Ухвала суду № 55059198, 13.01.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/84/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

13.01.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді:Єгорової С.М.

суддів: Гайсюка О.В., Письменного О.А.

із секретарем Кравченко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоровя України» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просивь стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» (далі: ДП "СхідГЗК") у відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, 113200 грн. В обгрунтування своїх вимог зазначав, що у період з грудня 1987 року до жовтня 2010 року він працював на Інгульській шахті ДП "СхідГЗК" на посадах: підземним респираторщиком, командиром взводу Олександрійського ВГРВ, у тому числі в шкідливих умовах праці 22 роки 10 місяців. Шкідливі умови праці на протязі тривалого часу призвели до того, що він захворів на професійне захворювання. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського науково дослідницького інституту промислової медицини від 10 квітня 2014 року було встановлено, що захворювання є професійними та встановлено остаточний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L4, L 5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово-тонічним синдромом, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеню), остеоартрозу в поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФС першого другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої ступені (пиловий бронхіт легенів першої ступені) ЛН першого ступеню. Відповідно до висновку обласної МСЕК № 2 від 09 грудня 2014 року йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, як наслідок професійного захворювання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2015 рокупозов задоволено частково, стягнено з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн., вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 30000 грн. Зазначає, що грошове відшкодування, визначене судом, є заниженим, не відповідає принципу справедливості, глибині фізичних та душевних страждань, обсягу вимушених змін в житті позивача та практиці Європейського суду з прав людини.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник ДП "СхідГЗК", який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с.132), в судове засідання не з"явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених ст.303 ЦПК України межах, а також обгрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що передбачених законом підстав для її задоволення немає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок дії негативних виробничих факторів під час виконання ним трудових обов'язків; відповідач не забезпечив позивачеві безпечних умов праці, тому зобов'язаний відшкодувати завдану позивачу ушкодженням здоров'я моральну шкоду.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, оскільки суд дійшов його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, передбачено ст. 237-1 КЗпП України.

Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах, ОСОБА_2 працював на шахті "Інгульська" ДП "СхідГЗК" у період з грудня 1987 року до 22 січня 2013 року на посадах: підземним респираторщиком, командиром взводу Олександрійського ВГР (АР)З, у тому числі в шкідливих умовах праці 27 роки 03 місяців.

Висновком Українського науково дослідного інституту промислової медицини м. Кривий ріг від 10.04.2014 року ОСОБА_2 діагностовано- радикулопатія попереково-крижова L4, L 5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово-тонічним синдромом, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеню), остеоартрозу в поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФС першого другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої ступені (пиловий бронхіт легенів першої ступені), емфізема легенів першої ст.) ЛН першого ст. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст.( з легким зниженням слуху) (а.с. 8-9).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 жовтня 2014 року причиною професійного захворювання позивача є комплекс несприятливих виробничих факторів, зокрема: фізичне перевантаження, пил, шум (а.с. 4-7)

Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 09 грудня 2014 року у зв'язку з професійним захворюванням ОСОБА_2 встановлено 60 % втрати професійної працездатності, визнано інвалідом 3-ї групи, визначено, що позивач потребує лікування ( а.с. 10).

З листа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді Кіровоградської області від 05 червня 2015 року вбачається, що потерпілий на виробництві ОСОБА_2 перебуває на обліку у відділенні Фонду з 04 грудня 2014 року відповідно до постанови № 1109/91212/91212/2 від 16.12.2014 року йому призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності в сумі 82824 грн., відповідно до постанови № 1109/91212/91212/3 від 13.01.2015 року призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 4 924 грн., відповідно до постанови № 1109/91212/91212/4 від 18 березня 2015 року потерпілому призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу в розмірі 2527,17 грн. (а.с.40).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди та наявність правових підстав для покладення обов'язку по її відшкодуванню на ДП «СхідГЗК» відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України та наданим доказам.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Частково задовольняючи позов, суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), врахувавши роз"яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з подальшими змінами і доповненнями), вірно виходив із того, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу було завдано моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд, врахувавши всі обставини справи, виходив із засад розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом були допущені порушення або неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, при вирішенні спору врахував інтереси обох сторін, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: