Ухвала суду № 55052924, 12.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2675/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

12 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Лиса С.Д.,

за участі:

представників позивача: Радомської Л.Б., Кучабської В.В.

представника відповідача: Бондар О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини 3028 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до військової частини 3028 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до військової частини 3028 про стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 106 жовтня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання п. 1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2015 року державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини 3028 Національної гвардії України за період з 01.09.2013 року по 01.01.2015 року.

Результати проведеної ревізії оформлені актом № 08-13/05 від 20.04.2015 року, згідно якого встановлено порушення бюджетно-фінансової дисципліни.

Відповідачеві направлявся лист державної фінансової інспекції у Вінницькій області №02-08-28-14/2381 від 29.04.2015 року про усунення виявлених порушень. Однак відповідач не виконав вимоги які містяться в п. 2, 3, 4, 6 вказаного листа, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги державної фінансової інспекції у Вінницькій області №02-08-28-14/2381 від 29.04.2015 року, викладені в пунктах 2, 3, 4, 6 листа №02-08-28-14/2381 від 29.04.2015 року є законними та необґрунтованими, а тому мають бути виконані.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу вимог ч.2 ст.15 зазначеного Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Згідно п.10 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно п.2 листа-вимоги відповідачем в порушення вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" та п. 3 Порядку проведення польових витрат та їх конкретні розміри, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.09.2002 року № 301, відшкодовано витрати, включені до авансових звітів військовослужбовців в розмірі 30 грн./доб., тоді як останні під час виконання службово-бойових завдань перебували у котловому забезпеченні в/ч 3005 Національної гвардії України та Національної академії НГУ, внаслідок чого зайво нараховано і виплачено добових витрат в сумі 275 091,12 грн.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 2 лютого 2011 р. № 98 встановлено, що в разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням стороною, яка приймає, або коли працівники, відряджені в межах України для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, установи та організації, які відряджають працівників, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням організаторами таких заходів, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для відповідної держави згідно з додатком 1 до цієї постанови, зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні.

Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності оригіналів підтвердних документів (далі - підтвердні документи).

Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівникам за рахунок добових витрат.

Відповідно до п.3 Наказу Міністерства оборони України "Про встановлення розмірів польових виплат військовослужбовцям військових частин Збройних Сил України" N 301 від 03.09.2002 року військовослужбовцям, які забезпечуються харчуванням за рахунок держави, за дні, коли вони забезпечуються харчуванням за рахунок держави, польові не виплачуються.

Отже під час перебування військовослужбовців у відрядженнях із забезпеченням харчування за рахунок держави, військовою частиною, в якій військовослужбовці проходять службу, польові не виплачуються.

Разом з цим відповідачем відшкодовано витрати, включені до авансових звітів військовослужбовців в розмірі 30 грн./доб., тоді як останні, під час виконання службово-бойових завдань, перебували на котловому забезпеченні (триразовому харчуванні) в/ч 3005 Національної гвардії України та Національної академії НГУ, внаслідок чого зайво нараховано і виплачено добових витрат в сумі 275 091,12 грн., що підтверджується зокрема й інформацією Національної академії Національної гвардії України військовослужбовці.

Таким чином добові витрати в сумі 275 091,12 грн. відповідачем зайво нараховані і виплачені, а тому підлягають стягненню в повному обсязі.

В п.3 листа-вимоги зазначено, що відповідач в порушення п.1 наказу МВС України від 23.07.2014 року № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (не військовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів НГУ" заступнику командира по роботі з особовим складом ОСОБА_5 зайво нараховано винагороду за безпосередню участь у зоні АТО за липень 2014 року в сумі 3621 грн., при його фактичному зарахуванні до складу в/ч 3028 з 06.08.2014 року, що призвело до зайвого перерахування бюджетних коштів на сплату обов'язкових внесків та платежів на загальну суму 1256,49 грн., із якої відшкодовано 3621 грн.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.07.2014 року № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України" військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Тобто, грошова винагорода військовослужбовцям за безпосередню участь в зоні антитерористичної операції повинна нараховуватись та виплачуватись установою, до складу якої офіційно останній зарахований на момент участі в зоні АТО.

Згідно матеріалів справи, вказана вимога виконана відповідачем частково, а саме відшкодовано зайво нараховану винагороду за безпосередню участь у зоні АТО в сумі 3621 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером військової частини 3028 № 57 від 03.08.2015 року (а.с. 50). Тому підлягає стягненню сума 1256,49 грн. за зайво перерахований та сплачений єдиний соціальний внесок.

Згідно п.4 листа-вимоги відповідач в порушення вимог ст. 32 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" із змінами та п. 3 телеграми командувача НГУ від 16.07.2014 року № 3/21/3-1293 військовослужбовцям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при наявності у них дисциплінарних стягнень у серпні та вересні 2014 року за вказаний період виплачено премію в розмірі 2592,90 грн., що призвело до зайвого перерахування бюджетних коштів на сплату обов'язкових внесків та платежів на загальну суму 899,74 грн. Загальна сума збитків складає 3492,64 грн.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" військовослужбовець, що має дисциплінарні стягнення, заохочується шляхом зняття накладеного раніше стягнення. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав, та його прямим начальникам. Одночасно військовослужбовцю може бути знято лише одне дисциплінарне стягнення.

Тобто, військовослужбовці, які мають дисциплінарні стягнення, заохочуються шляхом зняття таких. При цьому грошові заохочення для таких військовослужбовців законом не передбачені.

Вимогу позивача щодо усунення даного порушення відповідачем виконано частково шляхом стягнення з вказаних військовослужбовців зайво сплачених премій в сумі 1480 грн. та 1112,90 грн., що підтверджується довідками про стягнення премії та копіями платіжних доручень № 1245 від 14.09.2015 року та № 1301 від 23.09.2015 року в загальній сумі 2592,90 грн. Відтак, підлягають стягненню кошти, зайво сплачені за єдиний соціальний внесок в сумі 899,74 грн.

Відповідно до п.6 листа-вимоги позивачем не дотримано вимоги ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року та п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 при наявності джерела покриття, а саме надходження плати від надання послуг по забезпеченню безпеки суб'єктам господарювання, протягом періоду 01.09.2013 року по 01.01.2015 року здійснено видатки та на виплату грошового утримання військовослужбовцям, які залучені до надання вказаних послуг, за рахунок коштів загального фонду, що призвело до покриття видатків спеціального фонду кошторису на загальну суму 130 156,74 грн.

Відповідач з даною вимогою не погоджується, посилаючись на положення Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", якою, зокрема, передбачено, що господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Також відповідач зазначає, що видатки на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які задіяні до виконання договорів щодо надання послуг по забезпеченню безпеки, за спеціальним фондом не проводилися, у зв'язку з тим, що дані військовослужбовці знаходяться на штатних посадах у військовій частині і виплата їм грошового забезпечення передбачена за загальним фондом та профінансована в повному обсязі, а інші потреби для функціонування військової частини, які не забезпечені або лише частково забезпечені коштами загального фонду, проводяться за рахунок коштів спеціального фонду від надання платних послуг. Крім виконання договорів про надання послуг по забезпеченню безпеки військовослужбовці виконують також і інші службові обов'язки. Оскільки табелювання (погодинний облік) військової служби не передбачено нормативними документами, проводити нарахування грошового забезпечення військовослужбовців частково по загальному, а частково по спеціальному фонду неможливо.

Такі доводи відповідача є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовою частиною спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171 затверджений перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил. Серед інших видів цим переліком передбачена діяльність з охорони громадського порядку та безпеки.

Спір у цій частині вимог зводиться до визначення джерела коштів, з яких здійснюється виплата грошового забезпечення та покриття витрат на транспортування військовослужбовців залучених до надання платних послуг з охорони громадського порядку.

Частиною 4 статті 13 Бюджетного кодексу передбачено, що власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Також, пунктом 23 постанови №228 визначено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому, розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Крім того, абз.2 ст.4 Закону України "Про оплату праці" визначено, що джерелом коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Відповідно до положень ст.13 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" держава забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям внутрішніх військ і членам їх сімей відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зі змісту акта ревізії вбачається, що Інспекція встановила факт покриття відповідних витрат за рахунок загального фонду бюджету. Оскільки таке покриття має здійснюватись за рахунок спеціального фонду, позивач дійшов обґрунтованого висновку про необхідність перерахування до загального фонду бюджету 130 156,74 грн.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена судовими рішення, що набрали законної сили, у адміністративній справі № 802/458/14-а, копії яких долучені до матеріалів справи.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу військової частини 3028 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 січня 2016 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.