Рішення № 55048038, 18.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.16р. Справа № 904/10188/15За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКІ-ТРАНС", м.Запоріжжя

до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 842,47 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Гаюн В.В., довіреність від 08.12.15;

Гаюн В.В., паспорт НОМЕР_2 виданий 24.10.1995 року;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 539 від 13.03.14.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКІ-ТРАНС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 про стягнення 26 842,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міському сполученні № 2008/33-1 від 20.08.15 з боку відповідача.

Ухвалою суду від 09.12.15 розгляд справи відкладено на 12.01.16.

Представник позивача у судове засідання з'явився. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві на позов, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.01.16 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (перевізник) і Відповідачем (експедитор) укладений договір № транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міському сполученні № 2008/33-1 від 20.08.15 (договір).

Згідно предмету цього договору експедитор доручає, а перевізник зобов'язується виконати транспортні перевезення у міжнародному та міському сполученні згідно заявкам експедитора, а експедитор зобов'язується оплатити перевізнику за надані транспортні послуги грошові кошти в розмірі та у строки, передбачені цим договором та заявкою, яка є невід'ємною частиною даного договору і оформлюється для кожного конкретного перевезення. Підтвердженням здійсненних послуг є акт виконаних робіт і CMR або ТТН з відміткою вантажоотримувача (п. 5.1). Цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання і є дійсним до 31.12. 15 (п. 11.1).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчить належним чином оформлена міжнародна накладна СМR (а.с.21).

Пунктом 8 заявки на перевезення (а.с.18) встановлено, що обов'язковою умовою повної оплати є надання виконавцем замовнику оригіналів: договору, заявки на перевезення, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної, ТТН. Також, у цій заявці в графі «умови оплати» визначено: 5-7 днів по оригіналам документам.

Згідно п. 5.2 договору, оплата здійснюється у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок перевізника після отримання оригінала рахунку, копії транспортної накладної, оригінала акта виконаних робіт і оригінала інших документів, які підтверджують закінчення перевезення (ТТН, СМR), якщо інше не вказано у заявці.

Відповідач одержав оригінал СМR 12.09.15 (а.с.21), про що свідчить його підпис та відтиск печатки на зворотному боці накладної.

Однак, відповідач акту виконаних робіт не підписав, вартість отриманих послуг не оплатив. У своєму відзиві, відповідач послався на те, що при перевезенні вантаж був пошкоджений. На підтвердження цього надав акт про пошкодження вантажу при перевезенні автомобільним транспортом від 31.08.15. Як пояснив представник відповідача, внаслідок цього акт виконаних робіт ним і не підписаний.

Слід зазначити, що пошкодження (чи не пошкодження) вантажу не є підставою для звільнення від плати за перевозку, та не є предметом цього спору. Питання про відшкодування можливої шкоди може бути предметом розгляду в окремому спорі, потребує окремого доведення, і відповідач не позбавлений права подати окремий позов з цього приводу.

Крім того, матеріалами справи підтверджується своєчасне отримання вантажу ТОВ «СП Камако Плюс» (одержувач вантажу). Жодних зауважень щодо якості виконаного перевезення до перевізника з його боку не було, що підтверджується листом № 01-7/495 від 11.12.15.

Заперечення відповідача про те, що обов'язковою умовою оплати є надання позивачем оригіналів договору, заявки на перевезення, акту виконаних робіт, рахунку, податкової накладної, ТТН, не можуть бути взяті судом до уваги з наступних підстав.

Так, відповідач отримав від позивача оригінал CMR, який є документом первинного бухгалтерського обліку, а отже обізнаний про факт виконання позивачем зобов'язань по перевезенню вантажу. Водночас, заявка на перевезення, податкова накладна та рахунок-фактура є документами, які містять певну інформацію (зокрема - платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти), і ненадання цих документів не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

А отже, належне оформлення CMR і передача її оригіналу, свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг відповідно до умов договору.

Такої самої правової позиції дотримується ВГСУ під час розгляду аналогічних спорів (див Постанову від 03 листопада 2015 року у справі № 908/3165/15).

Із врахуванням умов договору та положень заявки щодо оплати (5-7 днів по оригіналам документам), відповідач зобов'язаний оплатити вартість послуг з перевезення 19.09.15. Оскільки 19.09.15 та 20.09.15 припадає на вихідний день, то відповідач повинен оплатити вартість послуг до 22.09.15. Однак, відповідач порушив вимоги чинного законодавства, і не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.6.3 договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг відповідач виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Так, Позивачем, за прострочку виконання грошового зобов'язання в період з 21.09.15 по 19.11.15, заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1842,47 грн. Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, однак невірно враховує період нарахування. За перерахунком суду, розмір пені за цей період з 22.09.15 по 18.11.15 становить 1768,49грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 1768,49 грн.

Вимога позивача про вжиття заходу щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (постанова пленуму ВГС України від 26.12.11р. за № 16). Позивачем не наведено обґрунтованих причин та доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову. За викладених обставин, в задоволенні вимоги Позивача про забезпечення позову - слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, господарські витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 908, 924, 934, ЦК України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКІ-ТРАНС" (69035, м. Запоріжжя, пр.Маяковського,7, код 13626994) суму основного боргу в розмірі 25 000,00 грн., пеню в розмірі 1768,49 грн., та судовий збір у сумі 1214,64 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 18.01.16.

Суддя М.О. Ніколенко