Рішення № 55056978, 18.01.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14775/15-ц

Провадження № 2/127/192/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення коштів, суд

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення коштів. Позов мотивовано тим, що 08.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №006-01655-080115 у Вінницькому відділенні №3 ПАТ «Дельта Банк». На виконання п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.10 договору банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 10000 доларів США на строк 1 місяць. Відповідно до п. 1.4 договору банк нараховує відсотки вкладнику на вклад в розмірі 5,5% річних. Після закінчення строку договору у відповідності до п. 1.10 договору було перераховано суму вкладу на поточний рахунок позивача, відкритий в установі банку. Проте в подальшому виплата грошових коштів не здійснювалась. 19.01.2015року між ОСОБА_1І та Пат «Дельта банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №00001009998246 у Вінницькому відділені №3 ПАТ «Дельта Банк». На виконання п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.10 договору, банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 20000доларів США на строк 1 місяць. Відповідно до п. 1.4 договору банк нараховує відсотки вкладнику на вклад в розмірі 5.5% річних. Після закінчення строку договору було перераховано суму вкладу на поточний рахунок позивача, відкритий в установі банку. Проте в подальшому виплата грошових коштів не здійснювалась. Крім того, позивачем було відкрито в ПАТ «Дельта Банк» рахунки: №26208701505327 і на даний момент на рахунку обліковується залишок коштів в розмірі 13149,91грн.; №26200701475013 і на даний момент на рахунку обліковується залишок коштів в розмірі 4512,07 доларів США; №26208701505327 і на даний момент на рахунку обліковується залишок коштів в розмірі 3967,70 євро. Станом на дату подання позовної заяви залишок вкладу позивача становить: по договору №006-01655-080115 від 08.01.2015 року 10000доларів США, що еквівалентно 217687грн.; по договору №00001009998246 від 19.01.2015 року 20000доларів США, що еквівалентно 435374грн.; по рахунку №26200701475013 4512,07 доларів США, що еквівалентно 98221,89грн.; по рахунку №26208701505327 3967,70 євро, що еквівалентно 97988,309грн.; по рахунку №26208701505327 13149,91 грн. На звернення позивача повернути кошти відповідач відмовляється, оскільки немає коштів. Просить стягнути з відповідача на користь позивача наступні кошти: за договором банківського вкладу №006-01655-080115 від 08.01.2015 року в розмірі 10000доларів США, що еквівалентно 217687грн.; по договору №00001009998246 від 19.01.2015 року 20000доларів США, що еквівалентно 435374грн.; по рахунку №26200701475013 4512,07 доларів США, що еквівалентно 98221,89грн.; по рахунку №26208701505327 3967,70 євро, що еквівалентно 97988,309грн.; по рахунку №26208701505327 13149,91 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №006-01655-080115 у Вінницькому відділенні №3 ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 5).

На виконання п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.10 договору банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 10000 доларів США на строк 1 місяць.

Відповідно до п. 1.4 договору банк нараховує відсотки вкладнику на вклад в розмірі 5,5% річних.

Відповідно до п. 1.4.1. вищевказаного договору, у разі, якщо даний договір є діючим на дату закінчення строку залучення вкладу, зазначену в п. 1.3. цього Договору, то розмір процентної ставки, зазначений в п. 1.4. цього Договору, збільшується відповідно до валюти вкладу: на 3,75 процентів річних для вкладів у гривні, починаючи з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6. даного Договору. При цьому, банк здійснює перерахунок всіх нарахованих процентів за процентною ставкою, вказаною в цьому пункті Договору, одночасно із закінченням строку залучення вкладу, вказаного в п. 1.3. цього Договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний договір був діючим на дату закінчення строку залучення вкладу, зазначену в п. 1.3. цього Договору 07.02.2015 року.

19.01.2015року між ОСОБА_1І та Пат «Дельта банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №00001009998246 у Вінницькому відділені №3 ПАТ «Дельта Банк» (а.с.6).

На виконання п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.10 договору, банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 20000доларів США на строк 1 місяць.

Відповідно до п. 1.4 договору банк нараховує відсотки вкладнику на вклад в розмірі 5.5% річних.

В п. 1.4.1. даного договору зазначено, що у разі, якщо даний договір є діючим на дату закінчення строку залучення вкладу, зазначену в п. 1.3. цього Договору, то розмір процентної ставки, зазначений в п. 1.4. цього Договору, збільшується відповідно до валюти вкладу на 4 процентів річних для вкладів у гривні, на 6,0 процентів річних для вкладів у доларах США, на 6,0 процентів річних, починаючи з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6. даного Договору. При цьому, банк здійснює перерахунок всіх нарахованих процентів за процентною ставкою, вказаною в цьому пункті Договору, одночасно із закінченням строку залучення вкладу, вказаного в п. 1.3. цього Договору.

Таким чином суд вбачає, що даний договір був діючим на дату закінчення строку залучення вкладу, зазначену в п. 1.3 цього Договору 18.02.2015 року.

Згідно довідки тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта банк» №05-2941021 від 16.04.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» відкрито рахунки на імя ОСОБА_1, а саме: №26208701505327 у валюті гривня. Станом на 16.04.2015року на рахунку обліковується залишок коштів у розмірі 13149,91грн.; №26200701475013 у валюті долар США. Станом на 16.04.2015 року на рахунку обліковується залишок коштів у розмірі 4512,07 доларів США; №26206701471077 у валюті Євро. Станом на 16.04.2015 року на рахунку обліковується залишок коштів у розмірі 3967,70євро. Договір банківського вкладу (депозиту) №006-01655-080115 «Лояльний» укладений 08.01.2015 року на суму у розмірі 10000доларів США, що припинив свою дію 09.03.2015року. Договір банківського вкладу (депозиту) №00001009998246 «Лояльний» укладений 19.01.2015 року на суму у розмірі 20000доларів США, що припинив свою дію 20.03.2015 року (а.с.70).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В порушення умов договору відповідач не виконав належним чином зобов'язання за вказаними договорами. Це призвело до утворення в нього перед позивачем заборгованості.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. А виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Разом з тим слід зазначити, що в п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року № 5 № "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" роз'яснено, щовирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.4 Закону держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності.

Згідно ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Однак, постановою Національного банку України № 150 від 02.03.2015 року АТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації з 03.03.2015 року призначено ОСОБА_2 і запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно ч.1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регулюються відносини, що виникають у звязку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також зобовязань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку; нарахування відсотків за зобовязаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 вищевказаного Закону, обмеження, встановлене пунктом 1 частини пятої цієї статті, не поширюється на зобовязання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 вищевказаного Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Отже, наслідком введення тимчасової адміністрації є спеціальний порядок повернення коштів вкладників, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора. До того ж суд відмічає, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, призупиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені нормами цього Закону.

Строк дії вищезазначених договорів банківського вкладу ОСОБА_1 закінчилися під час дії тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", а виплата банківських вкладів позивача в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом до 200 000 грн. виплачується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому ним порядку і така виплата була здійснена Фондом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується моральної шкоди, то в цій частині, на думку суду, позов задоволенню не підлягає за недоведеністю.

Згідно ст.ст. 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ч.1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З правової позиціїВерховного Суду України від 9 вересня 2015 року, висловленій в постанові № 6-322цс15 вбачається, що у разі, якщо події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, відбулися після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності Цивільного кодексу України 2003 року, то такі позовні вимоги підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167, 1168цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про завдання позивачу моральної шкоди, оскільки ним документально не підтверджено дійсне погіршення здоров′я, не надано медичної довідки з діагнозом які спричиненими нервові хвилювання від яких різко загострилась хвороба серця та фіксацією дат, які відповідали б датам вчинення протиправних дій, якими було завдано моральну шкоду. Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю АТ "Дельта Банк" та обставинами, на які він посилається.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Крім того, нормами Конституції України, законом чи іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, договорами банківського рахунку не передбачено право на відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди у зв'язку з невиконанням договору банківського рахунку, тому вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про повернення коштів не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне судовий збір компенсувати за рахунок державного бюджету, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про судовий збір» (зі змінами, що діяли на момент звернення позивача до суду) та ЗУ «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 629, 1058, 1060, 1068, 1074, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 10 Законом України "Про захист прав споживачів", ст. 2 Законом України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 26, 36 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року № 5 № "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів",ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення коштів відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа №127/14775/15-ц

Провадження № 2/127/192/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

18.01.2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення коштів, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення коштів відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: