Рішення № 55060626, 18.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016Справа №910/28116/15За позовом Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1 465,92 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_2. (за дов.)Від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 18.01.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом № 1912 Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо до Фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3 про надання послуг по обслуговуванню транспортного засобу в сумі 1465,92 грн., з яких: 70, 00 грн. заборгованість за надані послуги, 229,26 грн. витрати за вивіз сміття, 461,13 грн. інфляція, 25,53 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 3 про надання послуг по обслуговуванню транспортного засобу.

Ухвалою суду від 05.11.2015 порушено провадження у справі № 910/281116/15, розгляд останньої призначено на 25.11.2015.

Ухвалою від 25.11.2015 в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 14.12.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача та не виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою від 14.12.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 28.12.2015.

Представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 14.12.2015 про порушення провадження у справі.

Клопотання судом задоволено.

28.12.2015 представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Клопотання судом задоволено.

Ухвалою від 28.12.2015, в порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.01.2016.

В судове засідання 18.01.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач повідомлений про дату та час розгляду належним чином, з адреси місцезнаходження до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2007 між Куренівським тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо (виконавець за договором) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (замовник за договором) укладений договір №3 про надання послуг по обслуговуванню транспортного засобу (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1) виконавець зобов'язується надати послуги власнику транспортного засобу, а замовник - сплатити за надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець надає можливість замовнику користуватись оглядовою канавою в приміщенні малярного цеху Головного корпусу для виконання технічного обслуговування транспортного засобу, користуватись мийним відділенням цеху ТО депо, для мийки транспортного засобу та пересуватись по території депо.

Замовник, в свою чергу, за умовами положень п. 2.2 договору, замовник зобов'язується користуватись оглядовою канавою та мийним відділенням в узгоджені з керівництвом цеху ТО депо години та дні; забезпечити неможливість доступу до власного транспортного засобу сторонніх осіб та збереження його; своєчасно розраховуватись за надані депо послуги.

Вартість наданих замовнику послуг визначається протоколом узгодження ціни (додаток №1), який підписується замовником та виконавцем і є невід»ємною частиною договору (п. 3.1).

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за надання послуг в поточному місяці проводяться до 10 числа місяця, в якому надаються послуги.

В порядку п. 3.3 договору, вартість послуг наданих замовнику може бути змінена в залежності від зміни цін на водопостачання та електроенергію.

Наданий позивачем додаток №1 підписаний до договору №2 від 02.01.2008, який не є предметом даного спору, тому не приймається судом як належний доказ.

Відповідно до калькуляції, яка долучена до матеріалів справи, загальна вартість послуг складає 750,00 грн.

01.11.2013 до договору №3 від 02.01.2007 укладена додаткова угода, відповідно до якої виконавець забезпечує вивіз побутового сміття замовника в обсязі 1,0 м. куб. щомісячно, а замовник зобов'язується проводити оплату за вивіз сміття згідно наданих виконавцем рахунків.

В матеріалах справи містяться рахунки №346 від 19.08.2014, №392 від 19.09.2014, №438 від 17.10.2014, №484 від 18.11.2014, №528 від 19.12.2014 на оплату послуг за вивіз сміття з серпня по грудень 2014 року, на загальну суму 230,10 грн., однак доказів їх вручення чи отримання відповідачем, позивач суду не представив.

Судом також встановлено, що послуги з "збирання безпечних відходів, непридатних для вторинного використання" (вивіз відходів комунальних (міських)змішаних, в т.ч. сміття з урн, відходів одержаних в процесі очищення вулиць, місць загального використання з об'єктів електротранспортної інфраструктури) надавались КП "Київпастранс" за договором №06/61-14 від 15.04.2014. сума цього договору становить 237 003, 00 грн.

Отже, спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг на загальну суму 979, 26 грн., з яких: вартість послуг за грудень 2014 року на суму 750,00 грн., вивіз сміття - 229, 26 грн. з 01.08.2014 по 31.12.2014.

24.09.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією №1680-а від 11.09.2015 на суму 979,26 грн., яка залишена без відповіді та виконання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем надано послуги по оглядовій канаві та вивезенню сміття за договором №3 від 02.01.2007 відповідачу протягом серпня-грудня 2014 року, про що свідчать акти надання послуг: №8/14 від 31.08.2014 на суму 796, 02 грн., №9/14 від 30.09.2014 - 796,02 грн., №10/14 від 31.10.2014 - 796, 02 грн., №11/14 від 30.11.2014 - 796, 02 грн., №12/14 від 31.12.2014 - 796, 02 грн., які підписані відповідачем без зауважень, однак залишились не оплаченими послуги надані за грудень 2014 на суму 796,02 грн. та за вивіз сміття - 229, 26 грн. з 01.08.2014 по 31.12.2014.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором в частині оплати наданих позивачем послуг у грудні 2014 року по оглядовій канаві на суму 750,00 грн. грн. та послуг з вивозу сміття з серпня по грудень 2014 року на суму 229,26 грн, за вказаним договором підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.

Позивач заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 25,53 грн. та інфляційні - 461,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку 3 % річних, позивач визначив початковою датою кожного періоду їх нарахування 11 число місяця надання послуг та не взяв до уваги наступне.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року (п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Однак, суд позбавлений права збільшувати період нарахування 3 % річних визначений позивачем, тому перевірив розрахунки позивача та визнав їх обґрунтованими та вірними, тому 3 % річних та інфляційні підлягаю задоволенню у розмірі заявленому до стягнення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин судові витрати покладаються на відповідача, згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02156, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР НОМЕР_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вулиця Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) заборгованість за послуги у розмірі 750, 00 грн. (сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), витрати на вивіз сміття - 229, 26 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 26 коп.), інфляційні - 461, 13 грн. (чотириста шістдесят одна гривня 13 коп.), 3 % річних - 25,53 грн. (двадцять п'ять гривень 53 коп.) та 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.01.2016

Суддя І.В.Усатенко