Постанова № 55046825, 01.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р. Справа № 804/6928/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (на момент перевірки прізвище ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015р. №0010561703, рішення про застосування штрафних санкцій від 30.04.2015р. №0010541703 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.04.2015р. №0010551703.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., з питання дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт №66/17-02-21/НОМЕР_1 від 18.03.2015 p. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015р. №0010561703, рішення про застосування штрафних санкцій від 30.04.2015р. №0010541703 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.04.2015р. №0010551703. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові рішення підлягають скасуванню.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без особистої участі та без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., з питання дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 456896,05 грн., у т.ч.

за 2012 рік - 131965,68 грн., за 2013 рік - 202095,33 грн., за 2014 рік - 122835,04 грн.;

п.п. 2 п.1 ст.7 р. III Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 259311,71 грн., у т.ч. за 2011 р. - 13748,14 грн., за 2012 р .-77731,12 грн., за 2013 р. - 81612,67 грн., за 2014 р. - 86219,78 грн.;

п.п.4), п.2 ст.6 розділу II Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині не надання звітів за 2011 р. та за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.;

п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині неведения обліку доходів та витрат.

За результатами перевірки складено Акт №66/17-02-21/НОМЕР_1 від 18.03.2015 pоку на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015р. №0010561703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 571120,06 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.04.2015р. №0010541703 на суму 26881,56 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.04.2015р. №0010551703 на суму259311,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями п.п.139.1.1 та п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків, зокрема, зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Згідно п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абз. 2 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судом встановлено, що акт перевірки №66/17-02-21/НОМЕР_1 від 18.03.2015 p. отримано позивачем, про що ним зазначено в позові, проте жодних додаткових документів, що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, які не надавались під час перевірки, до податкового органу не надходило.

Крім того, факт відсутності первинних документів підтверджується актом від 02.03.2015 року №259/17.3-21/НОМЕР_1 (підписаний позивачем) та наданими поясненнями позивача від 05.03.2015 року вх..5056/15.

Так, позивачем до перевірки надано лише Книгу обліку доходів та витрат без вчинених записів, оскільки згідно наданих позивачем пояснень в позовній заяві, вказана книга загублена з рештою первинних документів.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неправомірності прийнятих рішень у зв'язку тим, що податковий орган зробив висновки при відсутності втрачених документів, оскільки законодавством встановлений чіткий порядок дій платника податків при втраті первинних документів, які позивачем не вчинені та, відповідно, податковий орган зробив свої висновки за наявних документів.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких заходів, спрямованих на відновлення втрачених документів, позивач не вживав, що свідчить про відсутність поважних причин ненадання первинних документів під час проведення перевірки податковим органом.

Крім того, як було зазначено вище, встановлене податковим органом завищення витрат і відповідно заниження чистого доходу, яке підтверджено судом, вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі Закон України № 2464-VІ) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України № 2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з абз. 1 ч. 11 ст.8 Закону України № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 ч.1ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 01 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, враховуючи часткову сплату позивачем судового збору в розмірі 487,20 грн., необхідно сплатити решту судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4384,80 грн. на рахунок УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37989253, рахунок: 31210206784008, банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова