Рішення № 5505582, 15.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/28715.07.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський Втормет» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»

Простягнення 146777, 40 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Єрофєєва Ю.В. предст. за дов. № 08/20 від 21.04.2009 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Обставини справи: Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»про стягнення 79000 грн. основного боргу, 23625, 84 грн. інфляційних нарахувань, 4274 грн. трьох процентів річних, 6389, 26 грн. пені, 29538, 30 грн. відсотків за користування чужими коштами та 3950 грн. штрафу у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 430д/04 від 02.04.2007 р. щодо поставки товару.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/287 та призначено її розгляд на 24.06.2009 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 24.06.2009 р. розгляд справи відкладався до 15.07.2009 р. у звязку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи незявлення представника відповідача у призначене судове засідання.

У судовому засіданні 15.07.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 15.07.2009 р. повторно не зявився, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський Втормет»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»був укладений договір № 430д/04 від 02.04.2007р., відповідно до умов якого (пункт 1.1. договору) відповідач зобовязався передати у власність позивачу, а позивач прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів метали чорні вторинні за видами та підвидами, передбачені ГСТУ 4121-2002, брухт та відходи кольорових металів та сплавів, передбачені ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2.1. договору № 430д/04 від 02.04.2007 р., ціна товару зазначається в специфікаціях чи додаткових угодах, оформлених у вигляді додатків до даного договору, без врахування податку на додану вартість, який нараховується в порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 4.1. зазначеного договору, покупець здійснює оплату поставленої партії товару на рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надходження товару до покупця, на підставі приймально-передаточного акту.

У відповідності до пункту 4.2. договору № 430д/04 від 02.04.2007 р., за взаємною згодою сторін при проведенні розрахунків за договором сторонами можуть застосовуватися інші, ніж обумовлені в пункті 4.1. договору, форми розрахунків, в тому числі і на умовах попередньої оплати. Покупець проводить передоплату в розмірі вартості партії товару, підготовленої до відвантаження постачальником, протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника.

З представлених суду документів вбачається, що позивач здійснив попередню оплату за договором № 430д/04 на загальну суму 158800 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 3923 від 23.04.2007 р. в сумі 60000 грн., № 3998 від 24.04.2007 р. в сумі 10000 грн., № 4164 від 03.05.2007 р. в сумі 8800 грн. та № 5016 від 19.06.2007 р. в сумі 80000 грн.

Відповідно до пункту 3.3. договору № 430д/04, у разі співпраці з постачання брухту на умовах передоплати постачальник зобовязаний поставити партію товару покупцю на отриману суму передоплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання грошових коштів.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку, але не у повному обсязі лише в кількості 63,04 тони на загальну суму 78800 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.04.2007 р. та приймально-передаточним актом № 3-1122 віл 27.04.2007 р. (в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 6.4. укладеного між сторонами договору, у разі невиконання зобовязань, передбачених пунктом 3.3. даного договору, постачальник зобовязаний повернути покупцю суму не отовареної попередньої оплати та сплатити штраф в розмірі 5% від суми не отовареної попередньої оплати протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту порушення зобовязань.

Відповідач платіжним дорученням № 193 від 24.07.2007 р. повернув позивачу частину отриманих грошових коштів у розмірі 1000 грн.

У звязку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»решту грошових коштів позивачу не повернуло, Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський Втормет»17.10.2008 р. направило відповідачу претензію № 08/3884 від 10.10.2008 р. про сплату позивачу 79000 грн. основного боргу, 3103, 25 грн. трьох процентів річних, 9289,53 грн. пені, 24712,61 інфляційних нарахувань, 3950 грн. штрафних санкцій та 20176,55 грн. за користування чужими коштами.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, у звязку з чим ВАТ «Дніпропетровський Втормет»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору № 430д/04 сторони встановили зобовязання відповідача поставити позивачу продукцію протягом 10 календарних днів з моменту отримання грошових коштів, сплачених позивачем попередньою оплатою. У разі ж не здійснення такої поставки у відповідача на підставі пункту 6.4. договору виникає грошове зобовязання повернути покупцю суму не отовареної попередньої оплати протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту порушення зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, відповідач взяв на себе грошове зобовязання у разі не поставки товару у встановлений строк повернути покупцю не отоварені грошові кошти, проте це зобовязання не виконав, у звязку з чим ВАТ «Дніпропетровський Втормет»правомірно звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача 79000 грн. основного боргу.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський Втормет»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»в сумі 79000 грн. основного боргу за договором № 430д/04 від 02.04.2007 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський Втормет»просить суд також стягнути з відповідача 23625, 84 грн. інфляційних нарахувань та 4274, 00 грн. трьох процентів річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 430д/04 від 02.04.2007 р. щодо повернення позивачу не отовареної суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в сумі 79 000, 00 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 23625, 84 грн. інфляційних нарахувань та 4274, 00 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання зобовязання з 07.07.2007 р. до 17.04.2009 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6389, 26 грн. пені за порушення договірного зобовязання, посилаючись на пункт 6.1. договору № 430д/04, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Розглянувши дану вимогу позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський Втормет»пені, суд у її задоволенні відмовляє, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пункт 6.1. договору № 430д/04 від 02.04.2007 р., на який посилається позивач і яким встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства, суд не розцінює як договірну умову, якою встановлено стягнення пені за порушення відповідачем зобовязання, оскільки така умова про застосування стягнення неустойки у певно визначеному розмірі в договорі відсутня.

За таких обставин, підстави для застосування позивачем у даному спорі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», яким встановлено лише межі максимального розміру пені, яка може бути передбачена у договорі і застосовуватися до боржника, що прострочив виконання грошового зобовязання, - відсутні. Слід звернути увагу, що зазначений Закон не передбачає відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, у вигляді сплати пені і не встановлює певний розмір пені за порушення цього зобовязання, а лише встановлює максимальний розмір ставки, за якою цю пеню можливо вираховувати.

Приймаючи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені на користь позивача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»неустойки у вигляді штрафу в розмірі 3950, 00 грн. на підставі пункту 6.4. договору № 430д/04 від 02.04.2007 р., то, враховуючи норми ст. ст. 216, 217, 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 549, 551, 611 Цивільного кодексу, суд визнає позов в цій частині обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 29538, 30 грн. штрафних санкцій за порушення грошових зобовязань, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами. В обґрунтування даної вимоги ВАТ «Дніпропетровський Втормет»посилається на ст. 536 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дана норма кореспондується з нормою, встановленою в частині 3 статті 198 Господарського кодексу України, відповідно до якої відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування процентів за користування чужими грошовими коштами у сфері господарювання законом або договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

У договорі № 430д/04 від 02.04.2007 р. умова про застосування до відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відсутня.

Посилання позивача в обґрунтування даної вимоги на частину 6 статті 231 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки зазначеною нормою не встановлені випадки, підстави та порядок застосування процентів за користування грошовими коштами. Крім того, варто зазначити, що даною нормою визначено лише правила обчислення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобовязань, тому ця норма не може бути підставою для застосування до ТОВ «ДІОМЕТ ПЛЮС»процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи вищевикладене, позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський Втормет»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОМЕТ ПЛЮС»(вул. Стельмаха, 10-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 32553466) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський Втормет»(вул. Липова, 1, м. Дніпропетровськ, 49124, код ЄДРПОУ 00191454) 79 000 (сімдесят девять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 23625 (двадцять три тисячі шістсот двадцять пять) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 4274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп. трьох процентів річних, 3950 (три тисячі девятсот пятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1108 (одна тисяча сто вісім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Дата підписання рішення 20.07.2009 р.