Рішення № 55047901, 18.01.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2016 р. Справа № 903/1181/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 20 350,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, справу № 903/1181/15 доручено розглядати судді Пахолюк В.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пахолюк В.А., справу доручено розглядати судді Костюк С.В.

Суть: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" просить стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 безпідставно одержані 20 000,00 грн. та 350,96 грн. процентів за користування чужими грошима.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що 03.04.2015 року платіжним дорученням № 58 позивач помилково (повторно) перерахував на поточний рахунок відповідача 20 000,00 грн. з зазначенням платежу: Плата ФОП ОСОБА_2 за пиломатеріали брус 160/50/4 згідно Рахунку № 1 від 30.03.2015 р. без ПДВ.

Рахунок відповідача № 1 від 30.03.2015 р. на суму 20 000,00 грн. вже був сплачений позивачем 31.03.2015 року платіжним дорученням № 55.

Таким чином Відповідач набув майно - 20 000,00 грн. - без жодних правових підстав.

15.10.2015 р. позивач направив відповідачу вимогу № 2 за вих. Ц 02/10/юр. про повернення протягом 7 днів помилково сплачених 20 000,00 грн.

Вказану вимогу відповідач отримав 20.10.2015 року, однак грошові кошти позивачу не повернув, відповіді на вимогу не надав.

За користування безпідставно отриманими грошовими коштами позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних - 350,95 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову посилається на норми статей 526, 530, 536, 610, 1212, 1214 та 625 ЦК України.

14.12.2015 року відповідач подав письмові пояснення, згідно яких вимогу позивача заперечує, вказуючи, що поставив товар відповідачу на суму 40 000,00 грн., докази в підтвердження цього зобов'язався надати в наступне судове засідання.

Від позивача надійшли додаткові пояснення від 28.12.2015 року (вих.. № 06/12/юр), згідно яких просить справу розглядати без участі його представника, та зазначає, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, не надав доказів в підтвердження поставки товару позивачу на суму 40 000,00 грн.

Оскільки підстави відкладення розгляду справи відсутні, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2015 року відповідачем виставлено рахунок на оплату № 1, згідно якого покупець - ТзОВ "Укрторгстрой" мав оплатити 20 000,00 грн. за пиломатеріали (брус 160х50х4м в кількості 25 м3) (а.с. 8).

Платіжним дорученням № 55 від 31.03.2015 року відповідач (покупець) оплатив 20 000,00 грн. В призначенні платежу вказано: плата ФОП ОСОБА_2 за пиломатеріали брус 160/50/4 згідно рахунку № 1 від 30.03.2015 року (а.с. 9).

Платіжним дорученням № 58 від 03.04.2015 року відповідач (покупець) повторно оплатив 20 000,00 грн. Згідно платіжного доручення, призначення платежу було: плата ФОП ОСОБА_2 за пиломатеріали брус 160/50/4 згідно рахунку № 1 від 30.03.2015 року (а.с. 10).

15.10.2015 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 2 про повернення 20 000,00 грн., сплачених 03.04.2015 року платіжним дорученням № 58 (а.с. 11). Згідно повідомлення про вручення, відповідачем отримано вимогу 20.10.2015 року (а.с. 12). Тобто, як підтверджено матеріалами справи, позивачем двічі сплачено рахунок відповідача № 1 від 30.03.2015 року.

14.12.2015 року в судовому засіданні та в письмових поясненнях (а.с. 23), відповідач вимогу ТзОВ "Укрторгстрой" не визнав, вказавши, що відповідачу поставив пиломатеріали на суму 40 000,00 грн., однак докази в підтвердження зазначеного не надав.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав (норми закону, адміністративного акту, правочину (договору) тощо) або якщо такі відпали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.06.2014 року у справі № 13/096-12 та постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року у справі 914/2373/14.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому (правова позиція Верховного суду України у Постанові від 24.09.2015 року по справі № 6-122 цс14).

Стверджуючи про підставність отримання від позивача грошових коштів, відповідач зобов'язувався надати відповідні докази поставки товару на суму 40 000,00 грн.

Тому у зв'язку з ненаданням відповідачем жодних документів, що підтверджують поставку товару відповідачу, суд розглядає справу по суті за матеріалами наданими позивачем.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як слідує з п.5.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Тому у суду відсутні підстави для стягнення 3% річних у сумі 350,96 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають до стягнення з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 197,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (вул. Мала-Панасівка, 4/7, м. Харків, Харківська область 61052, код ЄДРПОУ 39187830) 20 000,00 грн. помилково перерахованих платіжним дорученням № 58 від 03.04.2015 року, а також 1 197,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 350,96 грн. відсотків річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

18.01.2016

Суддя С. В. Костюк