Рішення № 55062251, 17.12.2015, Веселівський районний суд Запорізької області

Номер справи № 313/1028/15-ц

Номер провадження № 2/313/305/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року Веселівський районний суд

Запорізької області

В СКЛАДІ:

Головуючого судді: Калабухової О.А.

При секретарі: Бадюла В.А.

За участю:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

Представника третьої особи: ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому засіданні в залі засідань Веселівського районного суду цивільну справу за позовом:

ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5, Відділу Держкомзему у Веселівському районі про визнання права довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом та визнання Договору оренди земельної ділянки № 18 від 13.08.2012 року, недійсним, суд -

ВСТАНОВИВ

В провадженні Веселівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа № 313/1028/15-ц за позовом ОСОБА_6 до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5, Відділу Держкомзему у Веселівському районі про визнання права довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом та визнання Договору оренди земельної ділянки № 18 від 13.08.2012 року, недійсним, в якому вказане наступне:

24.03.1992 року виконавчим комітетом Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області було видано рішення №79 «Про відвід земель», відповідно до п.1 якого виконавчий комітет Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області вирішив дозволити складання проекту відведення під фермерське господарство гр. ОСОБА_7 на площі 20 га ріллі на землях запасу Таврійської сільської Ради (при умовах реєстрації на території Таврійської сільської Ради). 31.03.1992 року виконавчим комітетом Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області було видано рішення №62 «Про часткову зміну рішення райвиконкому від 24.03.1992 року «Про відведення землі», відповідно до п.1 якого, виконавчий комітет Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області вирішив відмінити пункт 1 рішення виконавчого комітету Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області від 24.03.1992 року №79 «Про відведення землі» і викласти його в наступній редакції: «Дозволити складання проекту відведення під фермерське господарство гр. ОСОБА_7 на площі 50 га рілля на землях держзапасу Таврійської сільської Ради народних депутатів (в т.ч. 30 га буде надано в користування після збирання озимої ржі» 17.04.1992 року Веселівською районною Радою народних депутатів Запорізької області Української РСР на ХІІ сесії ХХІ скликання було видано рішення №5, відповідно до п.1 якого Веселівська районна Рада народних депутатів вирішила надати земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 ріллі 50 га, лісосмуг 5,3 га, госп.подвір'я 2,6 га, ями 0,6 га. 17.04.1992 року Веселівською районною Радою народних депутатів Запорізької області Української РСР ОСОБА_7 було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 14. 12.01.1993 року Веселівською районною державною адміністрацією за адресою: 72241, Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 7, зареєстровано Фермерське господарство «Гема», про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи. 12.01.1993 року Розпорядженням представника Президента України у Веселівському районі №4 зареєстровано Статут Фермерського господарства «Гема» та призначено головою ФГ «Гема» ОСОБА_7. 04.10.1993 року Запорізькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук проведено детальне грунтово-агрохімічне обстеження селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 та складено технічний висновок. 08.05.2001 року Мелітопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області видано довідку за №497, відповідно до якої Фермерське господарство «Гема» зареєстровано у Веселівському відділенні Мелітопольської МДПІ як платник фіксованого сільськогосподарського податку. 15.05.2001 року Мелітопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області видано довідку за №147 про взяття на облік платника податків, відповідно до якої Фермерське господарство «Гема» взято на облік платника податків 15.01.1993 року у Веселівському відділенні Мелітопольської МДПІ. 13.02.2005 року помер чоловік ОСОБА_4 та голова Фермерського господарства «Гема» - ОСОБА_7. Спадкоємцем всього майна, що залишилося після померлого ОСОБА_7 являється ОСОБА_4. 16.10.2012 року державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1143. При цьому державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, відмовлено - ОСОБА_4, як спадкоємцю всього майна померлого ОСОБА_7, у видачі Свідоцтва про право на вказану спадщину за законом в частині вказаної земельної ділянки, оскільки за життя спадкодавцем ОСОБА_7 не було оформлено свого права власності на вищевказану земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства України. 16.10.2012 року ОСОБА_4, зареєстрована як голова Фермерського господарства «Гема», про що позивачу державним реєстратором Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області було видано Виписку з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №167996. 16.10.2012 року державним реєстратором Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області було зареєстровано Статут Фермерського господарства «Гема» (нова редакція). Відповідно до п.1.2 Статуту ФГ «Гема»: «Засновником та Головою Господарства є громадянка України ОСОБА_4.» Відповідно до п.1.5 Статуту ФГ «Гема»: «Для організації діяльності Господарству передано у постійне користування наступна земельна ділянка: земельна ділянка загальним розміром 59,3 га, що розташована на землях Таврійської сільської ради Веселівського району та надана на підставі рішення Веселівської районної ради №5 від 17.04.1992 року.» Після смерті голови ФГ «Гема», процедури реорганізації, ліквідації та процедури банкрутства не розпочато, ОСОБА_4, продовжє здійснювати статутну діяльність, зокрема користуватися земельною ділянкою, фіксований сільськогосподарський податок на вказану земельну ділянку до органів ДПІ сплачує з моменту смерті свого чоловіка та до теперішнього часу, постійно звітуває до органів статистики та податкової інспекції з приводу ведення фермерського господарства, та продовжує діяльність фермерського господарства. 19.03.2012 року, з метою отримання довідки на сплату фіксованого сільськогосподарського податку за земельну ділянку загальною площею 59,3 га, ОСОБА_4 звернулася до Відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, посадова особа якої надала ОСОБА_4 розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області №45 «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» від 15.02.2012 року, відповідно до п.п.1, 2, 3 якого голова районної державної адміністрації вирішив в звязку зі смертю 13.02.2005 року голови Фермерського господарства «Гема» ОСОБА_7 визнати Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237, виданого на імя ОСОБА_7, таким, що втратив чинність. Земельну ділянку загальною площею 59,3 га, в тому числі 50 га ріллі, передати до земель запасу Таврійської сільської ради. Відділу Держкомзему у Веселівському районі внести зміни до земельно-облікових документів. 25.03.2012 року ОСОБА_5 почав обробляти земельну ділянку, що була надана ОСОБА_7 на праві довічного успадкованого володіння землею. Цього ж дня ОСОБА_4, зателефонувала до чергової частини Веселівського РВ УМВС України в Запорізькій області з усною заявою про самовільне зайняття земельної ділянки. 09.04.2012 року ОСОБА_5 здійснив посів зернових на вказаній земельній ділянці. Проведення посівних робіт на даній земельній ділянці ОСОБА_5 аргументував дозволом Веселівської РДА. 13.08.2012 року між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони було укладено Договір оренди земельної ділянки №18.

За умовами п.п.1, 2, 9, 26 згадуваного Договору оренди земельної ділянки №18:

- Орендодавець, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,0000, у тому числі рілля - 42,7150 га та 7,2850 га, під господарськими будівлями і дворами 0,0 га, пасовища 0,0 га.

- Орендна плата вноситься орендарем у формі та встановлена у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та складає 33 343 (тридцять три тисячі триста сорок три) грн. 15 коп.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб відсутні. 26.10.2012 року Договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №232120004000326. В 2012, 2013 роках ОСОБА_5 обробляв та засіював земельну ділянку, тобто, повноцінно користувався землею, що була надана померлому чоловіку позивача - ОСОБА_7 на праві довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського господарства, посилаючись на Договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, що укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони.

21.02.2013 року Запорізьким окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу №0870/5863/12 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області,Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження, винесено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» №45 від 15.02.2012 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року, залишено без змін. В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядались. З цього слідує, що ОСОБА_4, як єдиний спадкоємець всього майна після померлого ОСОБА_7, та голова Фермерського господарства «Гема», є тією самою єдиною заінтересованою особою, якій і надано право звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, недійсним, так як даним правочином порушено права та інтереси ОСОБА_4 як спадкоємця всього майна померлого ОСОБА_7 Крім того, як позивачем зазначалось вище, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» №45 від 15.02.2012 року, скасовано. В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядались, а отже у Веселівської РДА відсутні підстави для укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з іншою особою.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягає та пояснює, що 24.03.1992 року виконавчим комітетом Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області було видано рішення №79 «Про відвід земель», відповідно до п.1 якого виконавчий комітет Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області вирішив дозволити складання проекту відведення під фермерське господарство гр. ОСОБА_7 на площі 20 га ріллі на землях запасу Таврійської сільської Ради (при умовах реєстрації на території Таврійської сільської Ради). 31.03.1992 року виконавчим комітетом Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області було видано рішення №62 «Про часткову зміну рішення райвиконкому від 24.03.1992 року «Про відведення землі», відповідно до п.1 якого виконавчий комітет Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області вирішив відмінити пункт 1 рішення виконавчого комітету Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області від 24.03.1992 року №79 «Про відведення землі» і викласти його в наступній редакції: «Дозволити складання проекту відведення під фермерське господарство гр. ОСОБА_7 на площі 50 га рілля на землях держзапасу Таврійської сільської Ради народних депутатів (в т.ч. 30 га буде надано в користування після збирання озимої ржі).» 17.04.1992 року Веселівською районною Радою народних депутатів Запорізької області Української РСР на XII сесії XXI скликання було видано рішення №5, відповідно до п.1 якого Веселівська районна Рада народних депутатів вирішила надати земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 - ріллі 50 га, лісосмуг 5,3 га, госп.подвір'я 2,6 га, ями 0,6 га. 17.04.1992 року Веселівською районною Радою народних депутатів Запорізької області Української РСР ОСОБА_7 було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 14. У відповідності до діючого законодавства на момент створення Фермерського господарства «Гема», зокрема Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була наявність земельної ділянки, що мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. 12.01.1993 року Веселівською районною державною адміністрацією за адресою: 72241, Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 7, зареєстровано Фермерське господарство «Гема», про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. 12.01.1993 року Розпорядженням представника Президента України у Веселівському районі №4 зареєстровано Статут Фермерського господарства «Гема» та призначено головою ФГ «Гема» ОСОБА_7. 04.10.1993 року Запорізькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук проведено детальне грунтово-агрохімічне обстеження селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 та складено технічний висновок. 08.05.2001 року Мелітопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області видано довідку за №497, відповідно до якої Фермерське господарство «Гема» зареєстровано у Веселівському відділенні Мелітопольської МДШ як платник фіксованого сільськогосподарського податку. 15.05.2001 року Мелітопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області видано довідку за №147 про взяття на облік платника податків, відповідно до якої Фермерське господарство «Гема» взято на облік платника податків 15.01.1993 року у Веселівському відділенні Мелітопольської МДШ. 13.02.2005 року помер чоловік ОСОБА_4 та голова Фермерського господарства «Гема» - ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №007137, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Веселівського районного управління юстиції Запорізької області від 12.04.2005 року. 12.08.2005 року Веселівською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_9 про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи після померлого ОСОБА_7. Відповідно до довідки Веселівської державної нотаріальної контори від 20.04.2006 року спадкоємцем всього майна, що залишилося після померлого ОСОБА_7 являється ОСОБА_4. 16.10.2012 року державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1143. При цьому державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, відмовлено - ОСОБА_4, як спадкоємцю всього майна померлого ОСОБА_7, у видачі Свідоцтва про право на вказану спадщину за законом в частині вказаної земельної ділянки, оскільки за життя спадкодавцем ОСОБА_7 не було оформлено свого права власності на вищевказану земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства України. 16.10.2012 року ОСОБА_4, зареєстрована як голова Фермерського господарства «Гема», про що їй державним реєстратором Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області було видано Виписку з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №167996. 16.10.2012 року державним реєстратором Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області було зареєстровано Статут Фермерського господарства «Гема» (нова редакція). Відповідно до Статуту ФГ «Гема»: «Засновником та Головою Господарства є громадянка України ОСОБА_4.» Відповідно до п.1.5 Статуту ФГ «Гема»: «Для організації діяльності Господарству передана у постійне користування наступна земельна ділянка: земельна ділянка загальним розміром 59,3 га, що розташована на землях Таврійської сільської ради Веселівського району та надана на підставі рішення Веселівської районної ради №5 від 17.04.1992 року.»

Таким чином, ОСОБА_4, своєчасно звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 та своєї відмови від спадщини не надавала, так само як не відмовлялась від права користування вказаною земельною ділянкою та ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.4.14 Глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав до закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємця витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно п.4.15 Глави 10 розділу 2 Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.4.20 Глави 10 розділу 2 Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування»у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно правил ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, а відповідно до ст.19 Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Згідно ч.2 ст. 407 ЦК України та ч.2 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В статті 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

В порядку ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Положення п.6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідні з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5- рп/2005.

Пункт 2 чинної на момент смерті спадкодавця постанови Кабінету міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на земельні ділянки та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05.12.1990 року №511 «Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю» громадянам надавались земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковане володіння.

Земельним Кодексом Української РСР від 18.12.1990 року також передбачалося право громадян на довічне успадковування володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 року №889 «Про форми державних актів на право та володіння або користування землею» і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, які втратили чинність, затверджено форму державного акта на право довічного успадкованого володіння землею та умови надання такого права.

З введенням в дію 15 березня 1992 року Земельним кодексом Української РСР надання такого права не передбачалось, але підпунктом 2 пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» передбачалося, що громадяни, підприємства, установи і організації які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому прядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до п.8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №563 «Про земельну реформу «визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 року №1492дію вказаного пункту продовжено до 01 січня 2008 року.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп зазначений вище пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб...

У відповідності до вимог частин 3-6, 10, пункту 5.3 Рішення Конституційного суду України у справі (про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 передбачено, що після набрання чинності ст.92 ЗК України ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законом випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Отже, з цього слідує, що користувачі земельних ділянок, права яких посвідчено державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов'язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Керуючись положенням ст.141 ЗК України слід прийти до висновку, що існуючий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є дійсним до моменту добровільної відмови користувача від права користування земельною ділянкою.

Згідно ст.З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2013 року) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст.16 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно вимог ст.19 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно до п.п.9 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є: державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею у тому числі на умовах оренди», яка затверджена наказом Державного Комітету України по земельним ресурсам 04.05.99 №43, присвоєння кадастрового номера земельній ділянці при видачі державного акта про право приватної власності на землю, на той час нічим не було передбачено.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище доказів, представник позивача вважає, що державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237 від 17.04.1992 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №14, площею 59,3 га землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського господарства, виданого Веселвською районною радою народних депутатів на підставі рішення Веселівської районної ради народних депутатів Веселівського району Запорізької області від 17 квітня 1992 року №5, на ім'я ОСОБА_7, є дійсними на сьогоднішній день.

Крім того він звертає увагу суду на те, що, відповідно до державного акту на право довічного успадкованого володіння землею №000237, земельна ділянка розміром 59,3 га ріллі була надана фізичній особі ОСОБА_7 для створення фермерського (селянського) господарства, а так як 13.02.2005 року ОСОБА_7 помер, то з 13.02.2005 року відкрилася спадщина на все майно та майнові права, що належало померлому на день смерті, в т.ч. - на право користування землею.

Після смерті голови ФГ «Гема», процедури реорганізації, ліквідації та процедури банкрутства не розпочато. ОСОБА_4, продовжує здійснювати статутну діяльність, зокрема користується земельною ділянкою, фіксований сільськогосподарський податок на вказану земельну ділянку до органів ДПІ сплачує з моменту смерті свого чоловіка та до теперішнього часу, постійно звітує до органів статистики та податкової інспекції з приводу ведення фермерського господарства, та продовжує діяльність фермерського господарства, то дане право може бути успадковане нею відповідно до чинного цивільного законодавства.

Відповідно до довідки Таврійської сільської ради, Веселівського району Запорізької області від 02.02.2015 року за вих.№92 на території сільської ради знаходиться в постійному користуванні земельна ділянка під ФГ «Гема», керівник ОСОБА_4, загальною площею 59,3 га, в т.ч. 50,0 га рілля.

Враховуючи викладене, та те, що право на довічне успадковування володіння земельною ділянкою не припинишся ОСОБА_4, прийняла спадщину, проте нотаріально оформити своє спадкове право на земельну ділянку позбавлена можливості з незалежних від неї підстав - ОСОБА_4, вважаю за необхідне звернутися до суду з метою захисту свого права шляхом визнання за мною права довічного спадкового володіння земельною ділянкою площею 59,3 гектари, яка знаходиться на території Таврійської сільської ради, Веселівського району Запорізької області, що залишилася після смерті ОСОБА_7, який помер 13.02.2005 року.

19.03.2012 року, з метою отримання довідки на сплату фіксованого сільськогосподарського податку за земельну ділянку загальною площею 59,3 га, ОСОБА_4 звернулася до Відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, посадова особа якої надала ОСОБА_4 розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області №45 «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» від 15.02.2012 року, відповідно до п.п.1, 2, 3 якого голова районної державної адміністрації вирішив в зв'язку зі смертю 13.02.2005 року голови Фермерського господарства «Гема» ОСОБА_7 визнати Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237, виданого на ім'я ОСОБА_7, таким, що втратив чинність. Земельну ділянку загальною площею 59,3 га, в тому числі 50 га ріллі, передати до земель запасу Таврійської сільської ради. Відділу Держкомзему у Веселівському районі внести зміни до земельно-облікових документів.

25.03.2012 року ОСОБА_5 почав обробляти земельну ділянку, що була надана ОСОБА_7 на праві довічного успадкованого володіння землею. Цього ж дня - ОСОБА_4, зателефонувала до чергової частини Веселівського РВ УМВС України в Запорізькій області з усною заявою про самовільне зайняття земельної ділянки.

09.04.2012 року ОСОБА_5 здійснив посів зернових на вказаній земельній ділянці. Проведення посівних робіт на даній земельній ділянці ОСОБА_5 аргументував дозволом Веселівської РДА.

13.08.2012 року між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони було укладено Договір оренди земельної ділянки №18.

За умовами п.п.1, 26 згадуваного Договору оренди земельної ділянки №18:

Орендодавець, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,0000, у тому числі рілля - 42,7150 га та 7,2850 га, під господарськими будівлями і дворами - 0,0 га, пасовища - 0,0 га.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб відсутні.

26.10.2012 року Договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №232120004000326.

В 2012, 2013 роках ОСОБА_5 обробляв та засіював земельну ділянку, тобто, повноцінно користувався землею, що була надана померлому чоловіку позивача ОСОБА_7 на праві довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського господарства, посилаючись на Договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, що укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони.

21.02.2013 року Запорізьким окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу №0870/5863/12 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області,Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження, винесено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» №45 від 15.02.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року, залишено без змін.

В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядались.

Відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України: «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.»

Відповідно до ч.І ст.57 ЦПК України: «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.»

Відповідно до ч.І ст.58 ЦПК України: «Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.»

Згідно ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.153 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.З ст.215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз.2 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

З цього слідує, що ОСОБА_4, як єдиний спадкоємець всього майна після померлого ОСОБА_7, та голова Фермерського господарства «Гема», є тією самою єдиною заінтересованою особою, якій і надано право звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, недійсним, так як даним правочином порушено права та інтереси ОСОБА_4 як спадкоємця всього майна померлого ОСОБА_7

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» №45 від 15.02.2012 року, скасовано. В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядались, а отже у Веселівської РДА відсутні підстави для укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з іншою особою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.І ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тому представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 59,3 га, згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею №000237 від 27.04.1992 року, розташовану на території Таврійської сільської ради, Веселівського району Запорізької області, що залишилася після смерті ОСОБА_7, який помер 13.02.2005 року. Визнати договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26.10.2012 року за №232120004000326, недійсним. Судові витрати залишити за позивачем.

У судовому засіданні представник Веселівської районної адміністрації Запорізької області просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі клопотання голови Таврійської сільської ради і враховуючи той факт, що правонаступництво по фермерському господарству довготривалий час не було оформлено та керуючись ст. 123 Земельного кодексу України 05.03.2012 за № 72 головою райдержадміністрації прийняте розпорядження «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою» відповідно до якого, громадянину ОСОБА_5 було надано дозвіл на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для передачі її в оренду строком на 10 років із земель сільськогосподарського призначення державної власності Таврійської сільської ради, загальною площею 50,0 га ріллі, для ведення фермерського господарства.

Крім того, розпорядженням голови Веселівської райдержадміністрації від 30.07.2012 року № 195 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду» гр. ОСОБА_5 затверджено технічну документацію на земельну ділянку загальною площею 50,0 га, що розташована на землях державної власності Таврійської сільської ради та 13.08.12 за № 18 укладено договір оренди землі. 26.10.2012 договір пройшов державну реєстрацію у відділі Держкомзему Веселівського району, тобто набрав законної сили.

Здійснюючи вищевикладене, Веселівська райдержадміністрація керувалась і враховувала наступні законодавчо обґрунтовані підстави і можливості.

На підставі рішення 12 сесії 21 скликання ради народних депутатів Веселівського району Запорізької області від 17.04.1992 саме гр. ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства із земель державної власності Таврійської сільської ради була надана земельна ділянка площею 59,3 га., на праві довічного успадковуваного володіння, що посвідчено відповідним Державним актом № 000237 (тобто земельна ділянка надавалась фізичній, а не юридичній особі).

В результаті, отримавши земельну ділянку, гр.ОСОБА_7 на початку 1993 року створив фермерське господарства «ГЕМА», яке і очолив.

Тобто, гр.ОСОБА_7 створив юридичну особу - фермерське господарство «ГЕМА» на земельній ділянці, яку йому було надано на праві саме постійного користування, так як на момент видачі (1992 рік) гр.ОСОБА_7 державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, саме ця форма державних актів була передбачена постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 № 889, при наданні земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства.

В подальшому, відповідно до постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201 «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», Закону України від 11.12.2003 № 1377 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та до п.2 постанови КМУ від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» вищезазначена форма державного акта залишалась чинною, однак підлягала заміні у разі добровільного звернення громадян, так як відповідно до ст.92 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року і нині діючого зі змінами) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Разом з тим, п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, згідно Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 цей пункт втратив чиннісь, як такий, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в частині зобов»язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, ті особи, яким було надано в постійне користування земельні ділянки до набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 2001 року, користуються таким правом, поки будуть існувати ці особи та земельні ділянки в тих же розмірах та з тим же цільовим призначенням або поки такі особи добровільно не побажають переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Разом з тим, слід звернути увагу на вищезазначене Рішення Конституційного Суду України в частині щодо відповідності Конституції України положень ст.92, пункту 6 розділу X «Перехідні Положення» Земельного Кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідно до змісту якого, право довічного успадкованого володіння землею відноситься до права користування.

Отже, враховуючи вищевикладене гр.ОСОБА_7 мав встановлену законом можливість переоформити наявний у нього Державний акт на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, який фактично значно обмежував його право по відношенню до даної земельної ділянки, на Державний акт на право власності на неї, що в свою чергу надало б гр.ОСОБА_7 реалізувати можливості передбачені статтями 78, 81, 90 ЗК України, а саме:

-відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками;

-відповідно до ст.80 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі ...приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

-відповідно до ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) інше.

В свою чергу, право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до ст.92 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року), це лише право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній або державній власності, без встановлення строку.

Тобто, маючи земельну ділянку лише на праві постійного користування, реалізувати можливості щодо розпорядження нею гр.ОСОБА_7 не мав законодавчо встановленого права.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991, яке діяло на момент відкриття гр.ОСОБА_7 фермерського господарста, та до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003, який вступив в дію ще за життя гр.ОСОБА_7 основним регулюючим правовий статус, внутрішні та зовнішні відносини фермерського господарства документом є його Статут.

Тобто, фермерське господарство, як самостійний господарюючий суб»єкт, здійснює?вою діяльність на основі Статуту.

Відповідно до вимог п.4 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» в статуті обов»язково зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать чинному законодавству України.

В свою чергу, відповідно до ст.19 ЗУ «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, матеріальні цінності,....право користування

землею, водою,...а також інші майнові права, грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до складеного капіталу.

Слід підкреслити, що належне фермерському господарству майно отримало назву «складеного капіталу» з тим, щоб підкреслити відсутність у фермерських господарств поділу майна на те, що перебуває у статутному фонді юридичної особи, та на інше майно, що належить цій особі на праві власності.

Отже, враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, до складеного капіталу фермерського господарства входить саме право користування землею, яке фактично повинно передаватись його членами, на термін, визначений у статуті господарства.

Однак, у зареєстрованому 16.10.2012 статуті ФГ «ГЕМА» взагалі нічого не визначено про передачу саме громадянином ОСОБА_7 фермерському господарству на певний період права користування земельною ділянкою, яка належала йому на праві постійного користування згідно відповідного Державного акту.

Навпаки, в п.1.5 вищезазначеного статуту зазначено, що «Для організації діяльності Господарства передана у постійне користування земельна ділянка загальним розміром 59,3 га, що розташована на землях Таврійської сільської ради Веселівського району та надана на підставі рішення Веселівської районної ради № 5 від 17.04.1992 року». В свою чергу, у зазначеному рішенні № 5 чітко визначено, що дана земельна ділянка надана саме фізичній особі ОСОБА_10, а не фермерському господарству «ГЕМА». Тобто, складаючи статут та затверджуючи його, голова фермерського господарства - ОСОБА_4 внесла в нього неправдиві відомості.

На момент прийняття оспорюваного договору оренди землі, керівником, засновником та особою, яка має вчиняти юридичні дії без довіреності від імені юридичної особи - ФГ «ГЕМА» був саме гр.ОСОБА_7, який фактично вже помер (лютий 2005 року), а зміни щодо голови або засновника до Статуту не вносились та державну реєстрацію не проходили.

Разом з тим, на час укладення договору (13.08.2012), не було жодного юридично унормованого документу, який би підтверджував факт приналежності гр.ОСОБА_4 до юридичної особи - ФГ «ГЕМА» або до оспорюваної земельної ділянки, тобто її право власності на них, як то:

-рішення суду про право власності на фермерське господарство «ГЕМА»;

-свідоцтво про право власності на ФГ «ГЕМА» оформленого в порядку спадкування;

-свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства «ГЕМА», як юридичної особи, з визначенням громадянки ОСОБА_4 його керівником;

-державного акту на право власності на спірну земельну ділянку або інші юридично оформлені документи, що підтверджують

право користування нею.

Отже, враховуючи вищевикладене, на момент укладення спірного договору, ФГ «Гема» не мало ні засновника, ні керівника та жодного юридичновповноваженого представника.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування (п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З вказаного вбачається, що законодавець чітко окреслив коло осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про захист прав на землю.

Вважаю, що позивач - фізична особа ОСОБА_4 є неналежним позивачем з огляду на наступне:

відповідно до фактичних обставин та змісту позовної заяви позивач зазначає, що на основі спірної земельної ділянки створено фермерське господарство «ГЕМА», яке фактично і являлось її користувачем, і яке має являтись належним позивачем у справі.

В той же час, позивач чітко не зазначив які саме її права чи законні інтереси порушує спірний правочин, з огляду на ту обставину, що вона особисто не являється ні власником ні користувачем спірної земельної ділянки.

Аналогічну вищевикладену позицію Веселівської райдержадміністрації, щодо належності позивача гр. ОСОБА_4, висловлено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.06.2015, винесену на підставі касаційної скарги Веселівської райдержадміністрації на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 31.03.2014 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03.09.2014.

Разом з тим, слід зазначити, що в зв»язку з тим, що оспорювана земельна ділянка належала померлому гр.ОСОБА_7 на праві постійного користування (так як гр.ОСОБА_7 своєчасно не оформив земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства і не отримав Державний акт на землю нового зразка, форма якого була затверджена постановою постановою

КМУ від 02.04.2002 № 449, то наявний у нього Державний акт прирівнюються до права постійного користування), а не на праві власності, то успадкувати дану земельну ділянку після його смерті спадкоємці не взмозі в зв»язку із наступним:

-відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю;

-відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто, розкриваючи більш детально вищевикладене, слід зазначити, що відповідно до ст.25 ЦК України здатність фізичної особи (людини) мати цивільні права та обов»язки є цивільною правоздатністю, яка виникає з моменту народження людини і припиняється її смертю.

Однак, правоздатність слід відрязняти від суб»єктивного права. Тобто, правоздатність - це загальна передумова, на підставі якої, в особи, за наявності певних юридичних фактів, виникає конкретне суб»єктивне право та разом з тим, правоздатність в особи є завжди, конкретного суб»єктивного права може і не бути.

Отже, людина, як правоздатна особа, може придбати майно на праві власності. Однак, суб»єктивне право на це майно у неї виникає лише за наявності певних юридичних фактів, наприклад, в результаті договірних відносин, спадкування тощо.

Разом з тим, слід зазначити, що правоздатність відрізняється від суб»єктивного права тим, що вона не може бути передана іншій особі, тоді як більшість суб»єктивних прав можуть бути відчужені.

Отже, враховуючи вищевикладене нормативне підгрунття, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою втрачає чинність після смерті громадянина, якому вона була надана і тому, відповідно, не можуть входити до складу спадкового майна.

Тому, враховуючи той факт, що гр.ОСОБА_7 мав земельну ділянку на праві постійного користування згідно відповідного державного акту, а отже, відповідно до вимог ст.92 Земельного кодексу України, мав право лише нею володіти і користуватись без права розпорядження на власний розсуд в межах визначених чинним законодавством, так як за життя Він не переоформив державний акт на земельну ділянку згідно вимог оновленого земельного законодавства, а тому і не мав права власності на неї, відповідно і успадкуванню дана земельна ділянка не підлягає, так як вона є власністю Держави.

Отже, враховуючи той факт, що ні гр. ОСОБА_4, яке фізична особа, ні ФГ «Гема», в особі громадянки ОСОБА_4 не має жодного підтвержджуючого правовстановлюючого документу на оспорювану земельну ділянку і зважаючи на те, що гр.ОСОБА_9 після смерті спадкодавця - гр.ОСОБА_7 протягом тривалого часу не оформила належним чином своє право користування спірною земельною ділянкою і фактично ні ким не очолюване та не представнене господарство користувалось спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, вважаємо, що Веселівська районна державна адміністрація не виходила за межі діючого законодавства України і прийняла розпорядження від 05.03.2012 № 72 «Про надання дозволу на складання технічної документації», від 30.07.2012 № 195 «Про завтердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду» та відповідно уклала договір від 13.08.2012 № 18 на нормативно-обгрунтованій підставі і причин для визнання його недійсним не вбачає.

В свою чергу, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:........

3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

У позовній заяві позивач посилається на норми ст. ст. 215, 216, 236 ЦК України, при цьому чітко не зазначаючи норму матеріального права відповідно до якої спірний Договір може бути визнаний недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Ч. 2 ст. 15 зазначеного Закону України встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В свою чергу, Веселівською райдержадміністрацією при укладенні спірного договору оренди землі всі вимоги чинного, на момент укладення договору, законодавства (порядок укладення договору (вимога ст. 123 Земельного кодексу України), форма (вимога постанови КМУ від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»), зміст {вимоги Закону України «Про оренду землі»), право та дієздатна воля сторін (вимога ЦК України), державна реєстрація договору оренди землі (вимога Закону України «Про оренду землі» та ЦК України)) та істотні умови дотримані.

Отже, враховуючи документаційну недоведеність юридичної належності сторони - Позивача по справі до спірної земельної ділянки та відсутність фактів недотримання Веселівською районною державною адміністрацією нормативного порядку укладення договору оренди землі від 13.08.2012 № 18, вважаємо, що підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі відсутні.

Стосовно позовних вимог щодо визнання за позивачем ОСОБА_4 права на довічне успадковане володіння та користування спірною земельною ділянкою, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Прийняттям Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про селянське (фермерське) господарство».

Закон України «Про фермерське господарство» не містить такої форми володіння землею як довічне успадковане володіння, а також не передбачає успадкування права володіння земельною ділянкою. Зазначеним Законом закріплюється право на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства у власність або в оренду із земель державної або комунальної власності.

Землі фермерського господарства складаються із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності: земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ст.12 Закону України «Про фермерське господарство»).

Пунктом 8 постанови Верховної ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13.03.1992 року № 2200-ХИ встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковане або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Оскільки Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року передбачав право колективної і приватної власності громадян на землю зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства і не передбачав такої форми володіння землею як довічне успадковане володіння, то п.6 Перехідних положень надавалося громадянам право, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві до 1 січня 2005 року, та продовжено до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право користування земельними ділянками, наданих для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду.

ОСОБА_11, отримавши на підставі рішення 12 сесії 21 скликання ради народних депутатів Веселівського району Запорізької області від 17.04.1992 у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 59,3 га не переоформив за життя земельну ділянку, яка знаходилася в постійному користуванні фермерського господарства, на право власності або право оренди.

З наявних у позовній заяві матеріалів не вбачається, що за життя ОСОБА_10 звертався до компетентних органів щодо переоформлення земельної ділянки наданої йому в довічне успадковане володіння на право оренди, документів, підтверджуючих зміну титулу прав на зазначену земельну ділянку за життя останнього позивачем не надано.

Доводи гр. ОСОБА_4 у позові про ге, що при розгляді справи необхідно приймати до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року, яким визнано неконституційними положення п.6 розділу 9 «Перехідні положення» в частині щодо втрати громадянами після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, на думку Веселівськоїх райдержадміністрації не є беззаперечними, оскільки за рішенням Конституційного Суду громадяни, які набули право постійного користування земельною ділянкою в порядку встановленому законом, але за нині діючим законодавством не можуть мати їх на такому праві, не обмежені строком за свого життя переоформити право користування земельною ділянкою на право власності або право оренди. Спадкодавець - гр. ОСОБА_10 втратив надане йому право не у зв'язку з тим, що сплив строк встановлений законом для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою наданою йому у довічне успадковане володіння, а тому що він не встиг реалізувати своє право за життя.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України за громадянами зберігається право щодо оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, яке може бути ними реалізоване за життя і в даний час.65

Права спадкоємців є похідними від прав спадкодавця, які належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки на момент відкриття спадщини Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», який передбачав надання громадянам земельних ділянок за їх бажанням у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства та відповідно до якого права володіння земельною ділянкою підлягали спадкуванню, втратив чинність, а Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року та чинний Земельний кодекс України не передбачають набуття такого права громадян на землю як довічне успадковане володіння та порядку успадкування такого володіння, то Веселівська рай держад міністрація, як відповідач 1 по справі вважає, що позовні вимоги гр. ОСОБА_4 про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою площею 59,3 га, розташованою на території Таврійської сільської ради Веселівського району та наданої спадкодавцеві гр. ОСОБА_7 у 1992 році в довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства не підлягають задоволенню.

01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів.

Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, яке розташоване за адресою: 69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, тел: 0-2-787- 45-24.

В свою чергу, оспорювана позивачем земельна ділянка перебуває у розпорядженні саме Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке було утворено в зв'язку з реорганізацією, проведеною на підставі постанов КМУ від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» та 05.06.2015 до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про реєстрацію юридичної особи публічного права - Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області, код ЄДРПОУ - 39820689.

Однак, у позовній заяві позивача відповідачем зазначено відділ Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, проте, як на момент подачі позову позивачем так і на даний час такого відділу вже не існує. Функції цього органу передано до управління Держгеокадастру в Мелітопольському районі, яке входить до складу Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області. Тому враховуючи вище викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не зявився. Про розгляд справи був повідомлений відповідно до норм діючого законодавства, що підтверджуються судовими повідомленнями. Заяви про розгляд справи без його участі чи заперечень до суду не надходило.

Представник третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорру ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечує та підтримує думку представника Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області

Представник третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорру, Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорру, Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи, відмічає наступне.

24.03.1992 року виконавчим комітетом Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області було видано рішення №79 «Про відвід земель», відповідно до п.1 якого виконавчий комітет Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області вирішив дозволити складання проекту відведення під фермерське господарство гр. ОСОБА_7 на площі 20 га ріллі на землях запасу Таврійської сільської Ради (при умовах реєстрації на території Таврійської сільської Ради). 31.03.1992 року виконавчим комітетом Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області було видано рішення №62 «Про часткову зміну рішення райвиконкому від 24.03.1992 року «Про відведення землі», відповідно до п.1 якого виконавчий комітет Веселівської районної Ради народних депутатів Запорізької області вирішив відмінити пункт 1 рішення виконавчого комітету Веселівської районної Радою народних депутатів Запорізької області від 24.03.1992 року №79 «Про відведення землі» і викласти його в наступній редакції: «Дозволити складання проекту відведення під фермерське господарство гр. ОСОБА_7 на площі 50 га рілля на землях держзапасу Таврійської сільської Ради народних депутатів (в т.ч. 30 га буде надано в користування після збирання озимої ржі).» 17.04.1992 року Веселівською районною Радою народних депутатів Запорізької області Української РСР на XII сесії XXI скликання було видано рішення №5, відповідно до п.1 якого Веселівська районна Рада народних депутатів вирішила надати земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 - ріллі 50 га, лісосмуг 5,3 га, госп.подвір'я 2,6 га, ями 0,6 га. 17.04.1992 року Веселівською районною Ради народних депутатів Запорізької області Української РСР ОСОБА_7 було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за номером 14. У відповідності до діючого законодавства на момент створення Фермерського господарства «Гема», зокрема Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була наявність земельної ділянки, що мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. 12.01.1993 року Веселівською районною державною адміністрацією за адресою: 72241, Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 7, зареєстровано Фермерське господарство «Гема», про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. 12.01.1993 року Розпорядженням представника Президента України у Веселівському районі №4 зареєстровано Статут Фермерського господарства «Гема» та призначено головою ФГ «Гема» ОСОБА_7. 04.10.1993 року Запорізькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук проведено детальне грунтово-агрохімічне обстеження селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 та складено технічний висновок. 08.05.2001 року Мелітопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області видано довідку за №497, відповідно до якої Фермерське господарство «Гема» зареєстровано у Веселівському відділенні Мелітопольської МДШ як платник фіксованого сільськогосподарського податку. 15.05.2001 року Мелітопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області видано довідку за №147 про взяття на облік платника податків, відповідно до якої Фермерське господарство «Гема» взято на облік платника податків 15.01.1993 року у Веселівському відділенні Мелітопольської МДШ. 13.02.2005 року помер чоловік ОСОБА_12 та голова Фермерського господарства «Гема» - ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №007137, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Веселівського районного управління юстиції Запорізької області від 12.04.2005 року. 12.08.2005 року Веселівською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_9 про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи після померлого ОСОБА_7. Відповідно до довідки Веселівської державної нотаріальної контори від 20.04.2006 року спадкоємцем всього майна, що залишилося після померлого ОСОБА_7 є ОСОБА_4. 16.10.2012 року державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1143. При цьому державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Веселівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області, відмовлено - ОСОБА_4, як спадкоємцю всього майна померлого ОСОБА_7, у видачі Свідоцтва про право на вказану спадщину за законом в частині вказаної земельної ділянки, оскільки за життя спадкодавцем ОСОБА_7 не було оформлено свого права власності на вищевказану земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства України. 16.10.2012 року ОСОБА_4, зареєстрована як голова Фермерського господарства «Гема», про що мені державним реєстратором Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області було видано Виписку з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №167996. 16.10.2012 року державним реєстратором Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області було зареєстровано Статут Фермерського господарства «Гема» (нова редакція). Відповідно до Статуту ФГ «Гема»: «Засновником та Головою Господарства є громадянка України ОСОБА_4.» Відповідно до п.1.5 Статуту ФГ «Гема»: «Для організації діяльності Господарству передана у постійне користування наступна земельна ділянка: земельна ділянка загальним розміром 59,3 га, що розташована на землях Таврійської сільської ради Веселівського району та надана на підставі рішення Веселівської районної ради №5 від 17.04.1992 року.»

Таким чином, ОСОБА_4, своєчасно звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 та своєї відмови від спадщини не надавала, так само як не відмовлялась від права користування вказаною земельною ділянкою та ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.4.14 Глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав до закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємця витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно п.4.15 Глави 10 розділу 2 Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.4.20 Глави 10 розділу 2 Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування»у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно правил ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, а відповідно до ст.19 Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Згідно ч.2 ст. 407 ЦК України та ч.2 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В статті 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

В порядку ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Положення п.6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідні з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5- рп/2005.

Пункт 2 чинної на момент смерті спадкодавця постанови Кабінету міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на земельні ділянки та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05.12.1990 року №511 «Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю» громадянам надавались земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковане володіння.

Земельним Кодексом Української РСР від 18.12.1990 року також передбачалося право громадян на довічне успадковування володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 року №889 «Про форми державних актів на право та володіння або користування землею» і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, які втратили чинність, затверджено форму державного акта на право довічного успадкованого володіння землею та умови надання такого права.

З введенням в дію 15 березня 1992 року Земельним кодексом Української РСР надання такого права не передбачалось, але підпунктом 2 пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» передбачалося, що громадяни, підприємства, установи і організації які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому прядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до п.8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №563 «Про земельну реформу «визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 року №1492дію вказаного пункту продовжено до 01 січня 2008 року.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп зазначений вище пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб...

У відповідності до вимог частин 3-6, 10, пункту 5.3 Рішення Конституційного суду України у справі (про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 передбачено, що після набрання чинності ст.92 ЗК України ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законом випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Отже, з цього слідує, що користувачі земельних ділянок, права яких посвідчено державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов'язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Керуючись положенням ст.141 ЗК України слід прийти до висновку, що існуючий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є дійсним до моменту добровільної відмови користувача від права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2013 року) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст.16 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно вимог ст.19 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно до п.п.9 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є: державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею у тому числі на умовах оренди», яка затверджена наказом Державного Комітету України по земельним ресурсам 04.05.99 №43, присвоєння кадастрового номера земельній ділянці при видачі державного акта про право приватної власності на землю, на той час нічим не було передбачено.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище доказів, вважаю, що державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237 від 17.04.1992 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №14, площею 59,3 га землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського господарства, виданого Веселвською районною радою народних депутатів на підставі рішення Веселівської районної ради народних депутатів Веселівського району Запорізької"!' області від 17 квітня 1992 року №5, на ім'я ОСОБА_7, є дійсними на сьогоднішній день.

Крім того, відповідно до державного акту на право довічного успадкованого володіння землею №000237, земельна ділянка розміром 59,3 га ріллі була надана фізичній особі ОСОБА_7 для створення фермерського (селянського) господарства, а так як 13.02.2005 року ОСОБА_7 помер, то з 13.02.2005 року відкрилася спадщина на все майно та майнові права, що належало померлому на день смерті, в т.ч. - на право користування землею.

Після смерті голови ФГ «Гема», процедури реорганізації, ліквідації та процедури банкрутства не розпочато ОСОБА_4, продовжує здійснювати статутну діяльність, зокрема користуєхться земельною ділянкою, фіксований сільськогосподарський податок на вказану земельну ділянку до органів ДПІ сплачувала з моменту смерті власного чоловіка та до теперішнього часу, постійно звітує до органів статистики та податкової інспекції з приводу ведення фермерського господарства, та продовжує діяльність фермерського господарства, то дане право може бути успадковане нею відповідно до чинного цивільного законодавства.

Відповідно до довідки Таврійської сільської ради, Веселівського району Запорізької області від 02.02.2015 року за вих.№92 на території сільської ради знаходиться в постійному користуванні земельна ділянка під ФГ «Гема», керівник ОСОБА_4, загальною площею 59,3 га, в т.ч. 50,0 га рілля.

Враховуючи викладене, та те, що право на довічне успадковування володіння земельною ділянкою не припинишся ОСОБА_4, прийняла спадщину, проте нотаріально оформити своє спадкове право на земельну ділянку позбавлена можливості з незалежних від мене підстав - ОСОБА_4, вважаю за необхідне звернутися до суду з метою захисту свого права шляхом визнання за мною права довічного спадкового володіння земельною ділянкою площею 59,3 гектари, яка знаходиться на території Таврійської сільської ради, Веселівського району Запорізької області, що залишилася після смерті ОСОБА_7, який помер 13.02.2005 року, що залишилася після смерті ОСОБА_7, який помер 13.02.2005 року.

19.03.2012 року, з метою отримання довідки на сплату фіксованого сільськогосподарського податку за земельну ділянку загальною площею 59,3 га, ОСОБА_4 звернулася до Відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, посадова особа якої надала ОСОБА_4 розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області №45 «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» від 15.02.2012 року, відповідно до п.п.1, 2, 3 якого голова районної державної адміністрації вирішив в зв'язку зі смертю 13.02.2005 року голови Фермерського господарства «Гема» ОСОБА_7 визнати Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею №000237, виданого на ім'я ОСОБА_7, таким, що втратив чинність. Земельну ділянку загальною площею 59,3 га, в тому числі 50 га ріллі, передати до земель запасу Таврійської сільської ради. Відділу Держкомзему у Веселівському районі внести зміни до земельно-облікових документів.

25.03.2012 року ОСОБА_5 почав обробляти земельну ділянку, що була надана ОСОБА_7 на праві довічного успадкованого володіння землею. Цього ж дня - ОСОБА_4, зателефонувала до чергової частини Веселівського РВ УМВС України в Запорізькій області з усною заявою про самовільне зайняття земельної ділянки.

09.04.2012 року ОСОБА_5 здійснив посів зернових на вказаній земельній ділянці. Проведення посівних робіт на даній земельній ділянці ОСОБА_5 аргументував дозволом Веселівської РДА.

13.08.2012 року між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони було укладено Договір оренди земельної ділянки №18.

За умовами п.п.1, 26 згадуваного Договору оренди земельної ділянки №18:

Орендодавець, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,0000, у тому числі рілля - 42,7150 га та 7,2850 га, під господарськими будівлями і дворами - 0,0 га, пасовища - 0,0 га.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб відсутні.

26.10.2012 року Договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №232120004000326.

В 2012, 2013 роках ОСОБА_5 обробляв та засіював земельну ділянку, тобто, повноцінно користувався землею, що була надана моєму померлому чоловіку ОСОБА_7 на праві довічного успадкованого володіння землею для ведення селянського господарства, посилаючись на Договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, що укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони.

21.02.2013 року Запорізьким окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу №0870/5863/12 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області,Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження, винесено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» №45 від 15.02.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року, залишено без змін.

В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядались.

Відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України: «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.»

Відповідно до ч.І ст.57 ЦПК України: «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.»

Відповідно до ч.І ст.58 ЦПК України: «Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.»

Згідно ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.153 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.З ст.215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз.2 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

З цього слідує, що - ОСОБА_4, як єдиний спадкоємець всього майна після померлого ОСОБА_7, та голова Фермерського господарства «Гема», є тією самою єдиною заінтересованою особою, якій і надано право звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, недійсним, так як даним правочином порушено права та інтереси ОСОБА_4 як спадкоємця всього майна померлого ОСОБА_7

Крім того, як мною зазначалось вище, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» №45 від 15.02.2012 року, скасовано. В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядались, а отже у Веселівської РДА відсутні підстави для укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з іншою особою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.І ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню. Судові витрати залишити за позивачем.

Що стосується заявленого клопотання представника Веселівськї РДА Запорізької області про заміну третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відповідачем, суд вважає Відділ Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області є належним відповідачем, що відповідає нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постанови Кабінету міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», ч.2 ст. 102-1, 141, 153 Земельного кодексу України, ст. 215, 216, 236, 407, 1216, 1217, 1218, 1296 ЦК України, ст. 57, 58, 51, 208-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5, Відділу Держкомзему у Веселівському районі про визнання права довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом та визнання Договору оренди земельної ділянки № 18 від 13.08.2012 року, недійсним задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 59,3 га, згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею № 000237 від 27.04.1992 року, розташовану на території Таврійської сільської ради, Веселівського району Запорізької області, що залишилася після смерті ОСОБА_7, який помер 13.02.2005 року.

Визнати договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012 року, укладений між Веселівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26.10.2012 року за №232120004000326, недійсним.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з часу оголошення рішення.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_13

17.12.2015