Ухвала суду № 55053018, 14.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2016 рокусправа № 804/14172/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року по справі №804/14172/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3050-17 від 08.06.2015р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами» у розмірі 17886,41грн. За позицією позивача, вимога щодо сплати даного податку за 2014 рік суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Позивач вказував на те, що оскільки вказаний податок відноситься до системи місцевих податків, то його розмір мав бути встановлений відповідною міською радою. При цьому, враховуючи положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, таке рішення міською радою, у спірному випадку враховуючи те, що сума податку визначена контролюючим органом за 2014 рік, мало бути прийнято до 15 липня 2013 року. Оскільки, таке рішення у вказаний строк міською радою не приймалося, то у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на те, що об'єкт нерухомості, власником якого є позивач, відноситься до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тими доводами, які викладені у позові. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не застосував такий принцип податкового законодавства, які стабільність, суть якого викладена в пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є власником квартири, яка

розташована за адресою: АДРЕСА_1. Житлова площа квартири становить - 645,5кв.м., загальна площа - 669,9кв.м.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (в редакції до 01.01.2015р.) платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Згідно із пп.265.2.1 п.265.2 ст.265 ПК України (в редакції до 01.01.2015р.) об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.

Таким чином, позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належна йому на праві власності квартира, є об'єктом оподаткування цим податком.

Згідно із пп.265.3.1 п.265.3 ст.265 ПК України (в редакції до 01.04.2014р.) базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

В редакції пп.265.3.1 п.265.3 ст.265 ПК України з 01.04.2014р. базою оподаткування визначено загальну площу об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.265.4.1 п.265.4 ст.265 ПК України (в редакції до 01.01.2015р.) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Пп.265.5.2 п.265.2 ст.265 ПК України (в редакції Закону від 4 липня 2013 року №403-VІІ) визначено ставки податку для фізичних осіб у такому розмірі:

а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів;

в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв. метрів;

г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 08.06.2015 р. ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №3050-17, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами" у розмірі 17886,41 грн.

Вказане податкове зобов'язання розраховано наступним чином: розрахунок за І квартал (за житловою площею) - (645,6-120)х32,89/12х3=4321,75 грн.; розрахунок за ІІ -IV квартал (за загальною площею) - (669,9-120)х32,89/12х9=13564,66 грн., де 120 кв. м. - пільга зі сплати податку; 32,89 грн./кв. м. (2,7% мінімальної заробітної плати) - ставка податку, для квартир, площа яких перевищує 240 кв.м. (встановлена пп.265.5.2 п.265.5 ст.265 Податковим кодексом України станом на 01.01.2015 р.).

Не заперечуючи розмір податкового зобов'язання позивач вказує на те, що визначення такого податкового зобов'язання за податковий період - 2014 рік, суперечить такому принципу податкового законодавства, як стабільність, суть якого викладена в пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України. Позивач вказує на те, що оскільки вказаний податок відноситься до системи місцевих податків, то його ставка (розмір) мала бути встановлена відповідною міською радою, що передбачено пп.265.5.1 п.265.5 ст.265 ПК України. У свою чергу, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Оскільки, рішення про визначення ставок податку, за спірний період, міською радою не було прийнято, то позивач вказує на відсутність правових підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З такими підставами заявленого позову обґрунтовано не погодився суд першої інстанції, при цьому, правильно пославшись на положення пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Оскільки, як зазначено вище, контролюючим органом визначено розмір податкового зобов'язання виходячи із норм Податкового кодексу України, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року по справі №804/14172/15- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 15.01.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк