Ухвала суду № 55049240, 13.01.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" січня 2016 р. Справа № 817/3341/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Малахової Н.М.

Моніча Б.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "23" листопада 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, управління праці та соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 р. позовну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк до 05.12.2015 р. для усунення недоліків, а саме надати документ про сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі адміністративного позову позивачами було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, що підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 (1941 року народження), ОСОБА_3 (1947 року народження) знаходяться на обліку в Здолбунівському УПФУ та отримують пенсію за віком при повному стажі та мають проблеми зі здоров'ям, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1, посвідченні серії НОМЕР_2, довідок управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі від 09.01.2015 р. №11, №12 (а.с.24-26).

Дані обставини суд першої інстанції не взяв до уваги.

Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той самий час, згідно вимог ст.116 КАС України суд може своєю ухвалою об'єднати в одне провадження кілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи декілька поєднані в одне провадження позовні вимоги у самостійні провадження, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи.

З аналізу викладеної статті вбачається, що підставою такого об'єднання справ є:

1) наявність декілька однорідних позовних заяв одного й того ж позивача до того ж відповідача;

2) наявність декількох однорідних позовних заяв одного й того ж позивача до різних відповідачів;

3) наявність позовних заяв різних позивачів до одного й того ж відповідача.

Такі дії вчиняються з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку.

При цьому за змістом ст.ст.21, 105, 106 КАС України позивач може заявити декілька позовних вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. При цьому права декільком позивачам заявляти вимоги в одній позовній заяві ні наведеними вище, ні іншими нормами КАС України не надано. Більше того, буквальний зміст статті 106 КАС України передбачає лише право одного позивача заявити вимоги до декількох відповідачів, однак не передбачає права декількох позивачів заявити позовні вимоги до одного відповідача.

Право на об'єднання різних позовних заяв в одне провадження згідно ст.116 КАС України належить саме суду, а не позивачам.

Тому в решті правильними є вимоги ухвали суду першої інстанції визначити вимоги кожного позивача до кожного з відповідачів та визначити в чому полягає моральна шкода. Вказане можливо виконати, подавши до суду позовну заяву кожним з позивачів.

За змістом п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням процесуального права.

В даному випадку суд правильно залишив позовну заяву без руху, однак помилково застосував процесуальне законодавство, що регулює процедуру звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки щодо необґрунтованості клопотання про звільнення від сплати судового збору та висновки щодо необхідності подання до суду доказів сплати судового збору або документів, що звільняють від такої сплати.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 201, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "23" листопада 2015 р. змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки щодо неподання доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору та подання до суду доказів сплати судового збору або документів, що звільняють від такої сплати.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Н.М. Малахова

Б.С. Моніч

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1,35701 ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35701

- ,