Рішення № 55047845, 15.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.16 Справа № 904/10330/15

За позовом дочірнього підприємства "ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 1 531 718,83 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №133-д від 09.12.2015

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА» (надалі Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (надалі Відповідач) про стягнення 1 531 718,83 грн. в звязку з порушенням умов договору №76 на послуги з організації перевезення вантажів від 02.01.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 22.12.2015 розгляд справи був відкладений на 13.01.2016, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015, відповідно до ст.74-1 Господарського процесуального кодексу України призначено проведення судового засідання 13.01.2016 в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду міста Києва.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов договору №76 на послуги з організації перевезення вантажів від 02.01.2013, а саме порушення строків оплати за надані послуги. У підтвердження позовних вимог Позивач надав договір №76 на послуги з організації перевезення вантажів від 02.01.2013 з протоколом розбіжностей, протоколом врегулювання розбіжностей та додатковими угодами до нього, акти виконаних робіт за період з квітня 2013 року по січень 2014 року включно, рахунки на оплату за період з квітня 2013 року по січень 2014 року, акти звіряння взаємних розрахунків за 2 квартал 2014 року та 3 квартал 2014 року.

Позивач, керуючись нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача 1 446 987,66 грн. інфляційних втрат та 84 731,17 грн. 3% річних.

Відповідач в судові засідання, призначені на 22.12.2015, 13.01.2016 не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4994530400522, №4994530654184. 12.01.2016 Відповідач через канцелярію суду подав відзив вих. №17 від 11.01.2016 на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, та клопотання вих. №16 від 11.01.2016 про відстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на те, що Позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати та 3% річних, оскільки Позивач не конкретизує та не вказує точну дату отримання Відповідачем відповідних рахунків на оплату облікованих сум.

В судовому засіданні 13.01.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 дочірнє підприємство «ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА» (Позивач, ОСОБА_2) та публічне акціонерне товариство «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (Відповідач, Замовник) уклали договір №76 на послуги з організації перевезення вантажів (наділі Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобовязався за дорученням Замовника та за його рахунок здійснювати обслуговування Замовника, а Замовник зобовязався прийняти та оплатити обслуговування, що надається Замовником. Під обслуговуванням розуміється організація перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до умов даного Договору від станції відправлення до станції призначення, зазначених в перевізних документах (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.8.1. Договору (в редакції додаткової угоди №9 від 10.04.2015) встановлений строк дії Договору до 01.05.2015, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Згідно з п.4.13 Договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 08.02.2013) по факту знаходження вагонів під навантаженням/вивантаженням за звітний період ОСОБА_2 направляє замовнику акт обліку часу простою вагонів. Замовник зобовязаний розглянути, підписати і повернути акт на протязі 7 (семи) робочих днів з дати його одержання, а у випадку незгоди надати мотивовану відмову. У випадку неповернення ОСОБА_2 в установлений Договором строк, акт вважається прийнятим Замовником по замовчанню. На підставі підписаного сторонами ОСОБА_2 виставляє Замовнику рахунок, який повинен бути оплачений не пізніше 5 (пяти) банківських днів з дати його одержання.

На виконання умов Договору в період з квітня 2013 року по січень 2014 року включно Позивачем були надані Відповідачу послуги, передбачені Договором, загальною вартістю 2 644 348,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками Позивача та Відповідача актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.13 Договору, Позивачем в період з квітня 2013 року по січень 2014 року включно були виставлені рахунки на оплату.

Факт одержання Відповідачем рахунків на оплату підвереджується актом від 30.06.2014 звіряння взаємних розрахунків за період: 2 квартал 2014 року (примітка Відповідача на даному акті, т.2 а.с.53-62).

Отже, враховуючи положення п.4.13. Договору, Відповідач зобовязаний був здійснити оплату наданих Позивачем послуг в строк до 07.07.2014 включно.

Проте Відповідач здійснив оплату наданих послуг з порушенням встановленого Договором строку, а саме: 14.08.2015 сплачено 1 434 720,00 грн., 01.09.2015 сплачено 79 968,00 грн., 01.09.2015 390 768,00 грн., 03.09.2015 590 688,00 грн., 04.09.2015 148 204,00 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобовязання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, є порушенням зобовязання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 зазначеного Кодексу, є прострочення боржником грошового зобов'язання. Така відповідальність настає у разі встановлення, що зобов'язання є грошовим, у інших випадках ця норма застосуванню не підлягає (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.06.2014 у справі N 6-25цс14).

За розрахунком Позивача, розмір інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2015 року включно становить 1 446 987,66 грн., розмір 3% річних за загальний період нарахування з 30.07.2014 по 04.09.2015 включно становить 84 731,17 грн.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати наданих послуг, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, в сумі 1 446 987,66 грн. Що стосується розрахунку розміру 3% річних, судом встановлено, що Позивачем при розрахунку 3% річних не враховані положення п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», а саме дні фактичної сплати Відповідачем суми заборгованості були включені в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних. Таким чином, за розрахунком, здійсненим судом, розмір 3% річних становить 84 513,82 грн., та відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 84 513,82 грн.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним, та до уваги судом не приймаються.

Що стосується клопотання Відповідача про надання відстрочення виконання рішення суду до 01.01.2017, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів», підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення посилається на наявність фінансових труднощів та на потенційну можливість виникнення ускладнень з оплатою заробітної плати працюючим, виникнення ускладнень з оплати наявної кредиторської заборгованості, неплатоспроможності тощо.

Проте в порушення ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні (тяжкого фінансового становища, кредиторської заборгованості тощо).

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про надання відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, будинок 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь дочірнього підприємства «ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 32667198) 1 446 987,66 грн. інфляційних втрат, 84 513,82 грн. 3% річних, 22 972,52 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.01.2016.

Суддя ОСОБА_3