Рішення № 55060270, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/27563/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"до 1)Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД"про стягнення 155 821,75 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Галюк Ю.Г (дов. № 15/640 від 28.12.2015 року)від відповідача-1 Крашеніннікова М.І. (дов. № 527/2015 від 23.12.2015 року)від відповідача-2 не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14 січня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" (надалі по тексту - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" (надалі по тексту - відповідач - 2) про стягнення 155 821,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 11/1153720/9069/13 від 23.12.2013 року було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 155 821,75 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача-1, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-1, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику. Крім того, у зв'язку з недостатністю страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, відповідач-2 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Рішенням Господарського міста Києва від 05.06.2015 року в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року рішення господарського м. Києва від 05.06.2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задоволено частково: постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року та рішення Господарського міста Києва від 05.06.2015 року по справі № 910/27563/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва.

Згідно з розпорядженням № 04-23/1867 від 18.11.2015 року керівника апарату Господарського міста Києва справу № 910/27563/14 скеровано для здійснення повторного автоматизованого розподілу, в результаті якого вказану справу передано для подальшого розгляду судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/27563/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.12.2015 року.

Представники відповідачів в судове засідання 10.12.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 19.11.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 10.12.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення по справі.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.12.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.01.2016 року.

21.12.2015 року представник відповідача-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на позов, відповідно до якого просив призначити у справі товарознавчу, економічну та будівельно-технічну експертизи.

11.01.2016 року представник відповідача-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про призначення товарознавчої, економічної та будівельно-технічної експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006 року Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить частина 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, у суду відсутні підстави щодо необхідності призначення у справі судової товарознавчої, економічної та будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, клопотання про призначення по справі судової товарознавчої, економічної та будівельно-технічної експертизи задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 14.01.2016 року представник позивача надав усні пояснення суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 14.01.2016 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.

У судове засідання 14.01.2016 року представник відповідача-2 не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл - Україна" як страхувальником, було укладено договір страхування № 11/1153720/9069/13/2017, згідно умов якого об'єктом страхування стало майно страхувальника, а саме автозаправні станції, належні останньому на праві власності.

07.03.2014 року в н/п Оброшине Львівської області, сталася ДТП за участю транспортного засобу "ЗІЛ" д.н.з НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування", згідно полісу № АС/9543499.

Винуватець ДТП своїми діями, завдав шкоди застрахованому позивачем майну, а саме здійснив наїзд на паливну колонку, пошкодивши її.

Відповідно до постанови Городоцького районного суду Львівської області № 3/441/210/2014 від 10.04.2014 року, встановлено вину гр. ОСОБА_1 у здійсненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який на момент ДТП був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД".

Відповідно до звіту від 20.05.2014 року № 41575, позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування за пошкоджений об'єкт у розмірі 155 821,75 грн., згідно платіжного доручення № 0032013 від 16.07.2014 року.

Згідно полісу № АС/9543499 франшизу встановлено у розмірі 0,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 50 000,00 грн. та про стягнення з Товариства з обмеженою вдповідальністю "ТБ Сад" матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 105 821,75 грн.

Постановою Вищого господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 910/27563/14 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задоволено частково: постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року та рішення Господарського міста Києва від 05.06.2015 року по справі № 910/27563/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами не надано правову оцінку пунктам 13.1, 13.1.2, 13.1.4 договору добровільного страхування майна юридичних осіб (АЗС та Нафтобаз) № 11/1153720/9069/2017 від 23.12.2013 року щодо порядку визначення розміру завданого збитку та розміру страхового відшкодування; страхового акта № 1401/11/8102 від 15.07.2014, складеного Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" щодо розміру страхового відшкодування; належну правову оцінку акта огляду від 07.03.2014 року, складеного представником підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл - Україна" щодо пошкодження майна, паливної колонки вказаного підприємства, підписаного страховиком та страхувальником; звіту з врахуванням вимог статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Рішення та постанова не містять висновків щодо вирішення позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД".

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл - Україна" як страхувальником, було укладено договір страхування № 11/1153720/9069/13/2017 від 23.12.2013 року, згідно умов якого об'єктом страхування стало майно страхувальника, а саме автозаправні станції, належні останньому на праві власності.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

07.03.2014 року о 13 год. 00 хв., на АЗС «Лукойл» № 1403, в с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області по вул. Буковина, 1, ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ЗІЛ" д.н.з НОМЕР_1, при русі заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив наїзд на паливну колонку, пошкодивши її та автомобіль, чим завдано матеріальної шкоди.

Актом огляду від 07.03.2014 року, складеного представником підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл - Україна" щодо пошкодження майна, паливної колонки, підписаного страховиком та страхувальником визначено наступний перелік пошкоджень паливної колонки:

1.Паливний шланг (гофра нержавіюча сталь) ф5 - розрив. Потребує заміни.

2.Стабілізатор парів пального - заміна нижньої частини.

3.Нижня частина паливної колонки - деформація у верхній та нижній частині. Потребує заміни.

4.Дверцята (нижня частина каркасу) 2 шт. деформовані.

5.Насосне відділення - заміна.

6.Вержня частина паливної колонки - деформована, розбите скло.

7.Табло деформовано в центральній частині.

8.Корпус - деформовано.

9.Блок управління - розлам корпусу, заміна.

10.Блок живлення - діагностика.

11.Контролери - діагностика.

12.Електропроводка - розірвана в декількох місцях, заміна.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно частини 4 статті 3 та частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно звіту від 20.05.2014 року № 41575 вартість майнового збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою - Львівська обл., Пустомитівський район, с. Оброшино, вул. Буковина, 1 становить 186 986,10 грн. з врахуванням ПДВ, без ПДВ - 155 821,75 грн.

Згідно пунктів 13.1, 13.1.2, 13.1.4 договору добровільного страхування майна юридичних осіб (АЗС та Нафтобаз) № 11/1153720/9069/2017 від 23.12.2013 року розмір збитку, завданого майну страхувальника (вигодонабувача), визначається страховиком на підставі акту огляду страховиком (його представником) пошкодженого (знищеного) внаслідок настання страхового випадку застрахованого майна. У випадку пошкодження застрахованого об'єкта майна - акта (висновку) експертизи, складеної суб'єктом оціночної діяльності, про вартість необхідних витрат на ремонт застрахованого майна та , якщо буде потреба за рішенням страховика, про розмір дійсної вартості майна на дату укладення договору.

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 1401/11/8102 від 15.07.2014 року, а також розраховано суму страхового відшкодування.

Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 155 821,75 грн.

Позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування за пошкоджений об'єкт у розмірі 155 821,75 грн. згідно платіжного доручення № 0032013 від 16.07.2014 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 155 821,75 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем "ЗІЛ" д.н.з НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль "ЗІЛ" д.н.з НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована у відповідача-1 на підставі Договору (полісу) № АС/9543499 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаним полісом № АС/9543499 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн.

Отже, відповідач-1 є особою на яку полісом № АС/9543499 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-1 в сумі 50 000,00 грн. (50 000,00 грн. - 0,00 грн. франшизи за полісом № АС/9543499.

Згідно з статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Городоцького районного суду Львівської області № 3/441/210/2014 від 10.04.2014 року, встановлено вину гр. Цір В.М у здійсненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який на момент ДТП був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД".

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, з відповідача-2 підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 105 821,75 грн. (155 821,75 грн. - 50 000,00 грн.).

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" (04050, м. Київ, вулиця Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, ідентифікаційний код 23510137) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ САД" (79013, м. Львів, вул. Ак. Єфремова, буд. 32 А, ідентифікаційний код 37122702) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, ідентифікаційний код 23510137) 105 821 (сто п'ять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 75 коп. страхового відшкодування, 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн. 44 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.01.2016

Суддя С.В. Стасюк