Рішення № 55059713, 12.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/180/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 Справа № 908/6023/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт (69008, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 64)

до відповідача: Комунального підприємства Управління капітального будівництва (69037, м Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-Б)

про стягнення 46 850,26 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.06.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № юр/1484 від 09.10.2015 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт з позовом про стягнення з Комунального підприємства Управління капітального будівництва заборгованості за договором підряду № 33/12 від 24.10.2012 р. в розмірі 46850,26 грн., в т.ч.: 37788,88 грн. пені та 9061,38 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 205, 208, 530, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі № 908/4477/15 з Комунального підприємства Управління капітального будівництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт стягнуто суму 926443 (девятсот двадцять шість тисяч чотириста сорок чотири) грн. 46 коп. боргу за виконані роботи за договором, суму 424311 (чотириста двадцять чотири тисячі триста одинадцять) грн. 10 коп. втрат від інфляції, суму 28707 (двадцять вісім тисяч сімсот сім) грн. 06 коп. 3% річних, суму 27589 (двадцять сім тисяч пятсот вісімдесят девять) грн. 23 коп. судового збору. За доводами позивача, 03.11.2015 р. рішення суду набрало чинності, проте, на час подання позову зобовязання відповідачем не виконані, що є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені, яка у справі № 908/4477/15 не заявлялась, та 3% річних за час прострочення, що не увійшов до попередньо заявленого періоду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 р. порушено провадження у справі № 908/6023/15, присвоєно справі номер провадження № 30/180/15, розгляд якої призначено на 12.01.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві та надав усні пояснення по заявленій до стягнення сумі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на позов. За доводами відповідача, позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки строк оплати за Договором настав 19.07.2014р. і на підставі ст. 267 ЦК України КП «Управління капітального будівництва» заявляє про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені. Щодо стягнення 3% річних відповідач вказує, що прокуратура Орджонікідзевського району м. Запоріжжя вимогою від 16.07.2014р. № 128-4367 вих.14 зобов'язала Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, як головного розпорядника коштів, відкликати фінансування об'єкту «Реконструкція палацу спорту «Юність» на час досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача, отже, прострочення виконання зобов'язання виникло не з вини відповідача, тому підстави для стягнення 3% річних відсутні.

Представник позивача проти заяви відповідача заперечив частково, погоджуючись із частковим пропуском строку позовної даності по пені, вказує на помилкове ототожнення відповідачем строку позовної давності та визначеного п. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного періоду нарахування пені.

В судовому засіданні 12.01.2016 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт (Підрядником, позивачем у справі) та Комунальним підприємством Управління капітального будівництва (Замовником, відповідачем у справі) укладено договір підряду №33/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, а також постачання необхідного обладнання та устаткування по обєкту: Реконструкція палацу спорту Юність у м. Запоріжжі (надалі обєкт). Адреса розташування обєкта: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 66 (п.п. 1.1, 1.2 договору).

За умовами п. 1.4 договору, в редакції додаткової угоди від 12.06.2014 р., замовник здійснює фінансування підрядника на будівництво обєкту за рахунок коштів, перерахованих головним розпорядником коштів 93624,63154 тис. грн., наданих для фінансування предмету договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт підрядника та, крім того, оплата витрат на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) у розмірі 2,5% від підсумку глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, що орієнтовно становить 2227,655889 тис. грн., у т.ч. ПДВ 371,27598 тис. грн., обсяг фінансування 2012 р. складає 0,00 грн., обсяг фінансування 2013 р. складає 445,56737 тис. грн. (з ПДВ), обсяг фінансування 2014 р. складає 21,30831 тис. грн. (з ПДВ), обсяг фінансування 2015 р. складає 1760,78021 тис. грн. (з ПДВ).

Договірна ціна робіт є динамічною та визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі затвердженої проектно-кошторисної документації, що є невідємною частиною договору та складає 93622403,88 грн., в т.ч. ПДВ 15603733,98 грн. Обсяг фінансування 2012 р. складає 0,000 грн., обсяг фінансування 2013 р. складає 18486548,08 грн. (з ПВД), обсяг фінансування 2014 р. складає 926448,25 грн. (з ПДВ), обсяг фінансування 2015 р. складає 74209407,55 грн. (з ПДВ) (п.3.1 в редакції додаткової угоди від 12.06.2014 р.).

У розділі 4 договору сторони обумовили порядок здійснення оплати. Згідно з п. 4.1 розрахунки проводяться відповідно до законодавства у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, перерахованих Головним розпорядником коштів, наданих для фінансування предмету договору шляхом, зокрема, поетапної оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт у формі КБ-3, акту виконаних робіт у формі КБ-2в, складених підрядником відповідно до вимог ДБН Д 1.1.1-2000, у межах ціни цього договору, в строк до 5 календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету договору на рахунок замовника.

Обставини справи свідчать, що сторонами договору без зауважень було підписано та скріплено печатками акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за квітень 2014 р. № 31 на суму 461406,50 грн. (роботи виконувались у січні), № 32 на суму 209545,42 грн. (роботи виконувались в лютому), № 33 на суму 152447,95 грн. (роботи виконувались в січні), № 34 на суму 103043,59 грн. (роботи виконувались в січні), всього на загальну суму 926443,46 грн.

14.05.2014 р. відповідачем підписано ОСОБА_3 перехідної будови (обєкта) на 2014 рік будови (обєкта): реконструкція палацу спорту Юність у м. Запоріжжі. ОСОБА_3 затверджений 14.05.2014 р. Запорізькою обласною державною адміністрацією та погоджений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 06.06.2014 р.

Відповідно до додатку 7 до рішення Запорізької міської ради № 31 від 31.01.2014 р. Про бюджет міста на 2014 рік головним розпорядником коштів по обєкту Реконструкція палацу спорту Юність в м. Запоріжжя (проектні та будівельні роботи) визначено Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, видатки по обєкту на поточний рік склали 1065845 грн., в т.ч. погашення заборгованості за минулі роки: 65845грн.

Відповідач звернувся до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради з заявкою на фінансування № 07/324 від 13.06.2014 р. обєкту Реконструкція палацу спорту Юність в м. Запоріжжя на суму 947751,77 грн.

Згідно з випискою по рахунку від 15.07.2014 р. на рахунок відповідача 14.07.2014 р. надійшли кошти в сумі 947,751.77 грн. з призначенням платежу: фін. зг. розподілу 1826 від 14.07.2014…перерахування (реконструкція палацу спорту Юність).

Листом від 16.07.2014 р. № 128-4367вих.14 прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, адресованим Управлінню освіти і науки Запорізької міської ради, останній вимагав відкликати фінансування обєкту Палац спорту Юність на час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014080060000006 відносно ТОВ Буд-Енерго-Стандарт.

Згідно з випискою по рахунку від 21.07.2014 р. кошти в сумі 947,751.77 грн. були 18.07.2014 р. списані з рахунку відповідача з призначенням: фін. зг. розподілу 1879 від 18.07.2014…повернення фінансування (палац спорту Юність).

Листом від 04.09.2014 р. № 01.01-21/2619, адресованим відповідачу, Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради повідомив, що 18.07.2014 р. Департамент здійснив повернення фінансування по обєкту Реконструкція палацу спорту Юність в м. Запоріжжя згідно з ч. 7 п. 5 ст. 22 БК України та звернення прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя.

Відповідач звернувся до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради з заявкою на фінансування № 07/1045 від 04.12.2014 р. обєкту Реконструкція палацу спорту Юність в м. Запоріжжя на суму 947751,77 грн.

Листом від 09.12.2014 р. № 01.01-21/3934 Департамент освіти і науки, молоді та спорту повідомив відповідача про неможливість виконання зазначеної заявки в звязку з наявністю листа-вимоги прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя щодо припинення фінансування обєкту Реконструкція палацу спорту Юність в м. Запоріжжя.

Наведені обставини були предметом дослідження при розгляді справи № 908/4477/15.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.102015 р. у справі №908/4477/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Управління капітального будівництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт суму 926443 (девятсот двадцять шість тисяч чотириста сорок чотири) грн. 46 коп. боргу за виконані роботи за договором, суму 424311 (чотириста двадцять чотири тисячі триста одинадцять) грн. 10 коп. втрат від інфляції, суму 28707 (двадцять вісім тисяч сімсот сім) грн. 06 коп. 3% річних, суму 27589 (двадцять сім тисяч пятсот вісімдесят девять) грн. 23 коп. судового збору. Рішення господарського суду не оскаржувалось і набрало чинності 03.11.2015 р.

04.11.2015 р. господарським судом на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

За твердженням позивача, зобовязання по оплаті заборгованості, визначеної рішенням суду відповідачем належним чином не виконано, що надає йому право на нарахування відповідачу 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також суми пені, вимоги про стягнення якої не заявлялись.

Позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства Управління капітального будівництва заборгованості за договором підряду № 33/12 від 24.10.2012 р. в розмірі 46850,26 грн., в т.ч.: 37788,88 грн. пені та 9061,38 грн. 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі № 908/4477/15 з КП «Управління комунального будівництва» стягнуто 926443,46 грн. основного боргу, 424311,10 грн. інфляційних втрат, 28707,06 грн. 3% річних та 27589,23 грн. судових витрат.

Обовязковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Так, статтею 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України Про судоустрій, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма <…> юридичними особами на всій території України.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, згідно статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що свої зобовязання щодо сплати на користь ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» грошових коштів, стягнутих рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі № 908/4477/15 відповідачем не виконано.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення зобовязань, зобовязання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане у встановленому законом порядку, не припиняє зобовязальних відносин сторін і не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобовязання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В якості підстави для стягнення з відповідача 37788,88 грн. пені позивач посилається на п. 9.3 Договору, яким сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків перерахування оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми платежу за кожний день прострочення.

Рішенням господарського суду від 20.10.2015 р. у справі № 908/4477/15 встановлено, що строк оплати за Договором настав 19.07.2014 р.

В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. ОСОБА_3 факт не потребує доведення в силу ст. 35 ГПК України.

Станом на час розгляду справи заборгованість по оплаті відповідачем не погашено.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань по сплаті суми 926443,46 грн. основного боргу, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних та пені є правомірними.

За рішенням господарського суду з відповідача стягнуто суму 3% річних за період з 19.07.2014 р. по 30.07.2015 р., тому визначення позивачем періоду нарахування 3% річних з 01.08.2015 р. є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (період з 01.08.2015 р. по 27.11.2015 р., включно, на суму основного боргу 926443,46 грн., яка станом на момент розгляду справи є несплаченою), суд дійшов до висновку, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 9061,38 грн. 3% річних.

Щодо розміру заявленої до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Позивачем вимоги про стягнення з відповідача 37788,88 грн. пені за період з 27.11.2014 р. по 19.01.2015 р.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов було заявлено про застосування судом строку позовної давності.

Отже, зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, судом встановлено, що розрахунки позивача щодо суми пені виходять за межі строків позовної давності.

Відповідач у письмовій заяві від 11.01.2016 р. вказує на пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності, у звязку з чим просить відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 37788,88 грн. За доводами відповідача, позивач протягом шестимісячного строку від дня, коли зобовязання мало бути виконано відповідачем, а саме з 19 липня 2014 року по січень 2015 року, не скористався своїм правом застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог з огляду на пропуск позовної давності.

Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Предметом даного позову є 3% річних та пеня, тобто грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Господарським судом, було зясовано не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків щодо вимоги про стягнення пені, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.

Процесуальні строки це встановлені законом або судом строки у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо строк виконання зобовязання не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про його виконання.

Господарським судом встановлено, що пеня нарахована відповідачу з 27.11.2014 р. по 19.01.2015 р. Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою лише 09.12.2015., тобто після спливу спеціального строку позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 27.11.2014 р. по 09.12.2014 р.

Згідно із загальним правилом, після закінчення строку позовної давності особа втрачає можливість удатися до судового захисту порушеного права.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин.

За таких обставин, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 27.11.2014 р. по 09.12.2014 р.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем втрачено право на звернення із зазначеною вимогою, оскільки протягом шестимісячного строку з моменту виникнення у відповідача зобовязання така вимога не заявлялася, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Зважаючи на положення вищезазначених правових актів, суд зазначає, що в даному випадку строк позовної давності визначається виходячи з дати подання позовної заяви до суду, а саме 09.12.2015 року, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задовольняється судом частково щодо періоду нарахування пені з 27.11.2014 р. по 09.12.2014 р.

Таким чином, за висновком суду, з урахуванням застосуванням строків позовної давності, суму пені слід нараховувати на суму основного боргу 929443,46 грн., яка час розгляду даної справи відповідачем не сплачена, за період з 09.12.2014 р. по 19.01.2015 р., що складає 29945,90 грн. В іншій частині заявлених до стягнення пені відмовити.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних з огляду на те, що прокуратура Орджонікідзевського району м. Запоріжжя вимогою від 16.07.2014р. № 128-4367 вих.14 зобов'язала Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, як головного розпорядника коштів, відкликати фінансування об'єкту «Реконструкція палацу спорту «Юність» на час досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача, тому прострочення виконання зобов'язання виникло не з вини відповідача.

Як вже зазначалося вище, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, не потребують доведення при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обставини відкликання фінансування об'єкту «Реконструкція палацу спорту «Юність» були предметом дослідження при розгляді господарської справи № 908/4477/15. Рішенням суду у даній справі, яке у апеляційному порядку не оскаржене і є чинним, встановлено, що нарахування 3% річних на суму простроченого зобовязання за період 19.07.2014 р. по 30.07.2015 р. є правомірним. Враховуючи, що в даному випадку позивачем лише збільшено період нарахування 3% річних, підстави ж залишаються незмінними, суд вважає, що правомірність нарахування цієї суми не потребує доведення.

Також суд звертає увагу, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р., відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобовязання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 29945,90 грн. пені та 9061,38 грн. 3% річних. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» (м.Запоріжжя) до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» (м.Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, буд. 60б, код ЄДРПОУ 04054151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 64, код ЄДРПОУ 37221276) 29945 (двадцять девять тисяч девятсот сорок пять) грн. 90 коп. пені, 9061 (девять тисяч шістдесят одна) грн. 38 коп. 3% річних та 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 10 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.01.2016 р.