Рішення № 55064657, 14.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2016 р.Справа № 916/4110/15

за позовом: Державної установи "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті";

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про розірвання договорів

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю; ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Суть спору: Державна установа "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про розірвання договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 23.03.2015р. та договору про відшкодування витрат, повязаних з водопостачанням від 10.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2015р. суддею Гуляк Г.І. порушено провадження у справі №916/4110/15 та призначено до розгляду.

У звязку з перебуванням судді Гуляк Г.І. на лікарняному з 27.11.2015р. згідно повторного автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. на підставі розпорядження керівника апарату суду №1883 від 02.12.2015р., справу №916/4110/15 передано на розгляд судді Степанової Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2015р. справу №916/4110/15 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В. та призначено до розгляду.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов (вх.суду№26911/15 від 28.10.2015р.).

22.12.2015р. за вх.суду№32346/15 позивач наддав пояснення щодо заперечень відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд встановив:

15.12.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець, РВ ФДМУ) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911229 за яким РВ ФДМУ передало ДП "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення в Будівлі побутових приміщень, інв.№072502, реєстровий №38727770.10.АААИГА178, площею 193,30кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа,1/3, приміщення в Офісній будівлі ПКОС, інв.№060738, площею 49,40кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 та нежитлові приміщення, що розташовані в службовій двоповерховій будівлі у корені Військового молу, інв.№064588, реєстровий №38727770.10.АААИГБ004, площею 128,40кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/3 (загальна площа приміщень складає 371,10кв.м.), що обліковуються на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Одеська філія).

10.03.2015р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (відповідач, Виконавець) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (позивач, Замовник) було укладено договір №1043-П-ОДФ-15 про відшкодування експлуатаційних витрат відповідно до умов якого Виконавець надає послуги з централізованого холодного і гарячого водопостачання на обєкти замовника, також з централізованого водовідведення (прийом стічних вод холодного і гарячого водопостачання, ненормативно-очищених стічних вод, що скидаються Замовником у систему каналізації Виконавця, теплопостачання відповідно до додатку №1 "Перелік обєктів Замовника", а Замовник своєчасно сплачує за надані послуги, забезпечує належну експлуатацію своїх водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплопостачання (п.п.1.1., 1.2. договору 1).

Загальна сума договору №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. на 2015 рік складає 94500,00грн. у тому числі водопостачання та водовідведення - 7500,00грн., теплопостачання 84000,00грн. (п.1.3. договору №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р.).

Відповідно до п.7.7. №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р., договір укладається на строк до 31.12.2015р., набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено ні однією зі сторін про відмову від договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою зі сторін у порядку, визначеному законодавством України.

23.03.2015р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Власник мереж) та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" (Споживач) укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №1058/П-ОДФ-15 (далі договір 2) відповідно до умов якого Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок Споживача або інших субєктів господарювання, Споживач зобовязується своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з відшкодування витрат за спожиту електроенергію та інші послуги відповідно до умов договору, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (п.п.1.1.1., 1.1.2. договору №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р.).

Ціна договору №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. по кошторису на 2015р. (оплата електричної енергії) складає 18000,00грн. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п.п.2.1., 2.4. договору №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р.).

Відповідно до п.п.13.1., п.13.5. договору №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. договір вступає в силу з моменту його підписання, скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015р. включно. Договір продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.3. ст.11 Закону України "Про морські порти України" згідно якої Адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Крім того позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №1142 від 17.08.2002р. "Загальні вимоги до облаштування пунктів пропуску через державний кордон" відповідно до якої приміщення контрольних служб повинні бути забезпечені автоматизованими засобами контролю, засобами звязку, цілодобовим електропостачанням, системами телеспостереження, сантехнічним обладнанням та створені належні культурно-побутові і санітарно-гігієнічні умови для працівників відповідних контрольних підрозділів на державному контролі.

Позивач вважає, що договори №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. укладені всупереч вимогам діючого законодавства, так як позивач звільнений від сплати витрат, повязаних з утриманням орендованого майна, а ці витрати покладені державою на Міністерство інфраструктури України.

22.07.2015р. за №303/01 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договорів №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. згідно ст.188 Господарського кодексу України та ст.11 Господарського процесуального кодексу України.

10.08.2015р. за вих..№20А3/11-566 відповідач у відповідь на пропозицію відмовився від розірвання договорів №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р., посилаючись на відсутність правових підстав.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розірвати договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. та договір про відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з водопостачанням №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р., укладені між Одеською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державною установою "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" як такі, що суперечать діючому законодавству.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідно до ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000р. затверджений типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, а також примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідач, посилаючись на ст.179 Господарського кодексу України зазначає, що при укладанні договорів сторони визначають зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Відповідачем виконані вимоги ст.11 Закону України "Про морські порти України", а саме приміщення надані у користування (оренду) позивачу. Проте жодний з перелічених позивачем у позовній заяві нормативно-правових актів не встановлює обовязок відповідача щодо оплати (відшкодування) експлуатаційних витрат за споживання позивачем послуг тепло- та водопостачання, а також електроенергії та звільнення позивача від цих витрат.

Відповідач вказує на те, що позивачем не наведено належних та достатніх доказів, що передбачені законодавством як підстава для розірвання договорів про відшкодування експлуатаційних витрат.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1043-П-ОДФ-15 про відшкодування експлуатаційних витрат за яким відповідач надає послуги з централізованого холодного і гарячого водопостачання на обєкти позивача, також з централізованого водовідведення (прийом стічних вод холодного і гарячого водопостачання, ненормативно-очищених стічних вод, що скидаються позивачем у систему каналізації відповідача, теплопостачання відповідно до додатку №1 "Перелік обєктів Замовника", а відповідач своєчасно сплачує за надані послуги, забезпечує належну експлуатацію своїх водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплопостачання.

23.03.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №1058/П-ОДФ-15 відповідно до умов якого відповідач забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок позивача, а позивач зобовязується своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з відшкодування витрат за спожиту електроенергію та інші послуги відповідно до умов договору, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Пунктом 7.7. договору №1043-П-ОДФ-15 сторони передбачили, що договір укладається на строк до 31.12.2015р., набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено ні однією зі сторін про відмову від договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою зі сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.п.13.1., п.13.5. договору №1058/П-ОДФ-15 договір вступає в силу з моменту його підписання, скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015р. включно. Договір продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.07.2015р. за №303/01 звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договорів згідно ст.188 Господарського кодексу України та ст.11 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач відмовив Позивачу у розірванні договорів №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р., а отже, сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договорів.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України, на яку в обґрунтування своїх вимог послався Позивач, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобовязань за ним або наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

Однак позивачем в порушення вказаних норм, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вказаних підстав для розірвання договорів №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. або одночасної наявності усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, щодо обставин, які істотно змінились.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані і не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про розірвання договорів №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. та №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р.

Крім того судом встановлено, що станом на день розгляду справи, договір №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. припинив свою дію 31.12.2015р. відповідно до п.п.13.1., п.13.5. договору, якими передбачено, що договір діє до 31.12.2015р. включно та продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами додаткової угоди щодо продовження дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державної установи "Лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України на водному транспорті" до відповідача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про розірвання договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №1058/П-ОДФ-15 від 23.03.2015р. та договору про відшкодування витрат, повязаних з водопостачанням №1043-П-ОДФ-15 від 10.03.2015р. задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 19 січня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова