Вирок № 55063020, 19.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 333/5394/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/5394/14-к Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11-кп/778/157/16 ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст.286 Доповідач в 2 інстанції

КК України ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Татарінової А.І.,

суддів: Гриценка С.І., Жечевої Н.І.,

при секретарі Соляковій С.Г.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянула в м.Запоріжжі у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_5 на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, який навчається в Запорізькому національному технічному університеті, не одружений, раніше не судимий,

визнаний винним у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2400 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід не обирався.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Постановлено стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 4343,87 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок в частині призначеного ОСОБА_4 покарання підлягає скасуванню через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та не відповідність покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, внаслідок мякості. Просить в цій частині вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання у виді 1 року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:

09 січня 2014 року приблизно о 14.55 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», транзитний номер ВН 1036, здійснюючи рух по проїзній частині вул.Космічної в м.Запоріжжі з боку вул.Радіо в напрямку вул.Радгоспної, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_6, яка перетинала проїжджу частину на зелений сигнал пішохідного світлофора, і, порушивши вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд передньою частиною свого автомобіля на пішохода ОСОБА_6, завдавши їй тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримку апеляційної скарги, захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вважав доцільним застосувати покарання у виді штрафу у розмірі 3400 грн.; пояснення обвинуваченого, який в дебатах та в останньому слові просив вирок змінити, збільшивши розмір штрафу; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення злочинів та кваліфікував його дії за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обґрунтованість цих висновків суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржуються.

Що стосується призначеного ОСОБА_4 покарання, яке, на думку прокурора, є мяким і не відповідає вимогам закону, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи вид і розмір покарання, суд, по-перше, не вірно визначився з розміром покарання, оскільки мінімальний розмір штрафу, передбачений санкцією даної статті, складає 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, по-друге, не врахував в достатній мірі дані про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходу, що унеможливить виконання покарання у виді штрафу, не вжив заходів для відшкодування завданих збитків, у звязку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про мякість призначеного покарання є обґрунтованими.

За таких обставин, вирок у частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, яким обвинуваченому слід призначити покарання в виді обмеження волі у мінімальному розмірі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, колегія суддів вважає за можливе прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України,колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2014 року відносно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 1 року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обовязки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: 1 2 3