Ухвала суду № 55063595, 29.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2353/14 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/783/4697/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 сільська рада Пустомитівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Попеляни, буд. 119, із приналежними до нього господарськими будівлями. Позивачу також належить земельна ділянка, площею 0,2500 га, призначена для обслуговування вищезазначеного житлового будинку і господарських споруд. Із земельною ділянкою позивача межує земельна ділянка відповідача, правовстановлюючі документи, на яку у відповідача відсутні. Вказує, що судом не взято до уваги докази, які підтверджують факт створення перешкод відповідачем у користуванні земельною ділянкою, зокрема: акт від 01.08.2014 року, у якому зафіксовано, що відповідач та його дружина заважають встановлювати межові знаки на сусідній межі, згідно з абрисом; ОСОБА_7 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 19.09.2013 року; ОСОБА_7 Державної інспекції сільського господарства у Львівській області від 27.09.2013 року; ОСОБА_7 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 13.08.2013 року; ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19.07.2013 року та 15.07.2013 року; заяви та скарги з проханнями вжиття відповідних заходів до відповідача. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,2500 га, що розташована в с. Попеляни, Пустомитівського району Львівської області, яка призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с. 6).

Крім того, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,0690 га, що розташована в с. Попеляни, Пустомитівського району Львівської області, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7).

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 ЦПК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Як вбачається з листа ОСОБА_7 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 13.08.2013 року №7/13-6-4813, перевіркою, проведеною 12.08.2013 року головним державним інспектором відділу державного контролю за будівництвом обєктів ОСОБА_8 встановлено, що гр. ОСОБА_4, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, проводить роботи по заміні старої огорожі із металевої сітки на огорожу із металопрофілю на забетонованих металевих стовпцях, на межі земельної ділянки, яка належить йому (а.с. 58).

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не було надано суду відповідних доказів, які б свідчили про порушення її права на користування земельною ділянкою площею 0,2500 га в с. Попеляни Пустомитівського району Львівської області. Крім того, з наданої суду апеляційної інстанції копії технічного паспорта на будинок №119 в с. Попеляни вбачається, що гараж піл літерою Г, огорожу біля якого просить демонтувати позивач, є самочинним будівництвом.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_9