Рішення № 55060528, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/28377/15За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 14 689, 55 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача: Ковтун Т.О. (довіреність № 171 від 25.11.2015)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Костюк О.М. (довіреність № 062/02/07-24 від 04.01.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13 051, 53 грн. за договором оренди від 18.01.2009 № 342-Упр(дв)-09 , з яких: 11 168,41 грн. заборгованість по договору, 1785,57 грн. - пеня, 97,55 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 18.01.2009 № 342-Упр(дв)-09, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування нерухомим майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/28377/15, розгляд справи призначено на 26.11.2015.

25.11.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.11.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 06.11.2015

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 відкладено розгляд справи № 910/28377/15 на 17.12.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.12.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач не має заборгованості перед позивачем і на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільнений від обов'язку сплачувати орендні платежі за майно, яким не користувався, а також, позивач не має фактичного та юридичного відношення до нерухомого майна за оренду якого стягує грошові кошти. Відповідач зазначає, що з огляду на ту обставину, що з 17.01.2012 орендна плата мала розраховуватись за новою Методикою за орендною ставкою у розмірі 9%, а не у розмірі 50%, за якою по факту розраховував позивач, заборгованість по орендній платі у відповідача перед позивачем відсутня.

В судове засідання 17.12.2015 з'явився представник позивача та надав суду документи для долучення до матеріалів справи, клопотання про продовження строку вирішення спору та заява про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2015 не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення щодо заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, просив прийняти її до розгляду.

Згідно з наданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 14 689, 55 грн. заборгованості за договором оренди від 18.01.2009 № 342-Упр(дв)-09, з яких: 13 379, 61 грн. - основний борг, 1 212, 39 грн. - пеня, 97, 55 грн. - 3 % річних. А також, витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Враховуючи те, що заява про збільшення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

В судовому засіданні 17.12.2015 судом розпочато розгляд справи по суті, в зв'язку з чим, представником позивача надано суду пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/28377/15, залучено до участі у справі № 910/28377/15 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи відкладено на 14.01.2016.

У судовому засіданні 14.01.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи надав письмові пояснення, у яких підтримав позовні вимоги, заявлені позивачем.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 14.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2009 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди № 342-УПР(ДВ)-09 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 25.10.2007 року № 1085/3918 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря) (далі- об'єкт оренди), за адресою: станція метро "Петрівка", для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ "Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 3,6 кв.м згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 25.10.2007 №1085/3918 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від "28" вересня 2006 року №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить: 216,94 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на жовтень 2008 року складає 781,00 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

01.06.2009 р. та 01.04.2010 між сторонами було укладено додаткову угоду № 670 та додаткову угоду № 136, якими внесено зміни у п. 3.4, 3.5 Договору.

У пункті 3.4 Договору сторони погодили, що додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України; та витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з орендодавцем (редакція Додаткової угоди № 136 від 01.04.2010 до Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору, оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з актом приймання-передачі майна в оренду від 19.01.2009 року, орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро "Петрівка", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря, загальною площею 3,6 кв.м.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендаря.

Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.14 Договору, оплата по Договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 року № 1085/3918 діє з 19.01.2009 року до 16.01.2012 року (2 роки 364 дні).

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про розірвання договору оренди № 342-УПР(ДВ)-09 від 18.01.2009 р. та виселення відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 р. у справі № 910/24959/15 позовні вимоги задоволені повністю та, зокрема, розірвано договір оренди № 342-УПР(ДВ)-09 від 18.01.2009 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р. у справі № 910/24959/15 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 р. скасовано в частині задоволення позову про розірвання договору оренди № 342-УПР(ДВ)-09 від 18.01.2009 року, та відмовлено у задоволенні цієї вимоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції у постанові 08.12.2015 р. у справі № 910/24959/15 зазначив, що договір оренди № 342-УПР(ДВ)-09 від 18.01.2009 припинив свою дію 16.01.2012 р.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з квітня 2015 р. по листопад 2015 року у розмірі 13 379,61 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 за № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором оренди № 342-УПР(ДВ)-09 за період з квітня 2015 по листопад 2015 року складає 13 379,61 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач об'єкт оренди за актом приймання-передачі позивачу не передав, доказів протилежного матеріали справи не містять, при цьому, доказів сплати орендної сплати за період з квітня 2015 року по листопад 2015 року суду не надав, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 13379,61 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 97,55 грн. та пені у розмірі 1212,39 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, встановив, що останній є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 97,55 грн.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 1212,39 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки, судом у справі № 910/24959/15 встановлено, що договір оренди № 342-УПР(ДВ)-09 від 18.01.2009 припинив свою дію 16.01.2012, відтак у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 16.01.2012, а тому, у позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 1 212,39 грн., нарахованих позивачем за період з 11.05.2015 по 22.10.2015 слід відмовити.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Що стосується доводів відповідач, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Так, у поданому відзиві відповідач зазначає, що за позивачем не зареєстроване право власності або право господарського відання (оперативного управління) на спірне нерухоме майно, а тому безпідставним є стягнення саме позивачем орендної плати.

Суд зазначає, що Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 «Про оформлення комунальному підприємству "Київський метрополітен" права користування земельними ділянками для експлуатації та обслуговування павільйонів виходів станції метро "Петрівка" на просп. Оболонському та вул. Вербовій в Оболонському районі м. Києва» було оформлене комунальному підприємству "Київський метрополітен" право постійного користування земельними ділянками загальною площею 0,091 га для експлуатації та павільйонів виходу станції метро "Петрівка" в Оболонському районі м. Києва у зв'язку із закріпленням за підприємством основних засобів на праві повного господарського відання (наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.04.2003 №98).

Пунктом 5.2 Статуту КП «Київський метрополітен» передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Таким чином, твердження відповідача про те, що за позивачем не зареєстровано право повного господарського відання на спірне нерухоме майно, є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Також відповідач зазначає, що з 17.01.2012 орендна плата мала розраховуватись за новою Методикою за орендною ставкою у розмірі 9%, а не у розмірі 50%, за якою по факту розраховував позивач.

Однак, вказані твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3.3 Договору, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про зміну розміру орендної плати, або погодження такої зміни між сторонами після 17.01.2012 р.

Крім того, у поданому відзиві відповідач також зазначає, що був звільнений від сплати орендної плати у зв'язку з діями позивача по відключенню тимчасових споруд (кіосків) відповідача від електроживлення.

Суд зазначає, що матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту відключення відповідача від електроживлення та доказів невикористання спірного нерухомого майна.

Відповідач зазначає, що звертався до позивача з листом про зменшення розміру орендної плати у зв'язку з відключенням відповідача від електроживлення, однак матеріали справи не містять доказів направлення або отримання позивачем вказаного листа.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не підтверджуються належними доказами та не беруться судом до уваги.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача, у зв'язку із тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, код 03328913) 13 379,61 грн. основного боргу, 97,55 грн. 3% річних та 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2016 р.

Суддя С.О. Турчин