Рішення № 55064930, 18.01.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2016 р.Справа № 924/1850/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Житомир-Белаз-Сервіс, м. Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю „Полонська гірнича компанія, м. Полонне

про стягнення 273374,36 грн. - основного боргу, 18083,77 грн. - пені, 34574,87 грн. штрафу, 1117,26 грн. - 3% річних, 117,25 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №01 від 04.01.2016р., ОСОБА_2 - директор

від відповідача: ОСОБА_3 - керівник (у судовому засіданні 28.12.2015р.)

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 18.01.2016р., оскільки у судовому засіданні 28.12.2015р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 273374,36 грн. - основного боргу, 18083,77 грн. - пені, 34574,87 грн. штрафу, 1117,26 грн. - 3% річних, 117,25 грн. - інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №ЖБС-38/15 від 06.07.2015р. щодо оплати поставленого товару. Нарахування пені та штрафу обумовлює наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а інфляційних та 3% річних - з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Присутні у судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні 28.12.2015р. проти позову заперечував. Однак, письмового відзиву на позов з документальним обгрунтуванням своїх доводів суду не надав.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

06.07.2015р. між ТОВ „Житомир-Белаз-Сервіс (постачальник) та ТОВ „Полонська гірнича компанія (покупець) укладено договір поставки товару №ЖБС-38/15, згідно умов якого постачальник зобовязується поставляти покупцю запчастини до карєрної техніки в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно з заявками покупця, що узгоджуються сторонами за допомогою факсимільного або електронного звязку, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є підписання специфікації, що є невідємною частиною договору (п. 1.1).

Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору, моментом поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється. Строки поставки, ціна зазначаються у специфікаціях.

Ціна товару визначається в національній валюті України гривні та вказується в рахунку постачальника із зазначенням середнього курсу продажу долара США на УМВБ, при якому сформована вартість товару (п. 4.3 договору).

Згідно п. 4.4 договору, покупець проводить 100% передоплату вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, якщо немає інших умов, зазначених у специфікації.

Сторонами підписано специфікації, в яких, між іншого, погоджено асортимент, кількість, ціну товару та строки його оплати, а саме:

- згідно специфікації №1 від 13.07.2015р. товар на суму 18037,39 грн.;

- згідно специфікації №2 від 13.07.2015р. товар на суму 19647,50 грн.;

- згідно специфікації №3 від 13.07.2015р. товар на суму 34689,47 грн.;

- згідно специфікації №4 від 28.07.2015р. товар на суму 201000,00 грн.

Строк оплати встановлений у специфікаціях №№1-3 складає 7 банківських днів з моменту отримання товару.

У специфікації №4 передбачено графік оплати: 50250,00 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару; 50250,00 грн. протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару; 50250,00 грн. протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару; 50250,00 грн. протягом 28 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 273374,36 грн., що підтверджується видатковими накладними №415 від 13.07.2015р. на суму 18037,39 грн., №416 від 13.07.2015р. на суму 19647,50 грн., №417 від 13.07.2015р. на суму 34689,47 грн., №611 від 02.10.2015р. на суму 201000,00 грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, його борг перед позивачем складає 273374,36 грн., про що також свідчить акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами.

18.09.2015р. позивач направив відповідачу вимогу про погашення боргу. Однак, відповідач вимоги не задовільнив.

Згідно п. 5.1 договору, у разі порушення строку оплати поставленого товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, також відповідно ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення. У разі прострочення платежу строком понад 30 календарних днів, покупець зобовязаний сплатити додатково штраф у розмірі 20% від простроченої суми. Нарахування пені і штрафу за прострочення оплати не припиняється через шість місяців з дня, коли грошове зобовязання мало бути виконане.

У звязку з невиконанням грошових зобовязань позивачем відповідачу нараховано 18083,77 грн. пені (за період з 23.07.2015р. по 16.11.2015р.), 34574,87 грн. штрафу (20%), 1117,26 грн. - 3% річних (за період з 23.07.2015р. по 16.11.2015р.) та 117,25 грн. - інфляційних втрат (за серпень-жовтень 2015 року).

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин, з якого виникли взаємні права та обовязки, за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦКУ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобовязання за договором стосовно поставки товару виконав у повному обсязі, приймання-передачу товару оформлено відповідними накладними.

Остаточний строк виконання зобовязань з оплати поставленого товару згідно специфікацій №№1-3 настав 22.07.2015р.; згідно специфікації №4 в частині 50250,00 грн. 09.10.2015р., в частині наступних 50250,00 грн. 16.10.2015р., наступних 50250,00 грн. 23.10.2015р., в частині останніх 50250,00 грн. 30.10.2015р.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів проплати товару, тобто відповідач не виконав свої зобовязання з оплати поставленого товару.

Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобовязання, і у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 273374,36 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також за прострочку понад 30 календарних днів у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені та штрафу, суд погоджується із заявленими сумами, та приходить до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути їх з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, а також Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з розрахунками позивача.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обовязку сплатити заявлені до стягнення кошти.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. До того ж, суд звертає увагу позивача на п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, згідно якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Приймаючи до уваги суму заявлених позовних вимог 327267,51 грн., позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4909,01 грн. (1,5 відсотка ціни позову), натомість позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі 5015,27 грн. Тому, повернення позивачу судового збору з Державного бюджету України відбудеться після подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Житомир-Белаз-Сервіс, м. Житомир до товариства з обмеженою відповідальністю „Полонська гірнича компанія, м. Полонне про стягнення 273374,36 грн. - основного боргу, 18083,77 грн. - пені, 34574,87 грн. штрафу, 1117,26 грн. - 3% річних, 117,25 грн. - інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Полонська гірнича компанія (м. Полонне, вул. Декабристів, 53; код 39735562) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Житомир-Белаз-Сервіс (м. Житомир, Корольовський район, вул. Кооперативна, 6; код 14326515) 273374,36 грн. (двісті сімдесят три тисячі триста сімдесят чотири гривні 36 коп.) - основного боргу, 18083,77 грн. (вісімнадцять тисяч вісімдесят три гривні 77 коп.) - пені, 34574,87 грн. (тридцять чотири тисячі пятсот сімдесят чотири гривні 87 коп.) штрафу, 1117,26 грн. (одну тисячу сто сімнадцять гривень 26 коп.) - 3% річних, 117,25 грн. (сто сімнадцять гривень 25 коп.) - інфляційних втрат, 4909,01 грн. (чотири тисячі девятсот девять гривень 01 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 19 січня 2016 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу (м. Полонне, вул. Декабристів, 53; рекомендованим з повідомленням).