є складовою розробленого проекту землеустрою, останнім заплановано до відведення у спільну часткову власність земельна ділянка загальною площею 1397 кв. м., із визначенням частки кожного співвласника на вказану земельну ділянку, а саме: ОСОБА_2 866,5 кв.м., що становить 62%, та ОСОБА_3 530,5 кв. м., що становить 38%, з врахуванням розміру належних на праві приватної власності часток у нерухомому майні, що розташоване на даній земельній ділянці.

Вказує, що місце розташування обєкта нерухомого майна, а саме споруди загальною площею 60,1 кв. м., за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 16 право власності на яку визнано за ОСОБА_3 на підставі ухвали від 30 квітня 2015 року, знаходиться в межах земельної ділянки, що запланована для відведення у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом викупу.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, є правочином, для якого встановлена письмова нотаріальна форма та який підлягає державній реєстрації, і є укладеним з моменту його державної реєстрації та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Зазначає, що оскільки, договір купівлі-продажу не відповідає нормам матеріального права, вважає його таким, що не був укладений, і сам предмет договору ОСОБА_3 переданий не був.

Звертає увагу на порушення судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, які полягали в тому, що предметом поданої ОСОБА_3 позовної заяви було припинення зобовязання між сторонами договору шляхом його розірвання та стягнення шкоди, у той час як предметом затвердженої судом мирової угоди, є визнання права власності на обєкт нерухомого майна.

Посилаючись на наведені доводи просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у затвердженні мирової угоди від 30 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ „Рівне-Стиль, а справу про розірвання договору купівлі-продажу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів заслухавши доповідача, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і зявились в судове засідання у межах поданої апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 серпня 2014 року між ТОВ "Рівне-Стиль" та ОСОБА_3 було укладено письмову угоду купівлі-продажу споруди, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16 .

Продавець зобов"язався, що протягом 3 днів з дня підписання даного договору передасть покупцю всі документи , що пов"язані з правом власності, його експлуатацією, паспорти, дозволи, тощо, прол що сторонами буде підписано відповідний акт (а.с.3).

Окільки продавець свої зобов"язання про передачу покупцеві документів про право власності на продану споруду не виконав, ОСОБА_3 звернувся до суду в березні 2015 року з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за майно та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року між сторонами укладено мирову угоду, яка визнана судом. Крім іншого суд визнав за ОСОБА_3 право власності на споруду площею 60,1 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16 (а.с.47, 48).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції порушивши норми матеріального та процесуального права, невірно встановив характер спірних правовідносин, вийшов за межі позовних вимог і визнав за позивачем право власності на споруду, що не було предметом його позовних вимог та не узгоджується з вимогами ст. 392 ЦК України.

Згідно із ч. 5 ст. 175 ЦПК України закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що і ОСОБА_3, і ОСОБА_2Д є співласниками нерухомого майна розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 16, яким заплановано до відведення у спільну часткову власність земельну ділянку загальною площею 1397 кв. м., із яких заявникові планується для передачі 866,5 кв. м. (62%), а ОСОБА_3 530,5 кв. м. (38%).

При новому розгляді, суду слід залучити до участі в справі заявника, з"ясувати доводи апеляційної скарги щодо неукладеності договору купівлі-продажу споруди, яку позивач вважав нерухомим майном та чи не є споруда приналежністю головної речі.

Виходячи з наведеного та керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 311, ст. ст. 313 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Еліаса Дарвіше задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 30 квітня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: О.В.Оніпко

ОСОБА_5