Ухвала суду № 55056799, 19.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5224/15-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 41 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.,

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 18 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати відомості, викладені відповідачем в мережі Інтернет: про захоплення приватною структурою приміщення «Ремпобуттехніка»; про прикриття цієї структури соціальним захистом інвалідів; про спекуляції та маніпуляції при спробі впорядкування вказаного приміщення; про незаконний обіг коштів повз обласний бюджет та наявність тіньових схем щодо розпорядення майном позивача; про наявність шахрайських та корупційних дій в діях позивача - викладені в зверненні до жителів м.Житомира та Житомирської області, до активістів та громадських організацій, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також просив зобов'язати ОСОБА_2 спростувати вказані відомості та відшкодувати завдану Житомирському обласному Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Фонду) моральну шкоду, яку оцінює в 50 000 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 18.11.2015 року відмовлено в задоволенні позову Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Житомирським обласним Фондом соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - по суті позовних вимог. Зокрема зазначає, що судом не було взято до уваги наявну в матеріалах справи інформацію, яка була викладена в мережі Інтернет, зміст якої прямо вказує на недостовірність інформації, а також несе в собі негативну інформацію про особу, що в свою чергу свідчить про порушення прав Фонду. Апелянт зазначає, що поширена інформація не підтверджена жодними доказами та плюндрує не лише репутацію Фонду, а і його керівництва, оскільки директор Фонду - ОСОБА_3 є воїном-інтернаціоналістом, заслуженим працівником соціальної сфери та має ряд державних нагород.

Представник Фонду підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що роздруківка взята з мережі Інтернет, а саме з сайтів «20 хвилин», «Житомир-інфо», «Журнал Житомира», але зазначити який текст конкретно і з якого інформаційного порталу не може. Також, йому невідомо автор статей, але вважає, що цим автором є відповідач.

Представник відповідача заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що ОСОБА_2, як депутат обласної ради, направив до Фонду більше 20 звернень щодо надання інформації про оренду майна територіальної громади та використання коштів від неї, повернення майна до територіальної громади, однак жодної відповіді не отримав. З цього приводу він виступив на засіданні комісії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Житомирський обласний фонд соціального захисту інвалідів є місцевою громадською організацією і згідно свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи надає соціальну допомогу без забезпечення проживання, здійснює діяльність інших громадських організацій і відноситься до некомерційної організації.

Як вбачається із матеріалів справи нежиле приміщення по вул.Домбровського, 38 в м.Житомирі рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів від 03.03.1995 року передано на баланс Житомирському обласному Фонду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць і працевлаштування інвалідів, а рішенням № 746 від 26.03.2002 року передано у постійне користування. Однак у подальшому між власником приміщення Житомирської обласною радою та вказаним Фондом виник спір щодо цільового використання приміщення останніми та передачу більшої частини приміщення в оренду іншим особам. У звязку із чим рішенням Житомирської обласної ради № 746 від 26.07.2005 року прийнято рішення про припинення постійного користування Фондом частиною приміщення площею 3884,4 кв.м. і складом металів площею 72 кв.м., з передачею їх на баланс комунального підприємства. Спір між сторонами конфлікту не вирішено до даного часу.

Представник позивача не заперечує факт передачі в оренду приміщення іншим особам.

Виступаючи на засіданні постійної комісії з питань бюджету та комунальної власності 9 квітня 2015 року депутат Житомирської обласної ради ОСОБА_2 висловив свою думку, зазначивши, що Фонд здає приміщення, які призначалися інвалідам, та отримує з цього прибутки, а власник приміщення (Житомирська обласна рада) будь-яких доходів з цього немає, а міг би отримувати біля 1 млн.грн. у бюджет області.

З цього приводу в мережі Інтернет на невстановлених веб-сайтах зявилася певна інформація, автор якої невідомий.

Так, судом встановлено, що в мережі Інтернет 09.04.2015 року з'явилися публікації про те, що цього ж дня відбулося засідання бюджетної комісії Житомирської обласної ради, на якій розглядалося питання про захоплення приватною структурою приміщення заводу «Ремпобуттехніка» , що знаходиться у м.Житомирі по вул. Домбровського, 38. На засіданні комісії депутат обласної ради ОСОБА_2 повідомив, що Фонд незаконно здає вказане приміщення в оренду та область втрачаючи при цьому більше мільйона гривень щорічно. Також, розміщено звернення до жителів Житомира та Житомирської області.

Як роз'яснено у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 вересня 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при вирішення питання про відкриття провадження у справі судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви вимогам статті 119 ЦПК України. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача, яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну обставину, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє право. Невиконання зазначених вимог зумовлює наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 вересня 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п.2 ч.2 ст.119 ЦПК України).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також, коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Всупереч зазначеному, позивачем не вказано автора статті та назви джерела (назву сайту) або його власника на якому було розміщено інформацію та автора статей, що на його думку є неправдивою (а.с.41-42).

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Недостовірною вважається інформація, як це зазначено у вищевказаній Постанові ВСУ, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 вересня 2009 року № 1.

Позивачем не надано доказів автентичності висловів ОСОБА_2 інформації, викладеної у мережі Інтернет, а також що саме він є її автором.

Отже, висловлення на засіданні комісії ОСОБА_2 своєї думки з приводу діяльності Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів, директором якого є ОСОБА_3, по використанню майна Житомирської обласної ради та втрату обласним бюджетом коштів, є його субєктивною думкою, заснованої на оцінці рішень Житомирської обласної ради про вилучення майна у позивача, рішень судів та листування з Фондом і іншими установами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається винних дій відповідача в поширенні недостовірної інформації в мережі Інтернет, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, спричинення цим негативних наслідків, а також причинного зв'язку між діями відповідача і їх наслідками. Позивачем не надано доказів, які б вказували на винні дії відповідача, що спричинили моральну шкоду, а тому, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: