Рішення № 55065959, 14.01.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 рокуСправа № 912/1369/15 Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Балика В.М. та Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1369/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД", м. Кіровоград

до Фермерського господарства "Наталка", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Морозівка

про стягнення 1768854,56 грн,

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, довіреність від 13.02.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД" (надалі - ТОВ "Агроток ЛТД") звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Наталка" (надалі - ФГ "Наталка") - 1247325,65 грн заборгованості, яка включає: 362980,15 грн основного боргу, 60865,96 грн пені, 108894,20 грн 30% штрафу, 50837,18 грн 36 % річних, 72596,13 грн 20% штрафу, 64918,04 грн недоотриманого прибутку (21,78%), 381998,74 грн курсової різниці, 77665,91 грн 3% за користування товарним кредитом, 6022,24 грн 3% річних та 60547,10 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 24946,52 грн.

Вимоги позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, поставленого за укладеним між сторонами договором поставки №А-000132К від 26.03.2014.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судове засідання на 12:00 14.05.2015, витребувано від сторін необхідні для розгляду спору по суті докази.

Ухвалою від 16.06.2015 господарський суд зупинив провадження у даній справі до завершення розгляду господарським судом Кіровоградської області справи № 912/2014/15 за позовом Фермерського господарства "Наталка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД" про визнання недійсним договору № А000132К від 26.03.2014.

Ухвалою від 02.11.2015 господарський суд поновив провадження у справі, продовжив строк вирішення спору у даній справі на 15 днів, справу призначив до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2015 о 14:30 та витребував від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.

05.11.2015 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній простить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 362980,15 грн, а також пеню в сумі 188197,58 грн, 108894,20 грн 30% штрафу, 131389,05 грн 36% штрафу, 72596,13 грн 20% штрафу, недоотриманий прибуток 20,95 % в розмірі 76044,45 грн, курсову різницю в розмірі 422647,47 грн, 3% річних за користування товарним кредитом в розмірі 204865,92 грн, 3% річних 12734,30 грн, збитки від впливу інфляції в розмірі 188504,21 грн, а всього 1768854,56 грн з покладенням витрат по сплаті судового збору та адвокатських послуг в сумі 4000,00 грн на відповідача.

Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог та продовжив розгляд справи з урахуванням цієї заяви.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2015 вирішено розгляд справи № 912/1369/15 продовжити колегіально у складі трьох суддів під головуванням судді О.Б. Шевчук.

16.11.2015 автоматизованою системою призначена судова колегія у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Балик В.М. та Колодій С.Б.

Господарський суд колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Балика В.М. та Колодій С.Б. призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2015 о 10:30.

Ухвалами від 08.12.2015 та від 22.12.2015 розгляд справи відкладався в порядку, визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.01.2016 представник позивача свої вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав, натомість подав господарському суду клопотання про відкладення розгляду даної справи, у звязку з тимчасовою непрацездатністю юрисконсульта ФГ "Наталка".

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши подане клопотання, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Господарський суд враховує, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Крім того, сторони зобов'язані виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд враховує, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тоді як його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховується також те, що провадження у даній справі порушено ще в квітні 2015 року і у відповідача було достатньо часу для вивчення матеріалів справи та надання господарському суду власної обґрунтованої позиції щодо заявленого позову.

Враховуючи закінчення строку вирішення спору, передбаченого частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, перебіг якого, у зв'язку зі зміною складу суду, розпочався з 16.11.2015 (пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6), недобросовісне користування відповідачем наданими йому правами, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ФГ "Наталка" про відкладення розгляду даної справи.

Таким чином, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2014 між ТОВ "Агроток ЛТД" (постачальник) та ФГ "Наталка" (покупець) укладено договір поставки №А-000132К (надалі - Договір, т.1, а.с.17-19), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму. В разі надання відстрочки платежу за товар, відповідач зобов'язався крім вартості товару сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (пункт 1.1. Договору).

За умовами пункту 1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки та базис поставки, гривнева ціна товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті долар США або євро, порядок та термін оплати товару та нарахування відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно Додатку №1 від 27.03.2014 до Договору (надалі Додаток №1, т.1, а.с.20) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 211991,64 грн до 27.05.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

Відповідно до Коригування № 1 від 14.05.2014 до Додатку №1 (т.1, а.с.28-29) сторони виключили з Додатку №1 товар на суму 30090,53 грн та погодили зобов'язання позивача щодо здійснення поставки товару на суму 181901,11 грн до 27.05.2014 та зобов'язання відповідача здійснити оплату товару до 25.09.2014.

Згідно Додатку №2 від 27.03.2014 до Договору (надалі Додаток №2, т.1, а.с.21) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 601550,54 грн до 23.05.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014 року.

Відповідно до Коригування № 1 від 09.04.2014 до Додатку №2 (т.1, а.с.30-31) сторони виключили з Додатку №2 товар на суму 269375,30 грн та погодили зобов'язання позивача щодо здійснення поставки товару на суму 332175,24 грн до 23.05.2014 та зобов'язання відповідача здійснити оплату товару до 27.03.2014.

За умовами Додатку №3 від 09.04.2014 до Договору (надалі Додаток №3, т.1, а.с.22) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 182611,86 грн до 11.04.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

За умовами Додатку №4 від 23.04.2014 до Договору (надалі Додаток №4, т.1, а.с.23) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 801,10 грн до 22.04.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

За умовами Додатку №5 від 30.04.2014 до Договору (надалі Додаток №5, т.1, а.с.24) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 3476,16 грн до 30.04.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

За умовами Додатку №6 від 14.05.2014 до Договору (надалі Додаток №6, т.1, а.с.25) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 38886,96 грн до 14.05.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

За умовами Додатку №7 від 23.05.2014 до Договору (надалі Додаток №7, т.1, а.с.26) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 4104,00 грн до 23.05.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

За умовами Додатку №8 від 23.05.2014 до Договору (надалі Додаток №8, т.1, а.с.27) позивач зобов'язався здійснити поставку товару на суму 133811,32 грн до 23.05.2014, а відповідач зобов'язався здійснити оплату товару до 25.09.2014.

Всього за умовами Договору та Додатків №1-8 до нього позивач зобов'язався здійснити поставку товару на загальну суму 877767,75 грн.

Укладений сторонами Договір та Додатки до нього з урахуванням відповідних Коригувань підписані сторонами та скріплені печатками.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 877767,75 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних: №814 від 28.03.2014 на суму 274590,37 грн, №830 від 28.03.2014 на суму 91423,17 грн, №1431 від 18.04.2014 на суму 2521,01 грн, №1453 від 22.04.2014 на суму 801,10 грн, №1705 від 28.04.2014 на суму 182611,86 грн, №1657 від 28.04.2014 на суму 57584,87 грн, №1765 від 05.06.2014 на суму 3476,16 грн, №2266 від 23.05.2014 на суму 4104,00 грн, №2246 від 26.05.2014 на суму 38886,96 грн, №2312 від 27.05.2014 на суму 101754,76 грн, №2349 від 29.05.2014 на суму 87956,93 грн, №2584 від 03.06.2014 на суму 32056,56 грн (т.1, а.с.40-51).

Позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки: №215 від 27.03.2014 на суму 332175,24 грн, №213 від 27.03.2014 на суму 181901,11 грн, №ТВВА0000067 від 09.04.2014 на суму 182611,86 грн, №ТВВА0000081 від 22.04.2014 на суму 801,10 грн, №613 від 30.04.2014 на суму 3476,16 грн, №701 від 14.05.2014 на суму 38886,96 грн, №783 від 23.05.2014 на суму 4104,00 грн, №ТВВА0000111 від 23.05.2014 на суму 133811,32 грн (т.1, а.с.32-39).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, частина товару, який поставлявся відповідно до умов Договору, а саме: насіння кукурудзи та насіння соняшника (згідно Додатку №2 та Додатку №3 на загальну суму 514787,10 грн) звільнена від оподаткування податком на додану вартість на підставі підрозділу 2. "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу XX. "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Тому поставлений товар згідно Додатків №2 та №3 на загальну суму 514787,10 грн підлягав оплаті відповідачем без податку на додану вартість, поставлений же товар згідно Додатків №1, №№4-8 підлягав оплаті з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, відповідач належним чином умови Договору в частині повної оплати вартості поставленого товару (877767,75 грн) не виконав.

Так, платіжними дорученнями: №23 від 01.08.2014 відповідачем за рахунком №215 від 27.03.2014 перераховано позивачу 100000,00 грн; №44 від 09.10.2014 за рахунком від 09.10.2014 - 150000,00 грн; №56 від 28.10.2014 за рахунком від 27.03.2014 - 400000,00 грн; №58 від 04.11. 2014 за рахунком від 27.03.2014 - 50000,00 грн, а всього -700000,00 грн (т.1, а.с.55-58).

Платіж по платіжному дорученню №23 в сумі 100000,00 грн зараховано позивачем в оплату за поставлений посівний матеріал (без ПДВ).

Поряд з цим, господарський суд встановив, що платежі, здійснені відповідачем згідно платіжних доручень №44, № 56 та №58, зважаючи на те, що вони здійснені без ПДВ, а в призначенні платежу зазначено, зокрема: "оплата за посівний матеріал та засоби захисту рослин", також могли бути зараховані відповідачем в оплату за посівний матеріал звільнений від ПДВ.

Враховуючи те, що позивачем було поставлено звільнений від оподаткування податком на додану вартість посівний матеріал на суму 514787,10 грн, саме цю суму останнім було зараховано в оплату відповідачем за поставлений товар

Із матеріалів справи, в тому числі із змісту бухгалтерської довідки № 73 від 23.03.2015, вбачається, що кошти в сумі 185212,90 грн зараховані позивачем в оплату насіння, яке згідно пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX податкового кодексу України в 2014 році звільнене від оподаткування ПДВ, тому позивач не мав права зарахувати дані кошти за погашенням боргу за товар, який відвантажений з ПДВ, а саме засоби захисту рослин.

Таким чином, грошові кошти в сумі 185212,90 грн правомірно не зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за Договором за поставлені засоби захисту рослин.

Отже, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 362980,65 грн.

В зв'язку із зазначеними обставинами позивач звертався до відповідача з вимогами (т.1, а.с.60-63, т.2, а.с.136-142) про здійснення відповідачем погашення заборгованості за Договором, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Вирішуючи даний спір в частині стягнення суми основного боргу, господарський суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Сторонами не надано господарському суду доказів проведення розрахунків за поставлені позивачем засоби захисту росли в загальній сумі 362980,65 грн.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що на рахунку позивача містяться грошові кошти в сумі 185212,90 грн зараховані останнім за посівний матеріал.

Доказів поставки посівного матеріалу на цю суму поза межами Договору сторонами не надано. Отже, зазначені кошти підлягають поверненню відповідачу.

Однак, за твердженням позивача кошти в сумі 185212,90 грн не були повернуті на рахунок відповідача з огляду на невиконання останнім свого зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого товару.

Між тим, виходячи із загальних засад і змісту цивільного законодавства, таких як судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, визначених статтею 3 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин, які склались між сторонами, враховуючи положення статті 8 Цивільного кодексу України, правила, визначені частиною 1 статті 601 цього кодексу в частині припинення зобов'язання ФГ "Наталка" щодо сплати основного боргу в сумі 185212,90 грн за Договором зарахуванням.

Тобто, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору зарахувати грошові кошти в розмірі 185212,90 грн в оплату основного боргу за Договором.

З огляду на викладене, предмет спору в цій частині припинив своє існування. Тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 185212,90 грн підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 2 цієї статті у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства вимоги позивача про стягнення з відповідача 177767,75 грн основної заборгованості (362980,65 грн - 185212,90 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За умовами частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. За умовами частини 2 цієї ж статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу вимог частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Частиною 5 цієї статті встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Посилаючись на положення вищезазначених статей, позивач, крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 20,95% недоотриманого прибутку, що складає 76044,45 грн.

Однак, такий процент недоотриманого прибутку не узгоджений сторонами в укладеному Договорі.

Відповідно до пункту 7.11. договору покупець (відповідач) при порушенні умов цього договору відшкодовує постачальнику спричинені цим збитки, у тому числі неотриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством. Збитки відшкодовуються незалежно від сплати неустойки та незалежно від її розміру.

Порядок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання передбачений статтею 623 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

3. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

4. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, саме позивач має довести факт заподіяння відповідачем збитків в сумі 76044,45 грн.

Однак, позивачем не надано господарському суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач внаслідок невиконання зобов'язання за Договором щодо повної оплати поставленого товару заподіяв позивачу збитки в загальній сумі 76044,45 грн.

Тому позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню господарським судом.

Вирішуючи спір в частині заявленої до стягнення позивачем курсової різниці в розмірі 422647,47 грн, господарський суд враховує положення пунктів 2.1., 2.2. договору за якими ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та сума додаткових витрат (за умови перерахунку грошових зобов'язань, внаслідок збільшення курсу іноземної валюти вказаної в додатках згідно пункту 2.3. договору). Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в валюті долар США або євро, вказаний в додатку (ах). Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання покупця виникають і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента суми договору в іноземній валюті, вказаній в додатках, на міжбанківський курс продажу відповідної валюти, вказаний на веб-сторінці http://minfin.com.ua/, на день оплати (коригування платіжної ціни). За будь-яких обставин курс за яким проводиться оплата не може бути нижче курсу на дату підписання додатків.

За приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Господарський суд, перевіривши такі розрахунки позивача, вважає їх правильними та такими, що узгоджуються із матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства. Тому курсова різниця в розмірі 422647,47 грн також підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення збитки від впливу інфляції в розмірі 188504,21 грн та 12734,90 грн. - 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за частиною 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За змістом пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12).

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі 6-36736вов10), а тому норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Поряд з цим, у правовідносинах, які існували між сторонами за договором поставки, зобов'язання хоча і були визначені у національній валюті, але вартість товару, яка підлягала обрахуванню станом на день її оплати, залежала від курсу долара США.

Таким чином, позивачем мінімізовано власні ризики по знеціненню реалізованого за договором поставки товару шляхом визначення його ціни в грошовому еквіваленті до іноземної валюти.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 Цивільного кодексу України). Частина третя статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За умовами пункту 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 №15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 Цивільного кодексу України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу).

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що нарахування інфляційних втрат у розмірі 188197,58 грн на суму заборгованості, яка хоча і передбачена у національній валюті, але проіндексована по відношенню до іноземної валюти, є неправомірним.

Тоді як нарахування 3% річних в сумі 12734,90 грн відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства.

Згідно пункту 7.9. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом понад 30 (тридцять) календарних днів на прострочену суму оплати, починаючи з 31 (тридцять першого) календарного дня такого прострочення оплати, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36 (тридцяти шести відсотків) річних від суми боргу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума 36 відсотків річних, яка підлягає стягненню з відповідача за користування чужими грошовими коштами складає - 131389,05 грн.

Крім того, сторонами в пункті 2.6. Договору сторони обумовили, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком(ми) до договору.

Із змісту Додатків №1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (з урахуванням коригування №1 до Додатку №1) сторони обумовили розмір відсотків за користування кредитом 10% від доларового еквіваленту ціни товару за 182 дні, що складає в доларах США відповідно: 804,09, 713,52, 2,90, 12,15, 120,48, 11,71, 381,88, а всього 2046,73 долара США, що в перерахунку по курсу 22,95 складає 46890,42 грн. Саме в цій частині підлягає стягненню плата за користування кредитом із безпідставно нарахованої позивачем суми - 204865,92 грн.

При цьому господарський суд враховує, що сторонами в Додатку №2 (з урахуванням корегування №1 до Додатку №2) не обумовлено розмір плати за користування кредитом.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, господарський суд враховує положення статті 611 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.7. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом покупець сплачує за кожен день прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення до моменту повного виконання свого зобов'язання по оплаті. При цьому господарський суд враховує також умови пункту 7.3. Договору, яким сторони обумовили, що пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення, що узгоджується з положеннями статті 232 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 7.8. Договору сторони обумовили обов'язок покупця за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та або відсотків за користування товарним кредитом понад 10 (десять) календарних днів, крім пені, також сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 30% (тридцяти відсотків) від загальної вартості (ціни) несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно з пунктом 7.10. Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що визначені в цьому договорі, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної вартості (ціни) товару

Враховуючи умови Договору позивачем обґрунтовано нараховано пеню в сумі 188197,58 грн, 30% штрафу в сумі 108894,20 грн та 20% штрафу в сумі 72596,13 грн.

Проте, господарський суд вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а тому їх розмір підлягає зменшенню за ініціативою суду у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи рівень виконання відповідачем свого зобов'язання за умовами Договору, нарахування, крім штрафних санкцій, курсової різниці, відсотків за користування чужими коштами, плати за користування товарним кредитом та 3 % річних, що є неспіврозмірно значним в порівнянні з основною сумою заборгованості, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 20000,00 грн, розмір 30% штрафу до 10000,00 грн та розмір 20% штрафу до 10000,00 грн штрафу.

При цьому, господарський суд виходить з того, що таке зменшення, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Отже вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача: 177767,75 грн основної заборгованості, 20000,00 грн. пені, 10000,00 грн штрафу (30%), 10000,00 грн штрафу (20%), 131389,05 грн 36% річних за користування коштами, 12734,90 грн 3% річних, 422647,47 грн курсової різниці, 46890,42 грн плати за користування товарним кредитом; провадження у справі в частині стягнення 185212,90 грн підлягає припиненню; в іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково

Стягнути з Фермерського господарства "Наталка" (28036, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Морозівка, вул. Попова, 96, ідентифікаційний код 22215540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроток ЛТД" (25004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36585010) - 177767,75 грн основної заборгованості, 20000,00 грн пені, 10000,00 грн штрафу (30%), 10000,00 грн штрафу (20%), 131389,05 грн 36% річних за користування коштами, 12734,90 грн 3% річних, 422647,47 грн курсової різниці, 46890,42 грн плати за користування товарним кредитом, а всього 831429,59 грн, а також 32769,46 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 185212,90 грн припинити.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу (28036, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Морозівка, вул. Попова, 96).

Повне рішення складено 19.01.2016.

Головуючий суддя О.Б. Шевчук

Суддя В.М. Балик

Суддя С.Б. Колодій