Рішення № 55067105, 29.12.2015, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1615/15-ц

2/683/705/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого судді Цимбалюка О.В.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради і просив скасувати наказ управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 205-к від 11.06.2015 року про його звільнення, поновити на посаді директора Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної школи, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2015 року до дня поновлення на роботі та 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13 серпня 2003 року між ним та відділом освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, який реорганізовано в управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, було укладено трудовий договір, який оформлено наказом начальника відділу освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 223 від 13.08.2003 року, за яким його було прийнято на посаду директора Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної шкоди. Трудовий договір укладено на невизначений строк. Відповідно до наказу начальника управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 205-к від 11.06.2015 року його з 11.06.2015 року звільнено з вказаної посади за одноразове грубе порушення трудових обовязків у відповідності до п.1 ст. 41 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці під № 15. Підставою для звільнення став акт ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року № 03-08/18, який складений Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, мотивуючи наступним.

Вважає, що наказ про звільнення видано з грубим порушенням трудового законодавства та підлягає скасуванню. Так, в акті ревізії ДФІ в Хмельницькій області зазначено дослівно: «Співставленням листа-відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_1 в період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року із наказами та табелями виходу на роботу директора ОСОБА_1 Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної школи встановлено, що в табелях за липень, серпень 2010 року, березень, травень 2011 року, березень-квітень 2012 року та лютий, липень, серпень 2013 року під час перебування за межами України ОСОБА_1 протабельовано, що ним були відпрацьовано робочі дні. Таким чином, управлінням освіти незаконно нарахована та виплачена заробітна плата за невідпрацьований час, коли працівник перебував поза межами України на загальну суму 3171,87 грн. та зайво проведено нарахувань на заробітну плату на загальну суму 1151,39 грн. Порушення допущено директором Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної школи ОСОБА_1, так як ним заповнювались та підписувались табеля виходу на роботу працівників».

Під час проведення ревізії, в нього, як керівника позашкільного навчального закладу, пояснення не витребовувались, з окремими сторінками акту (сторінками 1, 54 та 55), а не повністю з актом він був ознайомлений лише в день звільнення - 11.06.2015 року, розрахунок суми збитків йому також не було надано на ознайомлення, більше того, спірний наказ складено без проведення службового розслідування, без витребовування пояснення, без зясування всіх обставин справи, форми вини, ступеня тяжкості вчиненого проступку, попередньої роботи тощо, лише на підставі одного акту ревізії. З наказу також позивачу не зрозуміло, в чому ж вбачається одноразове грубе порушення трудових обовязків (чи подання табелю виходу працівників на роботу з порушеннями, чи не виходи на роботу, чи неправомірне нарахування заробітної плати за дні відсутності на роботі), йдеться посилання лише на статтю нормативно-правового акту, як підставу звільнення та акт ДФІ.

Як вбачається з акту ревізії ДФІ, ним з порушенням подано до управління освіти табелі виходу працівників на роботу в період за липень, серпень 2010 року, березень, травень 2011 року, березень-квітень 2012 року та лютий, липень, серпень 2013 року, тобто такі дії носили тривалий характер. Як вбачається з акту ревізії ДФІ, в останнє проступок вчинено ним в серпні 2013 року. З дня вчинення порушення до моменту притягнення до дисциплінарної відповідальності у відповідності до п. 1 ст. 41 КЗпП України пройшло понад 19 місяців, тому управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради був позбавлений законного права застосовувати до нього дисциплінарне стягнення у формі звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП, так як минув строк для його застосування. Будь-яких інших дисциплінарних стягнень до нього під час перебування на посаді не застосовувалось.

Крім того вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому ще й моральну шкоду, завдану незаконним звільненням та виплатити середній заробіток за вимушений прогул. Незаконним звільненням йому спричинено моральну шкоду, оскільки діями відповідача грубо порушено його законні права, що призвело до моральних переживань, втрати душевного спокою, роздратованого стану, хвороб на нервовому грунті. Таке звільнення підірвало його авторитет в очах учнів та їх батьків не лише як директора, а також як тренера, педагога, наставника, що завдає надзвичайно великих моральних страждань. Розмір морального відшкодування оцінює в 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив мотивуючи наступним.

З приводу вказаних порушень виявлених в акті ревізії ДФІ в Хмельницькій області, 09 червня 2015 року ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо фактів істотного порушення фінансової дисципліни вказаних в акті ревізії. Повідомлення отримано ОСОБА_1, проте від надання пояснень останній відмовився, про що було складено акт про відмову надати письмові пояснення від 10.06.2015 року. 11 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнили з посади директора Старокостянтинівської ДЮСШ за одноразову грубе порушення трудових обовязків п. 1 ст. 41 КЗпП. Так, відповідно до посадової інструкції директора школи, з якою ознайомлений працівник ОСОБА_1, до основних напрямків діяльності директора школи відноситься забезпечення адміністративно - господарської роботи школи. П. 3.19 Посадової інструкції визначено, що директор забезпечує ведення статистичної звітності. Пунктом 1.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. N 286 та зареєстрованої в Мін'юсті 30.11.2005 р. за N 1442/11722, передбачено, що форми державних статистичних спостережень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації. До первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників належить і табель обліку використання робочого часу. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 3-ПВ (термінова, піврічна) "Звіт про використання робочого часу", затвердженої наказом Держкомстату України від 27.12.2007 р. N 467 та зареєстрованої в Мін'юсті 11.01.2008 р. за N 15/14706, підставою для складання звіту форми первинної облікової документації підприємства, установи, організації, накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; довідки п інші офіційні документи, що підтверджують відсутність працівника на роботі. Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці". У табелі обліку використання робочого часу (типова форма N п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Оскільки ОСОБА_1 є директором ДЮСШ, вчинення ним порушення щодо порядку заповнення табеля обліку робочого часу є істотним і грубим порушенням трудових обовязків по скільки це безпосередньо повязано з обслуговуванням грошових коштів, а саме нарахування заробітної плати та вчинено керівником відповідного підприємства. Відповідач вважає повністю доведеним і той факт, що вище вказані дії вчинялись ОСОБА_1 з умислом, тобто є наявність вини працівника. Встановленим є причино - наслідковий зв'язок, оскільки саме не належне заповнення табелю обліку робочого часу призвело до нарахування заробітної плати за невідпрацьовані робочі дні.

П. 5.2. Посадової Інструкції визначено, що при грубому порушені трудових обовязків в якості дисциплінарного покарання може бути використане звільнення Відповідно до ст. 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. П. 1.3. визначено, що директор школи підпорядковується безпосередньо міському відділу освіти. Оскільки проступок було виявлено, лише після проведення ревізії після 20 травня 2015 року, відповідач вважає дії управління освіти виконавчого комітету міської ради законними, так як звільнено ОСОБА_1 було 11 червня 2015 року. Крім того позивач ніяким чином не підтвердив у чому саме полягає немайнова (моральна) шкода та вчому вона була виражена.

Заслухавши пояснення позивача, його представників, представників відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 серпня 2003 року між ОСОБА_1 та відділом освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, який реорганізовано в управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, було укладено трудовий договір, який оформлено наказом начальника відділу освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 223 від 13.08.2003 року, за яким ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної шкоди. Трудовий договір укладено на невизначений строк. Відповідно до наказу начальника управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 205-к від 11.06.2015 року ОСОБА_1 з 11 червня 2015 року звільнено з вказаної посади за одноразове грубе порушення трудових обовязків у відповідності до п.1 ст. 41 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці під № 15. Підставою для звільнення став акт ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року № 03-08/18, який складений Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області. 09 червня 2015 року ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо фактів істотного порушення фінансової дисципліни вказаних в акті ревізії. Повідомлення отримано ОСОБА_1, проте від надання пояснень останній відмовився, про що було складено акт про відмову надати письмові пояснення від 10.06.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачені ст. 40 КЗпП України.

Стаття 41 КЗпП України, передбачає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Пунктом 22, 27 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України, якщо порушення носять тривалий, а не разовий характер, виключається. Такі правові позиції щодо застосування судами цивільного і цивільно-процесуального законодавства, неодноразово висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України. Тому управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради неправомірно застосовано при звільненні норму права - п.1 ст. 41 КЗпП України, яка застосовується лише за одноразове, а не системне, грубе порушення трудових обов»язків.

В наказі управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 205-к від 11.06.2015 року не вказано в чому ж вбачається грубість порушення мною трудових обовязків, які саме трудові обовязки порушено, якими актами передбачено їх виконання, що не було виконано мною тощо. Управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради при винесенні вищевказаного наказу було порушено правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, зокрема, не встановлено, чи не закінчився встановлений для цього шестимісячний строк застосування дисциплінарного стягнення з дня вчинення проступку.

Як встановлено судом, з дня вчинення порушення до моменту притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у відповідності до п. 1 ст. 41 КЗпП України сплило понад 19 місяців. Чинне трудове законодавство України не допускає можливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо з дня порушення трудової дисципліни пройшло більше 6 місяців. Саме за таких обставин управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради було позбавлене права застосовувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у формі звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП, так як минув строк для його застосування.

Крім того, при винесенні оспорюваного наказу, не було враховано, що будь-яких інших дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 під час перебування на посаді не застосовувалось.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що наказ управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 205-к від 11.06.2015 року є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді директора Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної школи з 22 грудня 2015 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 8 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами та доповненнями, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число робочих відпрацьованих днів.

Згідно розясень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до довідки про доходи, виданої управлінням освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 17.06.2015 року № 190, нарахована заробітна плата за останні два місяці роботи, що передували звільненню становить 7 558,65 грн. Розрахунок середньоденного заробітку здійснюється діленням нарахованої заробітної плати на кількість робочих днів. 7 558,65 грн. : 39 ( 21 р.д. - в квітні 2015 року + 18 р.д. -в травні 2015 року) = 193,81 грн. - середньоденна заробітна плата на день висунення позову.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2015 року по листопад 2015 року працював на посаді водія на 0,25 ставки у БФ "Розвиток рідного Поділля" і йому нараховувалась та була виплачена заробітна плата на загальну суму 1 558,55 грн.

За останні два місяці зазначених у довідці про доходи виданої ОСОБА_1, йому була виплачена заробітна плата 387,50 грн. в місяць, що становить 18,45 грн. - середньоденної заробітної плати ( 21 р.д. в жовтні +21 р.д. листопаді).

Загальний термін на день винесення судом рішення - 22 грудня 2015 року, становить 132 дні. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить у червні 2015 року 13 р.д. + 119 р.д. ( з моменту працевлаштування в БФ "Розвиток рідного Поділля") тому на користь позивача підлягає стягненню 25 582,92 грн. (193,81 грн. - середньоденна заробітна плата х 132 дні 18,45 з моменту працевлаштування = 25 582,92 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що дійсно при незаконному звільнені позивач зазнав моральних страждань, які виявились у втраті ним нормальних життєвих звязків, у додаткових зусиллях для організації свого життя, необхідності в судовому порядку захищати своє порушене право. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що достатньою компенсацією позивачу на відшкодування моральної шкоди буде сума коштів в розмірі 2000 грн.

Оскільки при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив 100 грн. судового збору, тому на підставі ст. 88 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на його користь.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. ст. 36 ч. 1, 38 ч. 1, 2, 41, 235 ч. 2, 237-1 ч. 1 КЗпП України, п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, п. 8 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами та доповненнями, розясненнями, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Скасувати наказ управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 205-к від 11.06.2015 року про "Про звільнення ОСОБА_1О.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної школи.

Стягнути з управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 25 582,92 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення зарплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

В решті позову відмовити.

Стягнути з управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 100 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: