Постанова № 55052115, 15.01.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 року м.Житомир справа № 806/5173/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Халімончук С.С.,

за участю: представника позивача,

представника відповідача,

представника третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2015 р. №6-1853/14-15-СГ,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області № 6-1853/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради площею 128,6143 га.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржуваним наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області на оспорювану земельну ділянку, розташовану на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради площею 128,6143 га, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою. Проте, згідно судового рішення в справі № 806/2254/15 визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства в Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки із земель запасу та резерву Водотиївської сільської ради орієнтовною площею 128,6143 га та зобов'язано відповідача видати наказ щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 із зазначеного питання. З огляду на те, що такий дозвіл виданий іншій особі, внаслідок чого оскаржуваним наказом порушений принцип рівності у можливості доступу до користування землею державної власності, відтак він є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях, просив в позові відмовити. Вказав, що надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою та є лише першим кроком для оформлення такого права. Крім того, законодавством не встановлено заборони на видання дозволу кільком особам на одну і ту ж ділянку.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12 березня 2015 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Водотиївської сільської ради Брусилівського району площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів поруч села Водотиї.

На вказану заяву, Головне управління Держземагенства у Житомирській області листом від 20.04.2015 за вих. № 19-6-0.21-6428/2-15 (а.с.20), повідомило позивача, що на земельну ділянку було надано дозвіл на розроблення документації іншій особі за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, та рекомендувало позивачу "виправити зауваження та повторно подати на розгляд".

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року, позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства в Житомирській області, що міститься у листі від 20.04.2015 року за вих. № 19-6-0.21-6428/2-15, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення для відведення фермерського господарства із земель запасу та резерву Водотиївської сільської ради Брусилівського району загальною орієнтовною площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів, за його заявою (клопотанням) від 12.03.2015 року та зобов'язано Головне управління Держземагенства в Житомирській області видати наказ про надання ОСОБА_1 такого дозволу.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, яка набрала законної сили, постанову суду від 22.07.2015 змінено, абзац 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства в Житомирській області, що міститься у листі від 20.04.2015 року за вих. № 19-6-0.21-6428/2-15, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву Водотиївської сільської ради Брусилівського району загальною орієнтовною площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів, за його заявою (клопотанням) від 12.03.2015 року та зобов'язати Головне управління Держземагенства в Житомирській області видати наказ щодо розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву Водотиївської сільської ради Брусилівського району загальною орієнтовною площею 128,6143 га, що знаходиться за межами населених пунктів відповідно до ч. 3 ст.123 Земельного кодексу України." В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року залишено без змін.

В той же час, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було видано наказ № 6-1853/14-15-СГ від 07.05.2015 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради площею 128,6143 га (а.с.16).

Позивач вважає, що цим наказом порушуються його права, оскільки до його видачі на ім'я ОСОБА_2, він звертався із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду цієї ж земельної ділянки, проте йому було протиправно відмовлено, що встановлено рішенням суду. За вказаних обставин, наказ є вочевидь незаконним та виданим з явними ознаками зловживань при здійсненні владних управлінських функцій щодо розпорядження землями державної власності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі по тексту - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Таким чином, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Конституційний Суд України у пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняті відповідачем накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є ненормативними актами органу державної влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких рішень не породжує наслідків для власника (користувача) земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Зокрема суд зазначає, що законодавством не встановлено граничного строку дії такого дозволу, отже особа може скористатися ним у будь-який зручний для себе час або не скористатися взагалі. При цьому, слід відмітити, що надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою та є лише першим кроком для оформлення такого права. Так само, законодавством не встановлено заборони на видання дозволу кільком особам на одну і ту ж ділянку, більш того, відмова у наданні кількох дозволів на земельну ділянку, якщо право власності на неї ще не зареєстроване у встановленому законом порядку, вважається порушенням прав особи.

Таким чином, надання дозволу ОСОБА_2 на розробку документації із землеустрою не є та не може вважатися порушенням прав ОСОБА_1, оскільки він ще не набув права власності/користування на земельну ділянку. Відтак, навпаки, скасування дозволу ОСОБА_2 буде порушенням її права на звернення до органу виконавчої влади. У даному випадку і ОСОБА_2, і ОСОБА_1 мають рівні права на звернення за отриманням дозволу на розробку землевпорядної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваних наказів.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді 487,20 грн. сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2015 р. №6-1853/14-15-СГ відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 18 січня 2016 р.