Ухвала суду № 55046779, 13.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 423/344/15-к Головуючий у І інстанції Бригинець М. М. Провадження № 11-кп/795/53/2016 Категорія - ч. 4 ст. 405 КК України Доповідач Щербаков О. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЩербакова О. С.

суддів: Шахової О.Г., Заболотного В.М.

при секретарі Оскірко Ю.І.

за участю прокурора Мохорта О.Л.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42015130610000105, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бухара, Республіка Узбекистан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, розлученого, із середньою освітою, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Початок відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту його затримання, тобто з 09 березня 2015 року.

Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 923грн. 30коп. стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, з 29 січня 2015 року сержант ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині польова-пошта В0934 на посаді курсанта.

23 лютого 2015 року сержант ОСОБА_2 направлений для проходження військової служби до сектору «С», території проведення Антитерористичної операції, на блок пост № 1701, який розташований поблизу м. Золоте Попаснянського району Луганської області на ділянці автодороги Золоте- Первомайськ, де проходив військову службу на посаді командира відділення 4 навчального танкового взводу 3 навчальної танкової роти.

З 23 лютого 2015 року сержант ОСОБА_4 направлений для проходження військової служби до сектору «С» на блок пост № 1701, який розташований поблизу м. Золоте Попаснянського району Луганської області на ділянці автодороги Золоте- Первомайськ, де проходив військову службу на посаді інструктора з водіння 4 взводу забезпечення навчального процесу 3 роти забезпечення навчального процесу. Окрім того, ОСОБА_4 був залучений до несення служби у якості старшого вказаного блокпосту.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, сержант ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності и витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому посадою, беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків явно злочинного наказу, виявляти повагу до начальників і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Положеннями ст.ст. 28-33, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України передбачено, що усні або письмові накази начальника обов'язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» в Україні 18 березня 2014 року запроваджено стан особливого періоду, який триває по теперішній час.

8 березня 2015 року, приблизно о 19 год. 21 хв., на блокпосту № 1701, що розташований у районі м. Золоте Попаснянського району Луганської області у районі проведення Антитерористичної операції, військовослужбовець військової частини польова пошта В0934 сержант ОСОБА_4, який був старшим блокпосту і виконував обов'язки з військової служби та відповідно до ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів до відновлення та постійного підтримання порядку й дисципліни, з метою припинення порушення сержантом ОСОБА_2 військової дисципліни у вигляді вживання алкогольних напоїв та використання стільникового телефону у темний час доби під час перебування на службі, підійшов до останнього та почав проводити виховну бесіду. Сержант ОСОБА_2, усвідомлюючи, що сержант ОСОБА_4 являється для нього начальником та виконує обов'язки з військової служби, діючи умисно, всупереч вимогам ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи у стані алкогольної сп'яніння, будучи невдоволеним діями сержанта ОСОБА_4, направленими на припинення порушення військової дисципліни, вступив з ним у словесну суперечку. Продовжуючи свої неправомірні дії, сержант ОСОБА_2 взяв закріплену за ним особисту зброю - АКС-74 № НОМЕР_1 споряджену бойовими патронами та у ході боротьби з сержантом ОСОБА_4, який намагався припинити протиправні дії сержанта ОСОБА_2, здійснив у його сторону 3 постріли, куля від одного з яких влучила у ОСОБА_4

Унаслідок протиправних дій сержанта ОСОБА_2 сержант ОСОБА_4 отримав вогнепальне кульове проникаюче наскрізне поранення грудної клітки праворуч з ушкодженням верхньої долі правої легені та вогнепальні переломи двох ребер праворуч, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити і відповідно до ст. 69КК України призначити більш м'яке покарання.

В обґрунтування своїх доводів вказав, що даний вирок суду є занадто суворий, оскільки судом не з'ясовані, не проаналізовані та не відображені всі обставини справи.

Також зазначив, що в судовому засіданні суду першої інстанції він визнав свою вину, але зазначив, що не бажав таких наслідків і постріли відбулися випадково, в ході боротьби з потерпілим.

Обвинувачений ОСОБА_2 вказав, що суд першої інстанції не врахував такі обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що він з власної ініціативи сплатив матеріальні збитки потерпілому та оплатив його лікування, також те, що в нього на утриманні знаходиться хвора мати похилого віку, про що в матеріалах провадження є документи що це підтверджують, та його характеристику з місця служби та місця проживання, та те, що потерпілий не має до нього жодних претензій і те, що він не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора та потерпілого, які просили апеляційу скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Будучи допитаним в суді першої інстанції в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою вину визнав та показав, що все відбувалося так, як викладено в обвинувальному акті.

Тому твердження обвинуваченого ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він не бажав настання таких наслідків та що постріли, які він зробив сталися випадково в ході бійки колегія суддів розцінює, як захисну версію останнього з метою пом'якшення відповідальності за вчинення зазначеного діяння.

Окрім показів обвинуваченого щодо обставин події, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 405 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, сімейний стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, у розмірі мінімального покарання передбаченого санкцією статті, що йому інкримінують, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК та пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, колегія суддів не вбачає, враховуючи при цьому конкретні обставини кримінального провадження та тяжкість скоєного злочину, оскільки застосування норми цієї статті є правом, а не обов'язком суду.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

В порядку ч.2 ст. 404 КПК України засудженому ОСОБА_2 на підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати час попереднього ув'язнення - перебування в СІЗО м. Чернігова з 09 березня 2015 року по 13 січня 2016 року, в строк позбавлення волі з розрахунку одному дню перебування в СІЗО відповідають два дні позбавлення волі.

Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а для засудженого, який перебуває під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Шахова О.Г. Щербаков О.С. Заболотний В.М.