Рішення № 55060489, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/28832/15

За позовомКоммунального підприємства «Київпастранс» ДоПриватного акціонерного товариства «Телесистеми України»Простягнення 238 372, 43 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача: Козачук Н.Ю. - за дов.; Остапюк Б.Б. - за дов.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь заборгованість за надані послуги згідно із Договором №24-Д -007/10 від 01.02.2010р. про надання послуг з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання та антенно-фідерних пристроїв базових станцій в розмірі 188 742, 61 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі 45 965, 04 грн., 3% річних в розмірі 3 664,78 грн.

14.01.2016р. Позивач в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути суму основної заборгованості в розмірі 188 742, 61 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі 44 438,26 грн., 3% річних в розмірі 3 664,78 грн.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 236 845, 65 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача у справі.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання та ухвала про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 02154, м. Київ, Русановський бульвар, б. 7 та отримані останнім, що підтверджується повернутими суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з зазначенням: відповідно «вручено 18.11.2015р. », «вручено 18.12.2015р. ».

На призначені судові засідання 08.12.2015р., 14.01.2016р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направляв.

Отже, за встановлених обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №24-Д - 007/10 про надання послуг з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання та антенно-фідерних пристроїв базових станцій (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Позивач доручає, а Відповідач приймає на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню телекомунікаційного обладнання базових станцій стільникового зв'язку Замовника та антенно-фідерних пристроїв базових станцій, які у подальшому іменуються RBS. Зазначені послуги надаються за місцем розташування Виконавця. Технічне обслуговування проводиться у відповідності з Інструкцією з моніторингу технічного стану та технічного обслуговування антенно-фідерних пристроїв базових станцій стільникового зв'язку (надалі - Послуги).

Відповідно до п. 1.2. Договору, для забезпечення надання послуг, визначених в п. 1.1, Замовник передає, а Виконавець приймає у строкове безоплатне користування RBS за місцями розташування Виконавця, у подальшому місця розташування, вказаних в Додатку №2, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1.9 Договору, Виконавець зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати Замовнику рахунок на сплату наданих послуг та акт приймання передачі наданих послуг.

Замовник, відповідно дог п. 2.2.2 Договору, на протязі 10 банківських днів після знаходження рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, оплачувати послуги, надані Виконавцем на розрахунковий рахунок Служби Виконавця.

Судом встановлено, що Позивач в період з лютого 2014р. по липень 2015р. свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши послуги на суму 354 367,69грн., що підтверджується Актами наданих послуг підписаних уповноваженими представниками сторін. Позивачем були надані рахунки-фактури на оплату.

Проте, Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України» (Відповідач) свої зобов'язання, в частині оплати, виконав не вчасно та не належним чином, оплативши надані йому послуги за вказаний період у сумі 165 625,08грн.

Борг за період з лютого по грудень 2014р. та за період січень -лютий 2015р. становить 188 742,61грн.

Сторонами по справі був підписаний Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 01.07.2015р., в якому Відповідач визнав, що станом на 01.01.2015р. за ним рахується борг у розмірі 54 997,42грн., а також підтвердив заборгованість станом на 01.07.2015р. у розмірі 163 681,84грн.

Крім того, на адресу Позивача надійшов лист Відповідача від 31.07.2015р. № 15/цту/343, в якому товариство надало графік погашення заборгованості вересень-грудень 2015.

Однак даний графік Відповідачем не виконався.

Суду також доведено, що Позивач направляв на адресу Відповідача претензію від 27.10.2015р. за № 06-1/1228, однак позитивного результату Позивач не отримав.

Таким чином, виходячи з зазначеного, послуги надані Позивачем є такими, що надані Відповідачу з виконанням усіх вимог Договору, а отже підлягають оплаті.

Однак, станом на день звернення до суду основна заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 188 742, 61 грн. не була сплачена.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Договір №24-Д - 007/10 від 01.02.2010р. про надання послуг з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання та антенно-фідерних пристроїв базових станцій, укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем не виконані зобов'язання за договором в частині сплати боргу за Договором в розмірі 188 742, 61 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу з врахуванням індексу інфляції у Відповідача за Договором №24-Д - 007/10 від 01.02.2010р. про надання послуг з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання та антенно-фідерних пристроїв базових станцій в розмірі 188 742, 61 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за надані послуги понад установлений термін Замовник сплачує Виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі 2 відсотків.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. п. 2.1.9, 2.2.2 Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Однак, Позивачем було з'ясовано, що при застосуванні 2% від вартості несплачених послуг за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, отриманий розмір пені перевищує значення пені, обчисленої згідно вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання». Суду доведено, що Позивачем розмір пені розраховувався за подвійною ставкою НБУ.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання».

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 44 438, 26 грн., відповідно до уточненого розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим, з Відповідача підлягає стягненню 3 664, 20 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 7; Код ЄДРПОУ : 22599262) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2; Код ЄДРПОУ 31725604) основну заборгованість з врахуванням індексу інфляції в розмірі 188 742 (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок дві) грн. 61 коп., пеню в розмірі 44 438 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 3 664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 78 коп. та судовий збір в розмірі 3 575 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять ) грн. 59 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.01.2016р.

Суддя І.І.Борисенко