Постанова № 55052427, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р. Справа № 816/2915/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/2915/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0002162204/1228, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34000,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/2915/15 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 квітня 2015 року №0002162204/1228 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, проти задоволення апеляційної скарги відповідача - заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, проти задоволення апеляційної скарги позивача - заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ, є платником єдиного податку ІІ групи, основний вид економічної діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 24-28, т.1).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Співробітниками Головного управління Міндоходів у Полтавській області, на підставі наказу від 24.03.2015 №265 та відповідно до направлень від 24.03.2015 №№545-549, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63-66, т.1).

Результати перевірки оформлені актом від 02.04.2015 (реєстраційний номер від 08.04.2015 №0043/16/03/22/НОМЕР_1, бланк №0000186).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: ч. 12 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій (а.с. 61, т.1).

На підставі зазначеного висновку акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 22.04.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002162204/1228, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34000,00 грн (а.с. 9-10, т.1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України та з урахуванням приписів ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України).

У відповідності до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, - у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області 24.02.2015 отримано лист Решетилівського селищного голови ОСОБА_3 від 24.02.2015 вих. №02-32/121.

Згідно даного листа повідомлено про ймовірні порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59).

Наказом від 24.03.2015 року за підписом в.о. начальника Головного управління ДФС у Полтавській області №265 "Про проведення фактичної перевірки", призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності, а саме - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63).

Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Фактичну перевірку позивача провели п'ять співробітників Головного управління ДФС у Полтавській області (а.с. 61, 63-66).

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За правилами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Направлення на перевірку та копію наказу про її проведення вручено під підпис особі, що здійснює розрахунки в магазині - ОСОБА_4

Виходячи з наведеного відповідачем проведено фактичну перевірку з дотриманням порядку, встановленого ПК України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що фахівці податкової інспекції допущені до перевірки, здійснили перевірку та зафіксували у відповідному акті факт реалізації позивачем алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності ліцензій.

З приводу доводів позивача про існування мораторію на проведення позапланових перевірок суб'єктів малого бізнесу, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, мораторій на проведення перевірок не поширюється на перевірки дотримання платниками податків норм законодавства з питань наявності ліцензій.

Відповідно до п.п. 191.1.16 п. 191.1 ст. 191 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Виходячи з наведеного, у відповідача існували достатні підстави для проведення фактичної перевірки господарської одиниці, в якій здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1

Також із акту перевірки слідує, що фактичною підставою для відображення висновку про порушення позивачем ч. 12 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", слугували висновки контролюючого органу про те, що в ході проведення перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого у АДРЕСА_2, виявлено факт реалізації продавцем ОСОБА_4 через касу №4 пачки сигарет "Monte Karlo", пачки сигарет "Winston XS Silver" та пляшки горілки "Козацька рада класична" без наявності відповідних ліцензій.

В доводах, викладених у адміністративному позові та апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що вона не здійснює реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", продукція даного виду належить ФОП ОСОБА_5, який має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, продавець ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5

Так, з матеріалів справи слідує, що в ході проведення 24.03.2015 фактичної перевірки господарського об'єкту - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" співробітниками Головного управління Міндоходів у Полтавській області на касі №4 придбано пачку сигарет "Monte Karlo", пачку сигарет "Winston XS Silver" та пляшку горілки "Козацька рада класична", про що касиром видано чеки №№239, 251 (а.с. 62).

Позивач не заперечує факту здійснення нею реалізації товарів у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" через касу №4.

Продавець-касир ОСОБА_4 24.03.2015 року здійснювала реалізацію товарів через касу №4 у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Наведене підтверджується копіями опису грошових коштів від 24.03.2015 та направлень від 24.03.2015 №№545-549, які містять записи наступного змісту: "ОСОБА_4, продавець каса №4 ФОП ОСОБА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1, "ОСОБА_4, особа, що здійснює розрахунки в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1, каса №4" (а.с. 62, 64-66, т.1).

Опис грошових коштів від 24.03.2015 та направлення на перевірку від 24.03.2015 №№545-549 містять власноручний підпис ОСОБА_4

Доводи позивача про реалізацію товарів у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" через один термінал безготівкових розрахунків з посиланням на довідку Кременчуцької філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 28.08.2015 вих. №Е.КМ.0.0.0.0/19-419, наведених вище обставин не спростовують (а.с. 75).

Щодо наданої позивачем копії трудового договору від 23.05.2015 №6, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, окрім іншого, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до пункту 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 №260 (у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 14.10.2010 №320) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 за №554/5745, укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою (або дорученням уповноваженою нею особою) трудового договору, а у разі відсутності працівника при проведенні реєстрації трудового договору - в день подання фізичною особою (або дорученням уповноваженою нею особою) документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів за формою, згідно з додатком. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і ставиться дата його реєстрації.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку відповідальна особа центру зайнятості на підставі запису про реєстрацію трудового договору, зробленого в книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох примірниках трудового договору запис: "Трудовий договір зареєстрований "дата" місяць рік N (найменування центру зайнятості) М.П. підпис, (прізвище, ім'я, по батькові посадової особи центру зайнятості)".

Проте, з наданої позивачем копії трудового договору від 23.03.2015 №6 встановлено, що на ньому відсутня відмітка про реєстрацію трудового договору в державній службі зайнятості.

Окрім того, зі змісту трудового договору встановлено, що його укладено у двох примірниках, тоді як пунктом 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю встановлено необхідність укладення трудового договору у трьох примірниках.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції з приводу того, що трудовий договір від 23.03.2015 №6 не є належним та допустимим доказом у справі.

Надані позивачем письмові пояснення ОСОБА_4, за змістом яких остання стверджує про перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 (а.с. 19) також не можуть бути прийняті як належний доказ у справі, виходячи з наступного.

Факт реалізації продавцем ОСОБА_4 тютюнових виробів та алкогольних напоїв через касу №4 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтверджується матеріалами справи, а будь-які пояснення вказаної особи не можуть сприйматись як належний доказ у справі з огляду на її перебування у трудових відносинах з власниками господарської одиниці.

Щодо посилань позивача на відомості податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), колегія суддів зазначає наступне.

Даний податковий розрахунок не містить відомостей про виплату доходу та сплату податку відносно гр. ОСОБА_4, податковий номер останньої (НОМЕР_2) у розрахунку відсутній (а.с. 40-41, т.1).

При цьому, колегія суддів також відмічає, що спеціальними у спірних правовідносинах є норми Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", згідно з ч. 12 ст. 15 якого роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

У відповідності до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З системного аналізу наведених норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" колегія суддів приходить до висновку, що застереження відносно перевірки наявності ліцензій стосується саме фактів реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв, штрафні (фінансові) санкції до особи застосуються саме в разі виявлення фактів реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв без відповідних ліцензій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача з приводу того, що придбання тютюнових виробів та алкогольних напоїв для їх подальшої реалізації здійснено ФОП ОСОБА_5

Визначальним у спірних відносинах є встановлення саме факту реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв без наявності у особи, що здійснює таку реалізацію, відповідних ліцензій.

ФОП ОСОБА_1 не навела доводів ані суду першої, ані апеляційної інстанції щодо наявності у неї ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями.

Факт здійснення продавцем-касиром ОСОБА_4 24.03.2015 реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв через касу №4 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", на якій здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, підтверджено матеріалами справи у їх сукупності та не спростовано позивачем.

Отже, доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог ч. 12 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних ліцензій є правомірними, доводи апеляційної скарги позивача наведених висновків суду першої інстанції не спростовують.

У спірному рішенні відповідач помилково послався на застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", адже відповідальність за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних ліцензій визначено статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (а.с. 9).

Оскільки вказана помилка не впливає на суть виявленого порушення, підстави для скасування спірного рішення з наведеної обставини - відсутні.

Доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо застосування штрафів за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є безпідставними, оскільки згідно з частиною четвертою статті 17 згаданого Закону рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Щодо посилань позивача на невідповідність прийнятого рішення формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

За приписами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В силу підпункту 191.1.16 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Враховуючи наведене вище, у разі встановлення контролюючим органом порушення платником податків законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів такий орган зобов'язаний застосувати до платника штрафні (фінансові) санкції, про що приймає податкове повідомлення-рішення.

Отже, доводи позивача на невідповідність оспорюваного рішення формі, затвердженій Порядком №790, є безпідставними.

Щодо застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв без наявності відповідних ліцензій в розмірі 34000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 10, т.1) судом встановлено, що при визначенні їх розміру податковий орган виходив з необхідності їх застосування окремо щодо фактів роздрібної торгівлі без відповідних ліцензій алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, виходив з того, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій законодавцем розглядається як одне порушення.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 12 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим алкогольними напоями та тютюновими виробами", встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до ст. 1 Закону ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Отже положення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим алкогольними напоями та тютюновими виробами" передбачають обов'язкову наявність ліцензії при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольних та тютюнових виробів.

При цьому, чинним законодавством передбачено обов'язкове отримання окремої ліцензії як для здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами так і алкогольними напоями.

Так, відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим алкогольними напоями та тютюновими виробами" плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання.

У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ліцензії на алкоголь і тютюн - це дві різні по суті ліцензії (які мають визначені законом особливості), при цьому чинним законодавством передбачено обов'язок платника в разі здійснення продажу алкогольними або тютюновими виробами отримати окремі ліцензії та здійснити плату за конжну окремо.

Відповідальність за за порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим алкогольними напоями та тютюновими виробами" передбачена ст. 17 цього Закону, якою, зокрема визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 2 ч. 2 ст. 17).

Отже застосування сукупної відповідальності за відсутність двох ліцензій є помилковим, тому відповідач правомірно обрахував штрафні санкції у розмірі 34000 грн., тобто по 17000 грн. за кожне порушення, тобто продаж окремих видів товарів (тютюнових виробів та алкогольних напоїв) за відсутності ліцензій на здійснення торгівлі цими виробами.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання

За таких підстав постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 квітня 2015 року №0002162204/1228 в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні з даним позовом ФОП ОСОБА_6 сплачено судовий збір у розмірі 183 грн. 00 коп.

Постановою суду за результатами розгляду справи стягнено за рахунок бюджетних асигнувань з Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ФОП ОСОБА_1 91 гривню 35 копійок та з ФОП ОСОБА_1 - 822 гривні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні до суду з позовом, враховуючи, що він носить майновий характер та розмір майнових вимог становить 34000 грн, підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, яка становила 1218 грн).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, а саме, скасовуючи податкове повідомлення-рішення на 17000 грн., що становить 50% від заявлених позовних вимог, помилково визначив розмір судового збору, що підлягав стягненню на користь позивача в розмір 822 грн., оскільки, він повинен був дорівнювати 730 грн. 50 коп (1827/2=913,50 грн.-183 (сума сплачена при подачі позову).

Окрім того, з відповідача стягнуто судовий збір у розмірі 91,35 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1644 гривні та з відповідача судового збору в розмірі 91 грн 35 коп.

Отже, розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1644 грн. (1827 грн -1644 грн ).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/2915/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 квітня 2015 року №0002162204/1228 в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасувати Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/2915/15 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрат зі сплати судового збору в розмірі 91 (дев'яносто одна) гривня 35 (тридцять п'ять) копійок; стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судового збору в розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) гривні на розрахунковий рахунок: 31213206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області 22030001, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні на розрахунковий рахунок: 31213206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області 22030001, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.

В іншій частині Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 816/2915/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 18.01.2016 р.