Рішення № 55062995, 15.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/4818/14-ц Головуючий у 1 інстанції Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/778/162/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

ОСОБА_2,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

В позові зазначала, що 10.09.2005 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрацій актів цивільного стану Орджонікідзевського районного Запорізького міського управління юстиції. На даний час фактично шлюбні відносини між ними припинені. Від даного шлюбу вони мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач має постійну роботу та регулярний заробіток, проте їй та дитині матеріальної допомоги не надає.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дитин6и в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто із ОСОБА_3 судовий збір в сумі 243,60 грн. в дохід держави.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити, стягнувши з ОСОБА_3 аліменти на корсить ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2015 року.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.

Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_4О, про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 10.09.2005 року між ОСОБА_4О, та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрацій актів цивільного стану Орджонікідзевського районного Запорізького міського управління юстиції. Шлюб розірвано 13.06.2015 року. Від даного шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач має постійну роботу та регулярний заробіток.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Разом з тим суд першої інстанції у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України на вказані вимоги закону уваги не звернув, помилково зазначив, що відповідач ухиляється від зобов'язання утримувати дитину. Даний висновок зроблено на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи судом ухвалено заочне рішення. В задоволені заяви про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовлено.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 не заперечував щодо стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина, але починаючи лише із 01.09.2015 року, оскільки з травня 2014 року по вересень 2015 року він піклувався про сина та надавав йому матеріальну допомогу. Син фактично проживав разом із ним за адресою - м. Запоріжжя вул.. Перемоги 131- А кв.22., що підтверджено довідкою з місця проживання( а.с.43)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6,ОСОБА_7 також підтвердили дані обставини, щодо піклування відповідача про сина та надання йому матеріальної допомоги.

Колегія суддів вважає ці докази допустимими та належними, відповідно до вимог ст. ст. 57-59 ЦПК України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до ст.309 ЦПК України , із зазначенням періоду стягнення аліментів із відповідача з 01.09.2015 року.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 червня 2014 року у цій справі змінити в частини періоду стягнення аліментів.

Зазначивши, щодо стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: