Рішення № 55057757, 15.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2460/14-ц

Провадження № 22-ц/779/111/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.,

секретар Мельник О.В.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Долинського районного суду від 30 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12.08.2014 отримав у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» зарплатну картку, на яку 16.08.2014 було зараховано 50 грн. Того ж дня банк списав з його картки 24,88 грн, а в подальшому неодноразово списував кошти на загальну суму 2 561,98 грн, зазначаючи про «автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05». Оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, було відмовлено банку у стягненні з нього кредитної заборгованості, кошти з його рахунку списувались неправомірно, чим також завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20 000 грн. Тому просив стягнути з відповідача на його користь суму списаних із зарплатної картки коштів в розмірі 2561,98 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Заочним рішенням Долинського районного суду від 30 січня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 суму списаних із зарплатної картки № 5168757230981286 коштів в розмірі 2561,98 грн та 1000 грн відшкодування завданої моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував факт укладення 12.04.2008 між банком та ОСОБА_3 договору про надання банківських послуг, який складався з підписаної позивачем заяви та Умов та правил надання банківських послуг. Враховуючи те, що укладений між сторонами договір містить ознаки як кредитного договору так і договору банківського рахунку, банк згідно норм ч. 2 ст. 1071 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, мав право списати грошові кошти з рахунку клієнта як на підставі його розпорядження, так і без наявності такого розпорядження, у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним та клієнтом. Таке списання коштів було здійснено за дорученням позивача, яке останній надав банку ще 12.04.2008, підписавши відповідний договір з Умовами надання банківських послуг, згідно п. 4.6 яких доручив здійснювати списання грошових коштів з усіх поточних рахунків в межах сум, які підлягають сплаті по цьому договору. Крім того, стягуючи моральну шкоду на користь позивача, суд не зазначив, в чому вона полягає та якими доказами підтверджується факт спричинення моральної шкоди. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В засідання апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав. ОСОБА_3 у поданій заяві апеляційну скаргу заперечив, просить справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2014 ОСОБА_3 у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав зарплатну картку № 5168757230981286. У період серпня-вересня 2014 року із його зарплатної картки було списано: 16.08.2014 24,88 грн, 18.08.2014 12,44 грн, 05.09.2014 19,26 грн, 07.09.2014 5,07 грн, 19.09.2014 2500,33 грн, назва операції при кожному списанні «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05». Всього за вказаний період списано з рахунку позивача кошти в сумі 2 561,98 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 березня 2014 року відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.04.2008 у звязку зі спливом позовної давності. Дане рішення набрало законної сили.

Задовольняючи позов в частині стягнення з банку на користь ОСОБА_3 списаних із його зарплатної картки коштів у розмірі 2 561,98 грн, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не маючи розпорядження клієнта або рішення суду про стягнення коштів, безпідставно автоматично списав кошти із зарплатної картки позивача для погашення заборгованості по іншому договору споживчого кредиту, відносно якого є рішення суду про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення в цій частині колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У серпні 2014 року ОСОБА_3 отримав у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» картку для виплат «Універсал» № 5168757230981286, на яку йому зараховувалась заробітна плата в ПАТ «Укртатнафта».

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, та право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Зазначені положення закону свідчать про можливість списання коштів з рахунка їх володільця лише за розпорядженням останнього або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Посилання в апеляційній скарзі на укладений 12.04.2008 між сторонами договір б/н про отримання ОСОБА_3 кредиту в сумі 3000 грн, який складався з підписаної позивачем заяви та Умов та правил надання банківських послуг, згідно п. 4.6 яких позичальник доручив банку здійснювати списання грошових коштів з усіх поточних рахунків у валюті кредиту, в межах сум, які підлягають сплаті по цьому договору, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання), колегія суддів відхиляє з огляду на те, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили, що на час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови саме в тій редакції, на яку посилається апелянт.

Умови і Правила надання банківських послуг, що є в матеріалах справи, не містять реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати їх з Умовами, на п. 4.6 яких посилається банк як підставу здійснення договірного списання коштів із зарплатної картки позивача і які ним не підписані (а. с. 49-52).

В засіданні апеляційного суду представник апелянта також не надав Умов і Правил надання банківських послуг, що діяли на час укладення договору б/н від 12.04.2008.

Окрім того, як вбачається з рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 березня 2014 року, підставою для відмови ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.04.2008 за спливом позовної давності стало встановлення судом того факту, що строк повернення кредитних коштів за цим договором становив 12 місяців, а банк звернувся до суду із вказаним позовом лише 08.01.2014.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув і ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту (п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 з наступними змінами).

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про право банку на списання коштів з рахунку позивача на виконання умов іншого договору, строк дії якого закінчився.

Однак, із висновком суду першої інстанції про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1 000 грн завданої моральної шкоди погодитись не можна.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З обставин справи вбачається, що спір між сторонами виник із договірних зобов'язань. При цьому, вирішуючи спір у цій частині суд не врахував, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі.

Таких обставин матеріали даної справи не містять, тому підстав для покладення на відповідача обовязку з відшкодування моральної шкоди позивачу у суду першої інстанції не було, у звязку з чим судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення моральної шкоди.

В решті оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Долинського районного суду від 30 січня 2015 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1000 грн моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

В решті заочне рішення Долинського районного суду від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

ОСОБА_4