Рішення № 55065870, 12.01.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 915/2056/15

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №149-К-О від 19.01.2015;

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,

адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800,

електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Промінвест»,

54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15,

про стягнення 134695 грн. 69 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк (ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК» (далі позивач, банк) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Промінвест» (далі відповідач, клієнт) про стягнення заборгованості за ОСОБА_2 банківського обслуговування б/н від 19.02.2013 у сумі 134695 грн. 69 коп., з яких: 52313 грн. 34 коп. - проценти за користування кредитом; 72293 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10089 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою від 11.12.2015 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні та витребував у сторін низку документів.

Позивач вимоги ухвали суду від 11.12.2015 виконав повністю.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) порядку. Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на повернення ухвали від 11.12.2015, що направлялась на юридичну адресу відповідача з позначкою «за закінченням строку зберігання», суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому: 19.02.2013 відповідач підписав заяву про відкриття йому поточного рахунку й таким чином приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), ОСОБА_3, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 19.02.2013 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі ГК) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільним законодавством України передбачено, що договір укладається шляхом приєднання до умов, встановлених однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Укладання між банком і відповідачем ОСОБА_2 у спрощений спосіб підтверджується заявою про відкриття поточного рахунку, підписаною відповідачем 19.02.2013. У вказаній заяві зазначено, що відповідач, підписавши цю заяву, приєднується та погоджується з Умовами, Тарифами ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку http://privatbank.ua.

Відповідно до ОСОБА_2 станом на 20.02.2013 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000 грн. на поточний рахунок 26009053205318 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Умовами, які є невідємною частиною ОСОБА_2, укладеного між сторонами 21.02.2014, передбачено таке:

ОСОБА_3 при наявності вільних грошових ресурсів зобовязується здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банку та відповідача. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами, Тарифами банка, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або увстановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов зазначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Статтею 339 ГК передбачено, що банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних. Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (ч.1 ст.341 ГК), а кредитні операції полягають у розміщені банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (ст.345 ГК).

Для здійснення розрахунків субєкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (ч.2 ст.341 ГК). Юридичні особи та громадяни-підприємці мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором (ч.4 ст. 342 ГК). За договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком ( ч.1 ст.1066 ЦК). Клієнт зобовязаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обовязки сторін, повязані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов «Порядок розрахунків», за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо піддягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 1056-1 ЦК процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст. 1056-1 ЦК).

У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобовязань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості зі кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобовязання.

Пунктом 3.2.1.2.3.1 передбачено, що відповідно до ч.І ст. 212 ЦК сторони дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком у разі якщо підвищиться облікова ставка НБУ на 1 чи більше пунктів, чи/або курс гривні до іноземної валюти 1-ї групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше процентів, чи/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 чи більше процентів. Сторони домовились, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, зазначених в даному пункті, а клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені Умовами. ОСОБА_3 повідомляє клієнта про настання подій, зазначених в даному пункті, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, SMS-повідомлення чи інших.).

Позивач на підставі протоколу кредитного Комітету від 27.05.2014 №Э.DN/201/3/2/6-6782641 прийняв рішення про підвищення процентної ставки по кредитним лімітам на рахунках після пільгового періоду з 24% до 36%річних - понад 45 днів, 56% - понад 3 місяці. Комісія 0,9% для пільгового періоду - без змін.

Підвищення процентної ставки відбулося у зв'язку із значним підвищенням курсу гривні до іноземної валюти, зокрема долару США.

05.06.2014 відповідача було повідомлено про підвищення процентної ставки по кредитним лімітам з 01.07.2014 через електронну систему Приват24, крім того ця інформація була розміщена на офіційному сайті банку.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у форми «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, або у формі паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобовязань сторонами.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 1000 грн., що підтверджено витягом з рахунку клієнта.

В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався, та з 09.09.2013 встановлений у розмірі 59000 грн., а з 01.03.2014 знижений до 0,00 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою №08.7.0.0.0/151119165149 від 19.11.2015 (а.с. 14) та випискою з особового рахунку відповідача.

З виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач прострочив виконання свого зобовязання за ОСОБА_2 щодо своєчасного повернення вказаної суми кредиту, і тому на даний час основна заборгованість з повернення кредиту становить суму 59000 грн. Із вказаної виписки також вбачається, що відповідачем не сплачено нараховані банком проценти та комісійні за користування кредитними коштами.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за ОСОБА_2 обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 11.11.2015 відповідач має заборгованість 218435 грн. 91 коп., з яких: 59000 грн. - основний борг; 67959 грн. 83 коп. - проценти за користування кредитом; 77139 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 14337 грн. - комісія за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області у справі №915/626/14 від 03.06.2014 на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість у сумі 83740 грн. 22 коп., яка складається з: 59000 грн. - основний борг; 15646 грн. 49 коп. - проценти за користування кредитом; 4845 грн. 73 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 4248 грн. - комісія за користування кредитом.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 11.11.2015 в сумі 83740 грн. 22 коп. є встановленим фактом і відповідно до ст. 35 ГПК не доказується при розгляді даної справи.

Отже, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 11.11.2015 становить 134695 грн. 69 коп., з яких: 52313 грн. 34 коп. - проценти за користування кредитом; 72293 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10089 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом

Через невиконання умов укладеного сторонами ОСОБА_2, банк звернувся до відповідача з претензією від 30.10.2015 №30219NKH3S138 про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення від 04.11.2015 та описом вкладення до цінного листа. Дану претензію відповідач залишив без реагування та виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Як вбачається з поданого суду розрахунку, позивачем правомірно, відповідно до вимог вищевказаних положень Умов, застосовано процентну ставку за користування кредитом. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 52313 грн. 34 коп. простроченої заборгованості зі сплати відсотків за період з 09.04.2014 по 11.11.2015 є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

В частині вимоги про стягнення суми комісії, нарахованої на підставі п. 3.2.1.4.4 Умов, слід зазначити таке: відповідно до п. 3.2.1.1.17 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту згідно з п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, першого числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Розрахунок позивача здійснено з урахуванням положень п. 3.2.1.1.17 Умов. Таким чином, нарахування позивачем комісії в сумі 10089 грн. за період з 01.05.2014 по 01.11.2015 є обґрунтованим, отже, вказана сума також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення п. 6 ст. 232 ГК України відносно нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у випадку, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеню було нараховано банком в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення відповідно до 3.2.1.5.1 Умов - за порушення клієнтом зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6.

Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 72293 грн. 35 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на ОСОБА_2 сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Промінвест» (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15, ідентифікаційний код 38458630) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) грошові кошти у сумі: 52313 (пятдесят дві тисячі триста тринадцять) грн. 34 коп. - проценти за користування кредитом; 72293 (сімдесят дві тисячі двісті девяносто три) грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10089 (десять тисяч вісімдесят девять) грн. заборгованість з комісії за користування кредитом; 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 44 коп. судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Згідно зі ст. ст. 51, 84 ГПК повне рішення складено та підписано 18 січня 2016 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька